Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Біологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Гальмування умовних рефлексів та його значення

Формування умовних рефлексів, їх об'єднання в динамічні стереотипи можливе завдяки взаємодії двох типів нервових процесів: збудження і гальмування. Збудження та гальмування – основні процеси діяльності ЦНС.

У процесі еволюції ВНД вирішальне значення має не швидкість умовнорефлекторних реакцій, яка мало змінювалась, а досконалість процесів гальмування.

Гальмуваннясукупність нервових процесів, які зумовлюють припинення або послаблення певних реакцій організму.

Порівняльна характеристика зовнішнього та внутрішнього гальмування

Зовнішнє (безумовне)

Внутрішнє (умовне)

Це гальмування будь-якої рефлекторної діяльності орієнтувальним рефлексом на сторонній подразник

Це гальмування, яке виникає при непідкріпленні умовного подразника

Особливості:

■ виникає одразу;

■ не потребує спеціального вироблення; ■ є природженим;

■ при повторній дії подразників послаб люється

Особливості.

■ для формування потрібен час;

■ потребує тренування та певних умов;

■ є набутим;

■ є специфічним для кори головного мозку

Функції:

■ сприяє збереженню життя організмів, починаючи з ранніх стадій;

■ здійснює координацію рефлекторної діяльності

Функції.

■ організм звільняється від непотрібних умовних рефлексів;

■ забезпечується точна спеціалізація умовних рефлексів;

■ лежить в основі виховання в людини витримки і дисципліни

Отже, зовнішнє і внутрішнє гальмування відіграють координуючу роль, тобто за їх допомогою безперервно уточнюється і коригується характер умовнорефлекторних реакцій.

Вища нервова діяльність як основа поведінки людини Сукупність безумовних рефлексів, які є природженими реакціями на дію подразника, забезпечують безумовнорефлекторну діяльність. Набуті реакції організму є основою його умовнорефлекторної діяльності. Безумовно- та умовнорефлекторна діяльність людини взаємопов'язані й беруть участь у вищій нервовій діяльності. Вища нервова діяльність – сукупність нервових процесів, які відбуваються в головному мозку і забезпечують перебіг поведінкових реакцій людини. Вчення про ВНД розробив І. П. Павлов – видатний російський фізіолог, лауреат Нобелівської премії (1904).

Порівняльна характеристика безумовно- та умовнорефлекторної діяльності

Ознаки

Безумовна рефлеторна діяльність

Умовнорефлекторна діяльність

Структурна

основа

Стовбурова частина головного мозку і спинний мозок

Кора головного мозку і підпірка

Функціональна основа

Безумовні рефлекси

Умовні рефлекси на базі безумовних і умовних

Прояви

Однакові у представників виду

Різні у представників виду

Виникнення

функций

Запрограмовані генетично і передаються з покоління в покоління

Є наслідком індивідуального навчання

Значення

Регуляція життєдіяльності організму й об'єднання органів та систем у єдиний організм

Формування індивідуальних реакцій до змінних умов навколишнього середовища

У природних умовах жива істота кожну мить стикається з новими обставинами і перед нею постійно постають нові завдання, які на основі безумовнорефлекторної та умовнорефлекторної діяльності вирішити не можна. Вирішення завдань, що виникають за нових обставин у малознайомій ситуації, шляхом доцільної поведінки здійснюється без попередньої підготовки. Тому слід вважати, що крім безумовнорефлекторних та умовнорефлекторних механізмів ВНД, існує ще третій пристосувальний механізм – розумова діяльність. Розумова діяльність – це здатність до знаходження закономірностей, які пов'язують предмети і явища навколишнього за допомогою мислення, а також використання знань цих закономірностей в нових умовах. Це – найвища форма пристосування до умов середовища. Найбільш характерною ознакою розумової діяльності є здатність уловлювати найпростіші закони природи і оперувати ними під час побудови поведінки в нових ситуаціях. У тварин ступінь розвитку розумової діяльності оцінюють за їх поведінкою в нових ситуаціях (без спеціального навчання). Проявами розумової діяльності у людини є навчання і свідомість. Головною відмінністю розумової діяльності людини є те, що її пристосувальні реакції проявляються через свідомість. Біологічним значенням розумової діяльності є те, що вона забезпечує швидке пристосування організму до мінливих умов середовища, дозволяє передбачати зміни умов середовища і враховувати їх у поведінці.

Отже, біологічно доцільні реакції організму людини забезпечують три пристосувальні механізми: безумовнорефлекторна, умовнорефлекторна та розумова діяльність.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші