Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Природознавство arrow Біологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ

Еволюція та розвиток еволюційних поглядів

Еволюція – це процес необоротних змін у будові та функціях живих істот протягом їхнього історичного існування, який відбувається на всіх рівнях організації живого. Уперше термін "еволюція" у біології використав швейцарський природознавець та філософ Ш. Боне у 1762 році. Проблеми еволюції досліджує розділ біології, який має назву еволюційне вчення. Усі уявлення про історичний розвиток живої природи поділяються на два періоди – додарвінівський і післядарвінівський. Часовою межею між ними є 1859 рік – рік появи праці Ч. Дарвіна "Походження видів шляхом природного добору або збереження сприятливих порід у боротьбі за життя".

Розвиток еволюційних поглядів

Назва періоду

Системі поглядів

Додарвінівський період Основні ознаки:

  • 1) описовість;
  • 2) панування поглядів про незмінність живого

■ Окремі ідеї про еволюцію (Геракліт, Демокріт та ін.).

Креаціонізм (К. Лінней, Ж. Кюв'є та ін).

Ламаркізм (Ж.-Б. Ламарк).

■ Створення передумов для розвитку еволюційного вчення (Т. Шванн, В. Вірхов, К. Бер та ін.)

1859 рік – рік появи праці Ч.Дарвіна "Походження видів шляхом природного добору І обо збереження сприятливих порід у боротьбі за життя".

Післядарвініоський період

Основні ознаки:

  • 1) розкриття наукових основ рушійних сил еволюції;
  • 2) синтезом еволюційного вчення 3 іншими науками (популяційною генетикою, екологією);
  • 3) розкриття основ еволюції на молекулярному та інших рівнях організації життя

Дарвінізм (Е. Геккель, Ф. Мюллер, Т. Гекслі,

О. О. Ковалевський та ін.).

Синтетична гіпотеза еволюції

(О. О. Четвериков, Д. Холдейн, С. Райт,

І. І. Шмальгаузен, О. М. Сєверцов та ін.)

Еволюційна гіпотеза Ж.-Б. Ламарка Ж.-Б. Ламарк (1744-1829) – французький натураліст, автор першої еволюційної гіпотези. її він опублікував у книзі "Філософія зоології" (1809). В основі лежать уявлення про те, що всі живі організми під впливом умов довкілля набувають корисних пристосувань, змінюючи свою будову, функції, індивідуальний розвиток тощо. Інакше кажучи, згідно з Ламарком, еволюція – це процес набуття корисних ознак, які успадковуються потомством. Нижчі організми (які позбавлені нервової системи) змінюються безпосередньо під впливом чинників довкілля: листки водяних рослин здебільшого стрічкоподібної (лінійної) форми, бо витягуються течією тощо. Вищі організми, зокрема тварини, що мають нервову систему, виробляють пристосування за схемою: зміна потреб приводить до зміни звичок, зміна звичок – до вправляння одних органів і невправляння

Ж.-Б. Ламарк

Ж.-Б. Ламарк

інших. Ті органи, які вправляються, розвиваються, а ті, що не вправляються, редукуються (зменшуються), згодом ці зміни успадковуються.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші