Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Місцеві фінанси
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

МІСЦЕВІ ФІНАНСИ: СУТНІСТЬ, СКЛАД І РОЛЬ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Сутність, складові та засади організації місцевих фінансів

  • 1.1. Формування науки про місцеві фінанси
  • 1.2. Становлення системи місцевих фінансів. Система місцевих фінансів та їхня роль в економічній системі держави
  • 1.3. Сутність, функції та особливості організації місцевих фінансів
  • 1.4. Система місцевих фінансів та характеристика її складових
  • 1.5. Нормативно-правове забезпечення місцевих фінансів
  • 1.6. Роль місцевих фінансів у соціально-економічних процесах

Сукупність завдань, які доручаються місцевим органам, і сукупність коштів, якими вони володіють для їхнього задоволення, і має назву місцевого господарства або місцевих фінансів.

М. О. Сірінов

Формування науки про місцеві фінанси

Наука про місцеві фінанси веде свій початок з другої половини XIX століття, саме тоді відбувався процес остаточного оформлення місцевого самоврядування. Протягом ХІХ-ХХ століть розвиток поглядів на сутність місцевих фінансів, їхній склад та принципи організації проходив від уявлення про них як фінансового господарства територіальних одиниць (господарства місцевих спілок), сукупності умов для задоволення потреб місцевих самоврядних одиниць, матеріальних засобів місцевого самоврядування, доходів і видатків органів місцевого самоврядування і до системи економічних відносин.

Перші згадки про місцеві фінанси, об'єктивність їх існування, поряд із державними фінансами, знаходимо в роботах корифеїв економічної науки, як-от: А. Сміт, К. Штейн, Л. Штейн, Р. Гнейст, К. Рау, А. Вагнер та ін. Ці автори досліджували господарство територіальних громад, відзначали необхідність надання їм автономії, в тому числі у сфері фінансів; вивчали склад доходів і видатків місцевих спілок, сутність місцевого оподаткування, його відповідність критеріям ефективного оподаткування.

У Росії процес формування теорії місцевих фінансів розпочався пізніше, ніж в європейських країнах, а точніше після земської реформи 1864 року. То був час остаточного організаційного оформлення інституту місцевого самоврядування – земств. Перші дослідження місцевих фінансів, бюджетів місцевих спілок, принципів місцевого оподаткування з'явились у другій половині XIX – на початку XX століть, їх авторами були М. Курчинський, В. Лебедев, A. Марков, І. Озеров, В. Твердохлебов, Л. Ходський, М. Цитович, І. Янжул та ін.

На початкових етапах існування радянської держави науковий інтерес до вказаної проблематики значно зріс у зв'язку з відновленням інституту місцевих фінансів. Багато вчених досліджували теоретичні засади і практику їх організації, це зокрема: Н. Белькович, Б. Веселовський, Є. Гловінський, С. Котляревський, Б. Кринська, X. Лебідь-Юрчик, М. Леонтьев, С. Лепський, М. Мітіліно, П. Озеров, М. Сірінов, І. Смирнова, М. Соболєв, Г. Тіктін, B. Целевич, Є. Яніцький та ін.

У 1930-1940-х роках були написані підручники і навчальні посібники, в яких проведено теоретичне обгрунтування суті і ролі місцевих фінансів, місцевих бюджетів, узагальнено практику їх функціонування за роки радянської влади. До таких видань належать "Місцеві фінанси СРСР", підготовлені колективом авторів під керівництвом професора Н. Ровінського (1933 і 1936), "Місцевий бюджет", підготовлений науковцями під керівництвом І. Смирнова (1936), "Місцеві бюджети СРСР" В. Шаврина (1946).

У 1960-1980-Х роках особливої актуальності набули проблеми ск ладани я місцевих бюджетів і використання бюджетних коштів, удосконалення бюджетного регулювання. Цим питанням присвячені праці багатьох учених, зокрема А. Александрової, М. Васильєвої, Л. Величко, С. Вишнякова, В. Демченкова, А. Колесникова, Р. Кудряшова, Г. Лалаєва, Г. Поляка, М. Ужвенко, Я. Хесіна, Б. Філімонова, Н. Ширкевич та ін.

Проте протягом тривалого часу в економічній літературі поширеною була думка щодо місцевих фінансів як категорії, притаманної капіталістичному господарству. Так, у Фінансово-кредитному словнику (редактори В. Гарбузов і М. Гаретовський), виданому у 1984-1988 pp., відзначалося, що місцеві фінанси в розвинутих капіталістичних країнах і країнах, які розвиваються, - відносини, за допомогою яких місцеві органи управління мобілізують, розподіляють і використовують частину національного доходу відповідно до покладених на них функцій.

На початкових етапах існування радянської держави поняття місцевих фінансів широко застосовувалось як в економічній літературі, так і в законодавчих документах, на практиці. Першим нормативним документом, яким були встановлені основи організації місцевих фінансів радянської Росії, стало Тимчасове положення про місцеві фінанси 1923 року (наступна редакція - 1924-го). У Положенні знайшли визначення такі питання: склад місцевих бюджетів; права і обов'язки органів влади різних рівнів у питаннях місцевих фінансів; порядок місцевого оподаткування; механізм субсидування місцевих бюджетів із загальнодержавних коштів; порядок складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів.

У 1926 році виходить нове Положення, згідно з яким місцеві фінанси визнавались складовою частиною єдиної фінансової системи країни; в ньому було окреслено дохідну і видаткову частини місцевих бюджетів, визначено механізм бюджетного регулювання, започатковано практику формування субвенційних фондів і фондів регулювання.

Проте на початку 1930-х років відбулося посилення централізаційних засад у керівництві економікою, поступово звужувалася сфера функціонування місцевих фінансів, зростала залежність місцевих бюджетів від державного бюджету, зменшувалася питома вага місцевих доходів, незначними за розмірами залишалися місцеві податки і збори. Ухвалення 1938 року рішення про включення місцевих бюджетів, а також бюджетів державного соціального страхування в єдиний державний бюджет стало логічним наслідком посилення процесу централізації державних фінансових ресурсів у країні. Цим рішенням перекреслено весь попередній етап становлення інституту місцевих фінансів, започаткований у роки нової економічної політики.

Таким чином, протягом 1930-1980-х років поняття місцевих фінансів поступово втратило своє значення і практично не використовувалося ні в економічній літературі, ні в законодавчих документах; у багатьох випадках місцеві фінанси ототожнювалися лише з місцевими бюджетами.

Відхід у 1980-х роках від командно-адміністративних методів керівництва і створення необхідних умов для розвитку ринкових засад зумовили проведення низки змін в економічному житті країни. 9 квітня 1990 року ухвалено закон "Про загальні засади місцевого самоврядування і місцевого господарства в СРСР", який створив необхідне підґрунтя для ухвалення 5 грудня 1990 року закону "Про бюджетну систему Української РСР" і 7 грудня 1990-го – закону "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування". Цими законами ознаменувалося відродження в нашій державі інституту місцевого самоврядування, а отже, і місцевих фінансів.

У фінансовій літературі пострадянського періоду вперше поняття місцевих фінансів згадується в навчальному посібнику "Державні фінанси" за редакцією докторів економічних наук, професорів В. Федосова, С. Огородника і В. Суторміної (1991). Було визнано необхідність існування місцевих фінансів в умовах створення в нашій країні основ ринкового господарювання; розглянуто джерела формування місцевих фінансів: бюджетні і позабюджетні кошти місцевих рад, кошти органів громадського територіального самоуправління; було дано характеристику доходів і видатків місцевих рад, порядку їхнього розмежування між радами різних рівнів.

Розвиток української економічної науки в умовах незалежності, вивчення теоретичних надбань західної фінансової думки, приєднання України до Європейської хартії місцевого самоврядування закономірно позначилося на поглядах вітчизняних фінансистів щодо місцевих фінансів. Усе частіше і впевненіше висловлювались думки щодо об'єктивності їх існування в умовах ринку, їх вирішального впливу на повноцінне функціонування інституту місцевого самоврядування як необхідної підвалини кожного демократичного режиму.

Так, відомий український учений, доктор економічних наук, професор О. Василик, який одним із перших почав досліджувати теоретичні і практичні питання місцевих фінансів, підкреслював, що місцеві фінанси – явище об'єктивне, оскільки для здійснення покладених на місцеве самоврядування функцій потребує наявності відповідних фондів фінансових ресурсів у їхньому розпорядженні.

У 1999 році виходить перший навчальний посібник "Місцеві фінанси України" доктора економічних наук В. Кравченка, в якому ґрунтовно розглянуто теорію місцевих фінансів, місцеві фінансові інститути, внутрішні міжурядові фінансові відносини, державну регіональну фінансову політику і фінансове вирівнювання, управління місцевими фінансами.

За визначенням ученого, місцеві фінанси являють собою систему формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих. Такий підхід відповідає загальнопоширеним уявленням про категорію фінансів загалом і, крім того, дає можливість з'ясувати місце у фінансовій системі країни місцевих фінансів та їх тісний та взаємозумовлений зв'язок з інститутом місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що на таких же концептуальних засадах засновані підходи низки пострадянських економістів до тлумачення поняття місцевих фінансів як сукупності соціально-економічних відносин, що виникають з приводу формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для вирішення завдань місцевого значення.

Відомий вітчизняний учений В. Опарін у своєму визначенні місцевих фінансів, окрім особливостей, на які вказують вищезазначені автори, підкреслює зв'язок місцевих фінансів із фінансовою діяльністю підприємств муніципального господарства.

У 2002 році в Україні виходить ще один навчально-методичний посібник "Місцеві фінанси", підготовлений колективом авторів: М. Гапонюк, В. Яцютою, А. Буряченко та А. Славковою. Ці автори розглядають місцеві фінанси як об'єктивну форму економічних відносин, пов'язану з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту, у процесі яких відбувається формування та використання фондів грошових коштів, призначених для задоволення потреб регіонів країни.

Таким чином, у сучасній науковій літературі України та країн пострадянського простору місцеві фінанси досліджуються в контексті функцій, завдань і ролі органів місцевого самоврядування. Важливими у зв'язку з цим є такі питання: розмежування повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування; обґрунтування доцільності надання окремих державних повноважень органам місцевого самоврядування і гарантування відповідного фінансового забезпечення їх виконання; окреслення складу і визначення обсягів фінансових ресурсів, які надходять у розпорядження органів місцевого самоврядування; забезпечення самостійності і ефективності у їх використанні; державна фінансова підтримка місцевої влади.

Сьогодні питання місцевих фінансів перебувають у центрі уваги багатьох дослідників, зокрема їм присвятили свої роботи вітчизняні автори С. Буковинський, О. Василик, В. Дем'янишин, В. Зайчикова, В. Кравченко, B. Кудряшов, М. Кульчицький, І. Луніна, Ц. Огонь, К. Павлюк, Ю. Пасічник, І. Усков та ін. Окремі аспекти функціонування місцевих фінансів в економіці трансформаційного періоду розглянуто у працях Т. Боднарук, В. Гейця, Б. Данилишина, М. Долішнього, С. Михайленко, В. Опаріна, Г. П'ятаченко, C. Слухая, Л. Тарангул, В. Федосова, І. Чугунова, С. Юрія та ін.

Активно досліджується проблематика місцевих фінансів, місцевих бюджетів, міжбюджетних відносин у російській економічній літературі, зокрема в працях таких учених і практиків, як Н. Альвіанська, А. Бабич, О. Богачова, Л. Гринкевич, А. Ігудін, В. Лексін, Л. Павлова, В. Пансков, Л. Проніна, В. Садков, С. Солянникова, А. Улюкаев, М. Ходорович, С. Хурсевич, А. Швецов та ін.

Особливості місцевих бюджетів, місцевого оподаткування, міжбюджетних відносин у ринкових країнах вивчають і узагальнюють низка вчених пострадянського простору, як-от В. Андрущенко, Б. Болдирєв, В. Кравченко, Л. Окунева, Л. Павлова, Г. Семеко, С. Слухай, Д. Суворов, В. Суторміна, А. Толкушин, В. Федосов, Д. Черник та ін.

Найбільшого поширення та детального тлумачення в науковій літературі набув підхід до визначення сутності місцевих фінансів як системи економічних відносин, пов'язаних із формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них завдань.

Висновки. Формування науки про місцеві фінанси головним чином проходило у ХІХ-ХХ століттях. Поряд із представниками західної науки, проблеми місцевих фінансів та їх організації завжди активно досліджували вітчизняні науковці, внесок яких у розвиток науки про місцеві фінанси є надзвичайно вагомим. Великий вплив на формування сучасних уявлень щодо об'єктивності та необхідності існування місцевих фінансів у демократичному суспільстві справило приєднання України до Європейської хартії місцевого самоврядування. На теперішній час сформовано наукові підходи щодо визначення сутності та функцій місцевих фінансів, принципів їх організації, механізму їх функціонування в демократичному суспільстві.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші