Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Біологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ

Поведінка людини та її еволюційні аспекти

Поведінка тварин є сукупністю виявів зовнішньої, переважно рухової активності, спрямованої на встановлення життєво необхідних зв'язків організму з навколишнім середовищем. Складається їхня поведінка з домінуючих (природжених) і доповнюючих (набутих) форм пристосувань. У зовнішньому плані поведінка тварин виявляється в сукупності послідовних дій, основою яких є актуальні біологічні потреби. Зміна поведінки тварин зумовлюється зміною чинників зовнішнього або внутрішнього середовища. Наука про поведінку тварин називається етологією.

Поведінка людини є набагато складнішою активністю, що має ряд відмінностей, обумовлених біосоціальною природою виду Homo sapiens. У процесі антропогенезу на її становлення, крім біологічних (природний добір, спадкова мінливість), впливали такі соціальні чинники, як супільний спосіб життя, праця, мова й абстрактне мислення. Тому, на відміну від тварин, поведінка людини є завжди суспільно обумовленою і має свідомий, цілеспрямований характер. Оскільки в людини є абстрактне мислення, то розрізняють зовнішню (дії, вчинки, звички) та внутрішню (формування уявлень, абстрактних образів для мислення) поведінку. Основою поведінкових форм людини є не лише біологічні, а й соціальні потреби. Тому поведінка людини включає дії, які спрямовані на безпосереднє задоволення своїх життєво важливих потреб, і дії, що організовують взаємини з іншими людьми відповідно до прийнятих у суспільстві норм моралі і права. У поведінці людини можна виділити, крім природжених і набутих форм пристосувань, ще й такий важливий пристосувальний механізм, як розумову діяльність. Поведінку людини вивчають психологія, соціологія, педагогіка, психогенетико та ін. Отже, поведінка людини – це сукупність виявів зовнішньої та внутрішньої активності, спрямованої на задоволення біологічних і соціальних потреб та встановлення життєво необхідних зв'язків організму людини в соціальному середовищі.

Роль рефлексів у формуванні поведінки людини

Рефлекс – реакція організму на будь-яке подразнення, яка здійснюється зо участю нервової системи. Вперше поняття "рефлекс" введено в науку французьким вченим Рене Декартом. У створенні рефлекторної теорії брали участь Я. Прохазка, І. М. Сеченов, І. П. Павлов та ін.

Рефлекси лежать в основі нервової регуляції організму. За виникненням І. П. Павлов поділив усі рефлекси на безумовні та умовні.

Безумовні рефлекси – це природжені стабільні реакції но дію подразників, які забезпечують пристосування до стабільних умов життя. Основними особливостями безумовних рефлексів є те, що вони:

  • • виникають у відповідь на дію безумовних подразників;
  • • є вродженими і спадковими, тобто формуються і реалізуються за жорсткою генетичною програмою; більшість із них проявляється відразу після появи на світ (дихальні, смоктальний рефлекси); деякі безумовні рефлекси (статеві) формуються під час розвитку в міру дозрівання нервової, ендокринної систем;
  • • мають видовий характер, тобто є специфічними для представників виду;
  • • здійснюються через філогенетично закріплені, анатомічно виражені рефлекторні дуги;
  • • нервові центри розташовані у стовбурі головного мозку і спинному мозку,
  • • можуть об'єднуватись і давати складні ланцюги безумовних рефлексів – інстинкти.

До основних безумовних рефлексів належать рухові (колінний, зіничний), дихальні (вдиху і видиху), судинні, орієнтувальні, захисні (чхання і кашель), статеві, харчові (виділення слини на їжу) та ін.

Біологічна роль безумовних рефлексів полягає в тому, що вони:

■ забезпечують зберігання цілісності організму, підтримання сталості внутрішнього середовища та процесів розмноження;

■ зумовлюють існування організму одразу ж після народження;

■ є основою для формування багатьох умовних рефлексів.

Інстинктискладна система безумовних рефлексів, пов'язаних із збереженням виду. Це природжена форма поведінки, для здійснення якої не потрібне попереднє навчання. Зумовлюються комплексом зовнішніх і внутрішніх чинників. Можуть дещо змінюватися під впливом умовних рефлексів. Найчастіше у людини проявляються у вигляді неусвідомлених дій.

Інстинкти поділяються на вітальні (питний, харчовий, оборонний та ін.), рольові (статевий, батьківський, територіальний), саморозвитку (дослідницький, ігровий). Біологічне значення інстинктів полягає у тому, що вони беруть участь у формуванні поведінки (у людини значною мірою підпорядковані розумовій діяльності) і є еволюційною основою формування складніших форм поведінки.

Умовні рефлекси – це набуті індивідуальні реакції на дію подразників, що дають змогу людині пристосувати свою поведінку відповідно до змін середовища. Основними особливостями умовних рефлексів є те, що вони:

  • • виникають у відповідь на дію умовних подразників і своїх рецептивних полів не мають (слиновиділення можна викликати, впливаючи на рецептори ока);
  • • є набутими, тобто можуть виникати на базі безумовних, а при високій організації – і на базі умовних;
  • • є індивідуальними пристосувальними реакціями;
  • мінливі, тобто постійно змінюються і зникають залежно від конкретних умов;
  • • здійснюються через функціональні тимчасові зв'язки;
  • • утворюються і здійснюються за участю вищих відділів ЦНС, тобто відділів, які в процесі еволюції нервової системи утворились останніми (у ссавців – це кора і підкірка);
  • • можуть об'єднуватися в складні ланцюги умовних рефлексів – динамічні стереотипи, які є фізіологічною основою навичок і звичок.

Існує велика різноманітність умовних рефлексів. За проявом рефлекторної відповіді розрізняють:

вегетативні – рефлекси, пов'язані з діяльністю внутрішніх органів (серцево- судинні, дихальні, харчові та ін.);

сома торухові – рефлекси, пов'язані з діяльністю скелетних м'язів (рухові).

Залежно від умовних подразників умовні рефлекси поділяють на:

штучні – виробляються на подразники, які не стосуються безумовного (на звук дзвінка, світло лампочки);

природні – виробляються на властивості безумовних подразників (на запах їжі).

За складністю умовні рефлекси можуть бути рефлексами І, II, III і вищих порядків.

Біологічна роль умовних рефлексів полягає в тому, що вони:

■ забезпечують більш тонке і краще пристосування організмів до конкретних умов існування, а для людини – навчання і різноманітність інтелектуальної діяльності;

■ забезпечують відповідь на безумовний подразник ще до початку його дії, тобто мають сигнальне значення;

■ є основою для формування умовних рефлексів вищого порядку, які переважають і ВНД людини.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші