Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Біологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Популяційні хвилі. Гомеостаз популяцій

Популяційні хвилі – це періодичні або неперіодичні зміни чисельності популяції під впливом різних чинників. Це поняття ввів С. С. Четвериков. Популяційні хвилі – одна з причин дрейфу генів, що викликає наступні явища: зростання генетичної однорідності (гомозиготності) популяції; зміну концентрації рідкісних алелей; збереження алелей, що знижують життєздатність особин; зміну генофонду в різних популяціях. Усі ці явища ведуть до еволюційних перетворень генетичної структури популяції, а надалі і до зміни виду.

Популяційні хвилі можуть бути сезрнними і несезонними:

  • сезонні популяційні хвилі – зумовлені особливостями життєвих циклів або сезонною зміною кліматичних чинників;
  • несезонні популяційні хвилі– спричинені змінами різних екологічних чинників.

Популяція сама по собі може підтримувати свою чисельність необмежений час. На рівні популяцій існують процеси саморегуляції, що приводять у відповідність густоту популяції до ємності середовища існування та проявляються у вигляді хвиль життя. Основними механізмами регуляції чисельності популяцій є:

  • 1) регуляція взаємозв'язками з популяціями інших видів (наприклад, чисельність рисі залежить від чисельності зайців);
  • 2) регуляція розселенням (міграції білок);
  • 3) регуляція суспільною поведінкою (у суспільних комах у розмноженні беруть участь окремі самки-матки та самці, кількість яких регулюється в процесі розмноження);
  • 4) регуляція територіальною поведінкою (мічення території у ведмедів, зубрів, тигрів)
  • 5) регуляція перенаселенням і стресовою поведінкою (явище канібалізму в чайок).

Унаслідок тривалого пристосування до умов існування у популяцій виробилися механізми, які дають змогу уникнути необмеженого росту чисельності і сприяють підтриманню густоти популяції на відносно сталому рівні.

Гомеостаз популяції – це підтримання чисельності популяції на певному, оптимальному для даного середовища існування рівні. На гомеостаз популяції впливають абіотичні чинники, а також міжвидові та внутрішньовидові взаємозв'язки.

Екологічна характеристика виду

Видсукупність особин, що характеризуються спадковою подібністю ознак, вільно схрещуються і дають плодюче потомство, пристосовані до певних умов життя і займають у природі певну територію – ареал. Видом є територіально і репродуктивно ізольована сукупність здатних до схрещування й обміну генами популяцій, що має єдину спадкову основу і характеризується рядом якісно специфічних ознак. Популяції – це основа підвидів, які й утворюють вид. Тому структуру виду можна відобразити ланцюжком: популяція → підвид → вид.

Основними критеріями виду є морфологічний, генетичний, фізіологічний, біохімічний, географічний, екологічний та інші. Сутність екологічного критерію полягає у тому, що особини виду мають подібні пристосування до певної сукупності чинників середовища існування. Тобто кожен вид має свою екологічну нішу – сукупність чинників середовища, у якому існує вид. І в процесі взаємодії особин з екологічними чинниками формуються екологічні особливості виду.

Екологічна характеристика виду – це особливості взаємодії популяцій виду з комплексом екологічних чинників, характерних для його середовища існування.

Кожен вид поширений на певній території, яка називається видовим ареалом. Ареал є специфічним для кожного виду. За формою розрізняють суцільний ареал, в межах якого вид трапляється у властивих йому екологічних нішах, і розірваний (дез'юнктивний), який утворився із суцільного внаслідок змін умов існування всередині ареалу, що призвели до вимирання там представників виду. Ареали відрізняються за розмірами, формою і характером меж. Одні з них охоплюють усі материки або океани (ареали космополітів), інші обмежені лише певними, іноді дуже незначними територіями (ареали ендеміків).

Кожен вид займає в біогеоценозі певне місце, яке називається екологічною нішею. В екосистемі існує стільки екологічних ніш, скільки і видів. Екологічна ніша є місцем і структурно-функціональною роллю популяції певного виду в екосистемі. Це поняття характеризує ступінь біологічної спеціалізації популяцій виду. Екологічна ніша різних видів має різні межі, що визначаються всією сукупністю характеристик екологічних чинників, які діють в екосистемі. Чим ближчі характеристики екологічних ніш різних видів, тим конкурентніші між ними стосунки.

Кожен вид заселяє певну частину простору, яка називається місцеіснуванням виду. Місцеіснування видуце частина простору в екосистемі, яка населена популяціями даного виду і забезпечує їх необхідними ресурсами й умовами життя. Є важливим компонентом екологічної ніші виду.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші