Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Біологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Здібності людини. Обдарованість

Здібності – це сукупність таких психофізіологічних властивостей, які необхідні для успішного виконання одного або кількох видів діяльності. Розрізняють фізичні та розумові здібності. Існують різні варіанти класифікації здібностей. Виділяють загальні (визначають успіхи людини у декількох видах діяльності) та спеціальні (сприяють успіхам людини в специфічних видах діяльності). За основними видами діяльності розрізняють літературні, художні, музичні, математичні, наукові тощо, а за видами психічних функцій – сенсомоторні, мнемічні, мисленнєві, комунікативні та ін. Здібності різних людей до певного виду діяльності можуть мати різноманітну структуру завдяки індивідуальній своєрідності психічних якостей. Важливим чинником розвитку здібностей є стійкі спеціальні інтереси до вивчення змісту якоїсь галузі людської діяльності. Високий рівень розвитку загальних або спеціальних здібностей характеризується як загальна чи спеціальна обдарованість.

Обдарованість – це вияв природних можливостей організму людини, що значно перевищують середній рівень. Біологічною основою обдарованості є особливості будови та функціональні властивості головного мозку й окремих його аналізаторів. Обдарованість може виявлятися в різних видах діяльності та в різні періоди розвитку людини. Критеріями обдарованості є рання мова, допитливість, енергійність, самостійність, відмінна пам'ять, висока концентрація уваги тощо. Основними видами обдарованості загальна (забезпечує досягнення успіхів у багатьох видах діяльності) та спеціальна (забезпечує досягнення успіхів у одному з видів діяльності). Високий ступінь спеціальної обдарованості – це талант.

Індивідуальні особливості поведінки людини

Індивідуальність – це унікальне своєрідне поєднання психологічних особливостей людини, що зумовлює Ті відмінність від інших людей. Кожна людина є неповторною особистістю, яка має індивідуальні показники фізіологічних процесів і психічної діяльності. Біологічною основю психологічної індивідуальності людини є: 1) типи нервових процесів (гальмування та збудження) та їх взаємодія, що обумовлює певний тип нервової системи; 2) функціональна спеціалізація півкуль; 3) типи темпераменту. Морфологічно психологічна індивідуальність проявляється в неоднаковому ступені розвитку нервових центрів півкуль великого мозку. Функціонально індивідуальність визначається силою, рухливістю і зрівноваженістю нервових процесів і спеціалізацією півкуль головного мозку.

Індивідуальність людини проявляється психічними особливостями таких складових компонентів, як нахили, інтереси, темперамент, характер, потреби та ін.

Нахилисукупність індивідуально-психічних особливостей людини, що виявляються у домінантних мотивах діяльності, поведінки та світогляду. Реалізуються нахили (спрямованість) у потребах, інтересах, ідеалах, переконаннях тощо.

Інтерессукупність індивідуально-психічних особливостей людини, що виявляються и формі прояви пізнавальної потреби і забезпечцють спрямованість особистості на усвідомлення мети діяльності. Інтерес сприяє ознайомленню з новими фактами, більш повному і глибокому відображенню дійсності та суб'єктивно виявляється в емоційному тоні, якого набуває процес пізнання, в увазі до об'єкта. Задоволення інтересу не веде до його зникнення, а викликає нові інтереси.

Темпераментсукупність індивідуально-психічних особливостей людини, що виявляються в швидкості та силі виникнення почуттів, рухів людини. Класифікацію темпераментів розробив Клавдій Гален на основі вчення про темпераменти, творцем якого є Гіппократ. Фізіологічною основою темпераменту є тип вищої нервової системи, а основними компонентами – активність та рухливість індивіда.

Порівняльна характеристика типів темпераменту

Тим темпераменту

Тип нервової системи

Окремі якості характеру

Сангвінічний

Сильний врівноважений, рухливий

Емоційна врівноваженість.

Енергійність.

Самовладання

Флегматичний

Сильний врівноважений, інертний

Емоційна стриманість.

Наполегливість.

Спокійність

Холеричний

Сильний неврівноважений

Підвищена емоційність.

Рішучість.

Гарячкуватість

Меланхолічний

Слабкий

Слабка емоційність.

Пасивність.

Вразливість

Потребастан особистості людини, що виражає необхідність у чомусь, залежність від об'єктивних умов життєдіяльності. Формуються потреби під впливом зовнішнього середовища, залежать від виховання і самовиховання, мають індивідуальний характер. Зміст потреб найповніше відображає суть особистості. Виділяють потреби:

матеріальні (потреба в житлі) та духовні (потреба в любові);

біологічні (потреба в їжі, кисні) та соціальні (потреба в спілкуванні, у визнанні);

моральні (потреба надавати допомогу людям, співпереживання);

естетичні (потреба спілкування з природою, сприймання прекрасного);

інтелектуальні (потреба в нових знаннях, дослідженні нового) та ін.

Значення потреб полягає в тому, що вони є основною умовою збереження організму людини (біологічні потреби) та рушійною силою активності людини, розвитку і виховання Ті особистості через різноманітні мотиви діяльності (соціальні потреби).

Основні типи вищої нервової системи

Вивчаючи індивідуальні властивості процесів збудження і гальмування видатний російський фізіолог І. П. Павлов встановив, що нервова система людини відрізняється за силою, рухливістю та зрівноваженістю цих нервових процесів. Це стало основою для виділення чотирьох типів вищої нервової діяльності:

  • 1) сильний врівноважений рухливий (відповідає сангвінічному типу темпераменту);
  • 2) сильний врівноважений інертний (відповідає флегматичному типу темпераменту);
  • 3) сильний неврівноважений (відповідає холеричному типу темпераменту);
  • 4) слабкий (відповідає меланхолічному типу темпераменту).

Типи вищої нервової системи людини та їхня характеристика

Тип ВНД

Сила збудження і гальмування

Рухливість збудження і гальмування

Урівноваженість збудження і гальмування

Співвідношення процесів збудження та гальмування

[Сильний врівноважений рухливий

Велика

Велика

Врівноважені

Збудження швидко змінює гальмування

Сильний врівноважений інертний

Велика

Слабка

Врівноважені

Збудження повільно змінює гальмування

Сильний неврівноважений

Зелика

Зелика

Неврівноважені

Збудження переважає над гальмуванням

Слабкий

Чала

Злабка

Неврівноважені

Збудження і гальмування розвинені слабко

Згадані основні типи вищої нервової діяльності рідко трапляються в "чистому вигляді". Більшість людей мають риси всіх типів із переважанням одного з них. Тип ВНД є природженим і складає основу психічної діяльності людини, її темпераменту, а також має певний вплив на формування тих чи інших рис характеру. Але тип ВНД в процесі онтогенезу під впливом зовнішніх умов (соціальне середовище, заняття спортом тощо) може суттєво змінюватися.

Характерсукупність індивідуально-психічних особливостей людини, що виявляються в 77 поведінці й діяльності, ставленні до суспільства, колективу, самої себе. Чинниками, які впливають на формування характеру, є спадковість, оточення, виховання, стан здоров'я, самотренування (автотренінг) та ін. Виступаючи як прижиттєве утворення людини, характер визначається і формується протягом усього її життя. Велику роль у його формуванні відіграють суспільні умови і конкретні обставини, у яких проходить життєвий шлях людини на основі його природних властивостей ВНД. Однак безпосереднє формування характеру відбувається в різних за рівнем розвитку групах (родина, дружня компанія, клас, спортивна команда, трудовий колектив та ін.). У колективі як групі високого рівня розвитку створюються найбільш сприятливі можливості для становлення кращих рис характеру. Цей процес взаємний, і завдяки розвитку особистості розвивається й сам колектив. Основними рисами характеру людини є:

  • ставлення до людей (щирість, відвертість, ввічливість, довірливість та ін.);
  • ставлення до себе (гідність, скромність, самовпевненість, егоїзм та ін.);
  • ставлення до роботи (наполегливість, сумлінність, акуратність та ін.);
  • переконання (совість, віра в справедливість та ін.);
  • вольові якості (дисциплінованість, стриманість, цілеспрямованість та ін.).

У характері, що сформувався, провідним компонентом є переконання. Переконаність визначає довготривалу спрямованість поведінки людини, її непохитність у досягненні поставлених цілей, впевненість у справедливості та важливості справи. Характер може бути визначеним та невизначеним, цілісним і нецілісним.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші