Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Біологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЗАКОНОМІРНОСТІ СПАДКОВОСТІ

Генетика як наука

Генетика (гр. geneticosпоходження) – наука про закономірності спадковості та мінливості організмів. Основи сучасних уявлень про механізми спадковості були закладені тільки у середині XIX ст. Датою народження генетики вважається 1900 рік, коли було передвідкрито закономірності спадковості Г. Менделя.

Короткий історичний нарис розвитку генетики

Прізвище

Рік

Відкриття

Г. Мендель

1865

Відкрив основні закономірності спадковості

Г. де Фріз, К. Корренс, Е. Чермак

1900

Передвідкрили закономірності спадковості Г. Менделя

У. Бетсон

1906

Запровадив термін "генетика"

В. Л. Іогансен

1909

Ввів терміни "ген", "генотип", "фенотип"

Т X. Морган

1911

Сформулював хромосомну теорію спадковості

М. 1. Вавілов

1921

Сформулював закон гомологічних рядів спадковості

Г. А Надсон, Г. С. Філіпов

1925

Отримали перші індуковані мутації

С С. Четвериков

1926

Сформулював основні положення популяційної генетики

Μ. П. Дубінін,

Д. Д. Ромашов

1932

Теорія генетико-автоматичних процесів у популяції

О. Ейвері, К. Мок-Леод, К Мак-Карті

1944

Передача спадкової інформації пов'язана з нуклеї- 1 новою кислотою (ДНК)

Д. Уотсон, Ф. Крік

1953

Запропонували модель структури ДНК

Ф. Крік, Л. Барнет, С. Бреннер

1961

Визначили природу й універсальність генетичного І коду

Основним завданням генетики є з'ясування закономірностей спадковості та мінливості на різних рівнях організації живого та практичне використання цих знань в інтересах людини. Конкретніші завдання генетики можна пов'язати з її основними розділами:

  • • вивчення генетичних основ селекції для виведення нових порід тварин, сортів рослин та штамів мікроорганізмів (селекційна генетика);
  • • вивчення спадкових хвороб людини і тварин для їх профілактики та лікування (медична генетика);
  • • вивчення впливу радіації на спадковість і мінливість організмів для запобігання шкідливим мутаціям (радіаційна генетика);
  • • вивчення генетичної будови і динаміки складу популяцій для з'ясування закономірностей еволюції організмів (популяційна генетика);
  • • вивчення молекулярних основ спадковості для генетичної інженерії (молекулярна генетика).

Крім названих розділів, виділяють ще такі, як імуногенетика, онтогенетика, психогенетика, фармакогенетика, екогенетика, цитогенетика та багато інших.

Методи генетичних досліджень

Залежно від рівня організації об'єктів дослідження, предмета і напрямку досліджень у генетиці застосовують відповідні методи досліджень.

Найдавнішим з методів генетики є гібридологічний метод, запропонований ще Г. Менделем. Гібридологічний метод – схрещування організмів і вивчення гібридів та успадкування ознак. Гібридизація лежить в основі гібридологічного аналізу – дослідження характеру успадкування станів ознак за допомогою системи схрещувань.

Біохімічний метод – вивчення спадкових захворювань, пов'язаних з обміном речовин. За їх допомогою виявляють білки, а також проміжні продукти обміну, невластиві даному організмові, що свідчить про наявність змінених (мутантних) генів. Відомо понад 500 спадкових захворювань людини, зумовлених такими генами (наприклад, цукровий діабет). Методи генетичної інженери – це особлива група методів, за допомогою яких вивчають переміщення, перебудову, сполучення генів і зміну спадковості. До цієї групи належать методи генної інженерії (метод штучного синтезу генів поза організмом), методи клітинної інженерії (метод гібридизації соматичних клітин) та ін.

Популяційно-статистичний метод – вивчення закономірностей спадковості й мінливості на рівні популяцій. Цей метод дає можливість вивчатити частоти зустрічальності алелей і генотипів у популяціях організмів. Крім генетики популяцій, його застосовують і в медичній генетиці для вивчення поширення певних алелей серед людей (головним чином тих, які визначають ті чи інші спадкові захворювання).

Основними методами вивчення спадковості й мінливості людини є генеалогічний, близнюковий та цитогенетичний.

Генеалогічний метод – вивчення родоводів організмів для визначення характеру успадкування ознак. Ґрунтується на простеженні якої-небудь ознаки в ряді поколінь з вказівкою родинних зв'язків між членами родоводу. Метод включає два етапи: збирання відомостей і генеалогічний аналіз, метою якого є встановлення генетичних закономірностей. Це дає змогу простежити характер успадкування різних станів певних ознак у ряді поколінь.

Близнюковий метод – вивчення ролі довкілля і генотипу у формуванні фенотипу особин. Використовується для з'ясування співвідносної ролі генотипу і зовнішніх умов у реалізації досліджуваних ознак людини. Особливе значення мають дослідження монозиготних (однояйцевих) близнят, які мають однакові генотипи.

Цитогєнєтичні методи методи дослідження особливостей каріотипу організмів. Вивчення каріотипу дає змогу виявляти мутації, пов'язані зі зміною як кількості хромосом, так і структури окремих з них. Основними методами цитогенетики є каріотипування і визначення статевого хроматину. Найважливіше завдання для тих, хто використовує ці методи, полягає в умінні розрізняти індивідуальні хромосоми у метафазній пластинці.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші