Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Правова педагогіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПЕНІТЕНЦІАРНА ПЕДАГОГІКА ТА РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ

  • сутність, завдання, напрями пенітенціарної педагогіки;
  • основні категорії пенітенціарної педагогіки: виховання та перевиховання; соціалізація та ресоціалізація; виправлення;
  • ідеї педагогіки співробітництва у ресоціалізації;
  • закономірності та принципи педагогічного процесу в місцях позбавлення волі;
  • методи, прийоми та засоби виховного впливу;
  • особливості організації педагогічного процесу;
  • ресоціалізація;
  • виправлення та ресоціалізація засуджених неповнолітніх

Сутність, завдання, напрями пенітенціарної педагогіки

Дослідити умови, закономірності, особливості педагогічного процесу в специфічних умовах відбування покарань покликана пенітенціарна педагогіка.

Пенітенціарна педагогіка виникла як самостійна галузь педагогічної науки на початку 60-х років XX ст.

Пенітенціарний (франц. penitentiaire, від лат. poenitentia – каяття) – той, що спілкується покарання, головним чином кримінального.

Проте її основи були закладені вже в середині XIX ст. у рамках правових, пенітенціарних і психологічних досліджень, присвячених соціальному інституту виконання покарання. У Росії в першому курсі тюрмознавства (1871 р.), розробленому професором московського університету І. Фойницьким, знайшли відображення питання стосунків співробітників виправних установ із злочинцями, етичні і релігійні засоби та методи дії на ув'язнених.

Ідеї трудового виховання засуджених, поваги до особистості людини, самоврядування, співпраці педагогів і вихованців були висунуті О. Гердом, що створив в Петербурзі першу в Росії колонію для неповнолітніх правопорушників (1841 р.). Професор Московського психоневрологічного інституту С. Познишев в монографії "Основи пенітенціарної науки" (1923 р.) дав визначення пенітенціарної педагогіки як діяльності з виправлення злочинців і розкрив поняття юридичного й етичного виправлення, виховних можливостей загальноосвітнього навчання, культурно-освітньої роботи, трудового виправлення особистості ув'язнених.

Найвідомішим вітчизняним педагогом у 20-30-х pp. XX ст. став А. Макаренко, якого у 1927 р. було призначено начальником трудової колонії ім. Ф. Дзержинського для неповнолітніх злочинців і безпритульних (м. Харків). Виховання в колективі і через колектив – центральна ідея його педагогічної системи. За його думкою, впливати на особистість можна, через колектив, членом якого є ця особистість. Цей принцип він називав "принципом паралельної дії". Основним законом колективу А. Макаренко вважав "закон руху колективу": колектив завжди повинен жити напруженим життям, прагненням до певної мети. Це положення-принцип він називав "системою перспективних ліній". Дуже корисним є досвід А. Макаренка щодо застосування у виховному процесі гри, дисципліни, системи покарання й заохочування. Чи не найголовнішим успіхом виховної роботи А. Макаренка дослідники вважають відмову комуни від споживацької благодійності та державних дотацій на їх утримання. Він здійснював перевиховання шляхом залучення вихованців не тільки до побутового самообслуговування, а й до рентабельної праці. А. Макаренку вдалося домогтися, щоб основна частина заробітку вихованців накопичувалася на власному рахунку, з якого можна було брати заощадження лише після випуску з комуни або з дозволу адміністрації. Десята частина заробленого за загальною згодою йшла у розпорядження ради командирів для культурно-масових потреб та соціального захисту окремих вихованців. Незначна сума йшла на кишенькові витрати, що розвивало у комунарів навички поводження з грошима, привчало раціонально планувати свій бюджет, давало змогу реалізовувати право вибору на задоволення певних потреб. Організаційно-педагогічні знахідки А. Макаренка – різновікові загони, ради командирів, загальні збори, самоврядування давно взяті на озброєння сучасною кримінально-виконавчою системою.

Найтісніше пенітенціарна педагогіка пов'язана з: пенітенціарною філософією, кримінальною соціологією, пенітенціарною психологією, кримінально-виконавчим правом, психіатрією.

У полі зору пенітенціарної педагогіки знаходяться особи, різні за віком, ступенем соціальної небезпечності та педагогічної занедбаності (засуджені вперше, неодноразово, особливо небезпечні злочинці), різні за станом здоров'я та за спрямованістю особистості, що звичайно накладає на цю галузь знань специфічність і своєрідність наукового пошуку.

Специфіка цієї галузі педагогічних знань обумовлена складним та різнорідним об'єктом вивчення, якого не має жодна галузь педагогіки. Різнорідність об'єкта пенітенціарної педагогіки обумовлює пошук у теорії та практиці найбільш ефективних форм, методів, засобів впливу на засуджених, причому в різних умовах, які залежать від режиму утримання засуджених. Зрозуміло, що умови проведення виховної роботи, наприклад, в колонії загального режиму, значно відрізняються від умов роботи в колонії особливого виду режиму.

Пенітенціарна педагогіка це галузь педагогіки, яка вивчає спеціально-організовану, цілеспрямовану та систематичну діяльність з формування особистості засуджених (ув 'язнених) та персоналу.

Об'єктом пенітенціарної педагогіки є виховна система органів, виконуючих покарання, під якою слід розуміти сукупність взаємопов'язаних компонентів (елементів), до яких належать: мета, завдання, зміст, засоби, методи і форми виховання, умови, у яких протікає виховний процес, об'єкт і суб'єкт виховання.

Предметом пенітенціарної педагогіки с закономірності виховання і особливості їх прояву в рамках виконання кримінального покарання як міри державного примусу.

Головними завданнями пенітенціарної педагогіки є:

1. Вивчати усі елементи педагогічної системи в їх взаємозв'язку та взаємозалежності.

Під педагогічною системою треба розуміти сукупність взаємодіючих та взаємозалежних компонентів, що створюють стійку структуру, яка включає в себе такі елементи: мету, задачі і результати функціонування системи, зміст (напрямки виховання); засоби, форми, методи та прийоми виховного впливу; суб'єкт і об'єкт виховання; умови, в яких виникають та протікають психолого-педагогічні відносини, виховний процес в цілому.

  • 1. Розкривати та пояснювати закономірності процесу ресоціалізації засуджених.
  • 2. Описувати педагогічні явища в установах у їх взаємозв'язку з різними явищами соціальної дійсності.
  • 3. Прогнозувати розвиток пенітенціарної педагогічної системи.
  • 4. Досліджувати сам процес ресоціалізації, його зміст, засоби, методи і форми впливу, об'єкта та суб'єкта (як колективу так і окремої особистості) виховання.
  • 5. Формувати та закріплювати соціально-корисні знання та вміння їх правильно застосовувати самими засудженими.
  • 6. Навчати, виховувати та розвивати засуджених та персонал. Виконання цих завдань зумовлено конституційним правом на отримання освіти. Згідно із Законами України "Про освіту" та "Про загальну середню освіту", "Про професійно технічну-освіту", Кримінально-виконавчим Кодексом України для засуджених (ув'язнених) забезпечується доступність та безкоштовність отримання повної середньої освіти. Засудженим надається можливість навчатися у загальноосвітній середній школі при установі, ПТНЗ або отримувати вищу освіту за дистанційною технологією.

Навчання персоналу здійснюється в рамках службової підготовки, яка регламентується наказом Державний департамент України з питань виконання покарань від 23 вересня 2008 р. № 248 "Про

затвердження Положення про організацію професійної підготовки персоналу Державна кримінально-виконавча служба України", а також у спеціалізованих навчальних закладах Державної кримінально- виконавчої служби України.

Виховна робота з персоналом здійснюється згідно наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.10.2003 № 196 "Про затвердження Положення про організацію виховної роботи з персоналом КВС". Розвиток засуджених та персоналу регламентується наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17.06.2004 № 116 "Про затвердження Положення про порядок реалізації у виправних і виховних колоніях програм диференційованого виховного впливу на засуджених до позбавлення волі".

Пенітенціарна педагогіка має такі напрями:

  • 1. Теорія навчання, перевиховання та розвитку засуджених.
  • 2. Теорія навчання, виховного впливу та розвитку персоналу.
  • 3. Методика навчання, перевиховання та розвитку засуджених.
  • 4. Методика навчання, виховного впливу та розвитку персоналу.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші