Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Місцеві фінанси
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Інструменти фінансового вирівнювання в державній регіональній політиці України

Цілі фінансового вирівнювання реалізуються в державній регіональній політиці. У 2001 році в Україні була розроблена Концепція державної регіональної політики, у 2005-му – ухвалено Закон України "Про стимулювання розвитку регіонів", у 2006 – Державну стратегію регіонального розвитку на період до 2015 року. В цих документах визначено правові, економічні та організаційні засади державної регіональної політики, її пріоритетні напрями та фінансове забезпечення, механізм державного регулювання і стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій. У досягненні визначених цілей державної регіональної політики важливе місце відведено фінансовим, у тому числі бюджетним, важелям.

Закон України "Про стимулювання розвитку регіонів" від 8 вересня 2005 року визначив правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій. У законі сформульовано сутність стимулювання розвитку регіонів – як комплексу правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, спрямованих на досягнення сталого розвитку регіонів на основі поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному і регіональному рівнях, максимально ефективного використання потенціалу регіонів в інтересах їх жителів та держави загалом.

Метою стимулювання розвитку регіонів визнано:

  • - забезпечення сталого розвитку регіонів в інтересах усієї України, підвищення рівня життя населення, подолання бідності та безробіття, формування середнього класу;
  • - ефективне використання економічного, наукового, трудового потенціалу, природних та інших ресурсів, а також особливостей регіонів для досягнення на цій основі підвищення рівня життя людей, оптимальної спеціалізації регіонів у виробництві товарів та послуг;
  • - створення рівних умов для динамічного, збалансованого соціально- економічного розвитку регіонів України;
  • - забезпечення додержання визначених державою соціальних гарантій для кожного громадянина незалежно від місця його проживання;
  • - подолання депресивного стану окремих територій, своєчасне і комплексне розв'язання проблем охорони довкілля.

У законі узагальнено основні засади, на яких має формуватися стимулювання розвитку регіонів в нашій країні. Це, зокрема, такі:

  • - збалансування загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів розвитку, визначення державою з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування науково обґрунтованих пріоритетних напрямів регіонального розвитку;
  • - програмно-цільовий підхід до розв'язання проблем соціально-економічного розвитку, створення сприятливого інвестиційного середовища в регіонах;
  • - максимальне наближення послуг, що їх надають органи державної влади та органи місцевого самоврядування, до споживачів цих послуг;
  • - концентрація на конкурсній основі коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також інших ресурсів з метою досягнення найбільш ефективного їх використання для цілей регіонального розвитку;
  • - співробітництво та взаємна відповідальність центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових і громадських організацій та інших суб'єктів у виконанні завдань регіонального розвитку.

У зазначеному законі вперше дано тлумачення поняття "регіон", під яким розуміється територія Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Крім того, визначено умови визнання та показники розвитку, за якими території набувають статусу депресивних; дано їх класифікацію, що є важливим для створення ефективного механізму бюджетного вирівнювання.

Депресивні території законом поділено на групи: регіон; промисловий район; сільський район; місто обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення. Вказано, що статус депресивної надається території з метою створення правових, економічних та організаційних засад для вжиття органами державної влади та органами місцевого самоврядування особливих заходів для стимулювання розвитку таких територій.

Територія може бути визнана депресивною у разі, якщо соціально- економічні показники її розвитку відповідають одночасно всім умовам, визначеним законом. Зокрема, депресивним може бути визнано:

  • - регіон, у якому протягом останніх п'яти років середній показник обсягу валового регіонального продукту (до 2004-го – обсягу валової доданої вартості) на одну особу є найнижчим;
  • - промисловий район, у якому протягом останніх трьох років рівень зареєстрованого безробіття та частка зайнятих у промисловості є значно вищими, а обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) на одну особу та рівень середньомісячної оплати праці є значно нижчими за відповідні середні показники розвитку територій цієї групи;
  • - сільський район, у якому протягом останніх трьох років щільність сільського населення, коефіцієнт природного приросту населення, рівень середньомісячної оплати праці та обсяг реалізованої сільськогосподарської продукції (робіт, послуг) на одну особу є значно нижчими, а частка зайнятих у сільському господарстві є значно вищою за відповідні середні показники розвитку територій цієї групи;
  • - місто обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення, в якому протягом останніх трьох років рівень зареєстрованого, зокрема довготривалого, безробіття є значно вищим, а рівень середньомісячної оплати праці є значно нижчим за відповідні середні показники розвитку територій цієї групи;
  • - населений пункт, на території якого з 1996 року ліквідовано вугледобувні та вуглепереробні підприємства, але не були здійснені в повному обсязі заходи щодо вирішення соціально-економічних та екологічних питань. передбачені проектами ліквідації зазначених підприємств.

Граничні рівні відхилення соціально-економічних показників розвитку територій від середніх показників розвитку територій відповідних груп визначає Кабінет Міністрів України.

Визначення вихідних понять та критеріїв денресивності територій створює необхідні передумови для практичного втілення основних принципів державного стимулювання регіонів, задекларованих у законодавстві:

  • - об'єктивність і відкритість при визначенні територій для державного стимулювання їхнього розвитку;
  • - одночасна концентрація зусиль і коштів на відносно невеликій кількості територій з мстою досягнення максимального соціально-економічного розвитку;
  • - неприпустимість використання цільової державної підтримки для фінансування поточних потреб територій;
  • - максимальне використання можливостей самих територій у розробці і реалізації системи заходів з подолання депресивності.

У Законі України "Про стимулювання розвитку регіонів" визначено порядок фінансування заходів щодо стимулювання їхнього розвитку та подолання депресивності територій, яке здійснюється за рахунок коштів, передбачених на цю мету в законах України про Державний бюджет України та рішеннях про місцеві бюджети, а також з інших джерел відповідно до законодавства. Під час визначення обсягів коштів, призначених для стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій, не враховуються суми дотацій вирівнювання та субвенцій, що спрямовуються на виконання органами місцевого самоврядування власних та наданих законом повноважень органів виконавчої влади, а також кощти, що спрямовуються згідно із законодавством на ліквідацію наслідків надзвичайних екологічних ситуацій, техногенних катастроф та стихійного лнха.

У Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року акцентовано на ключовій проблемі, що потребує поетапного розв'язання, – це послаблення диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів, підвищення їхньої конкурентоспроможності та інвестнційно-інноваційноі активності. Річ у тому, що поглиблення дисбалансу в економічно-соціальному розвитку на регіональному та місцевому рівні істотно ускладню• реалізацію єдиної політики у сфері соціально-економічних перетворень, збільшує загрозу виникнення регіональних криз, дезінтеграції національної економіки, перешкоджає формуванню загальнодержавного ринку товарів і послуг; не дає змоги повною мірою використовувати потенціал міжрегіонального та прикордонного співробітництва; ускладнює розв'язання екологічних проблем

Серед стратегічних завдань державної політики регіонального розпитку, які реалізуються за допомогою міжбюджетних відносин, ви значено:

  • - реформування системи адміністративно-територіального устрою шляхом створення правових, економічних і організаційних умов для формування територіальних громад, які забезпечуватимуться матеріальними, фінансовими та іншими ресурсами в обсязі, достатньому для ефективної реалізації завдань і виконання функцій місцевого самоврядування.
  • - розширення фінансово-економічних можливостей територіальних громад, посилення мотивації органів місцевого самоврядування щодо зміцнення місцевих бюджетів через упровадження на державному рівні соціальних стандартів надання послуг населенню незалежно від місця проживання

У Стратегії зазначено, що розподіл повноважень між місцевими орта нами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також між органами місцевого самоврядування різних рівнів мас здійснюватися за принципом субсидіарності. Для зміцнення матеріальної бази органів місцевого самоврядування та підвищення рівня їх ресурсного забезпечення необхідно у першочерговому порядку вирішити питання щодо підвищення рівня заінтересованості органів місцевого самоврядування у збільшенні обсягу надходжень до державного бюджету; зміцнення місцевих бюджетів розвитку; запровадження програмно-цільового методу формування та виконання місцевих бюджетів, а також практики середньострокового фінансового планування на місцевому та регіональному рівні.

З метою надання державної підтримки регіональному розвитку в Україні створено державний фонд регіонального розвитку, який визначено важливим інструментом реалізації державної регіональної політики.

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання державного фонду регіонального розвитку" від 4 липня 2012 року № 656 визначено порядок підготовки, оцінки та відбору інвестиційних програм (проектів), що можуть реалізуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку та порядок використання коштів цього фонду.

Згідно з вищезазначеною постановою Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у двотижневий строк після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про схвалення прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди доводить Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям у межах індикативного прогнозного обсягу розрахунковий обсяг бюджетних коштів на плановий бюджетний період із дотриманням таких критеріїв розподілу між Автономною Республікою Крим, областями та містами Києвом і Севастополем:

  • 70% бюджетних коштів – відповідно до чисельності населення, яке проживає у відповідному регіоні;
  • 30% бюджетних коштів – з урахуванням рівня соціально-економічного розвитку регіонів відповідно до показника валового регіонального продукту в розрахунку на одну особу (для регіонів, у яких зазначений показник становить менш як 75% середнього показника в Україні). Ця частина коштів спрямовується на підвищення конкурентоспроможності й інвестиційної привабливості регіонів та окремих адміністративно-територіальних одиниць, зокрема на фінансування інвестиційних програм (проектів), які сприяють розвиткові інфраструктури, створенню нових робочих місць, енергозбереженню та захисту природного довкілля.

Основними критеріями конкурсного відбору інвестиційних програм, що можуть реалізуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку, визначено:

  • - відповідність пріоритетам розвитку регіонів, визначеним державною стратегією регіонального розвитку та регіональними стратегіями розвитку;
  • - створення, приріст чи оновлення основних засобів комунальної власності або спільної власності територіальних громад;
  • - зменшення обсягів незавершеного будівництва – першочерговість спрямування коштів на фінансування пускових об'єктів будівництва і реконструкції та об'єктів з високим ступенем будівельної готовності;
  • - пріоритетність фінансування інвестиційних програм (проектів), які мають важливе значення для соціально-економічного розвитку двох і більше регіонів;
  • - відповідність вимогам енергозбереження та захисту природного довкілля, що встановлені законодавством;
  • - оптимізація мережі соціальної інфраструктури з урахуванням під час будівництва нових об'єктів показника фактичного забезпечення об'єктами соціального призначення на одного мешканця відповідної адміністративно-територіальної одиниці порівняно із середньою в регіоні;
  • - ефективність реалізації інвестиційної програми (проекту) [строк окупності, створення нових робочих місць, надходження до державного і місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів), приріст або оновлення основних засобів, уведення в дію потужностей, інші показники оцінки успішності реалізації].

Умовами фінансування інвестиційних програм (проектів) за рахунок бюджетних коштів визначено:

  • - наявність затвердженої в установленому законодавством порядку проектної документації на будівництво та реконструкцію об'єктів соціально-культурного, житлово-комунального призначення й інфраструктури, що підвищує конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість регіону, окремих районів і населених пунктів;
  • - мінімальна кошторисна вартість: для інвестиційних програм (проектів) регіонального (міжрегіонального) значення і тих, що реалізуються у містах обласного значення, – не менш як 1 000 тис. грн; для інвестиційних програм (проектів) районного значення і тих, що спрямовані на розв'язання проблем однієї або кількох територіальних громад (міст районного значення, сіл, селищ), – не менш як 200 тис. грн;
  • - середньостроковий період фінансування;
  • - співфінансування з місцевих бюджетів та інших джерел у таких розмірах: для інвестиційних програм (проектів), що реалізуються у м. Києві, – не менш як 20% загальної суми коштів, передбачених для їх фінансування за рахунок усіх джерел у поточному бюджетному періоді; для інвестиційних програм (проектів), що реалізуються у м. Севастополі та обласних центрах, – не менш як 10% загальної суми коштів, передбачених для їх фінансування за рахунок усіх джерел у поточному бюджетному періоді; для інвестиційних програм (проектів), що реалізуються у містах республіканського Автономної Республіки Крим, обласного та районного значення, а також для об'єктів, які належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст і перебувають в управлінні обласних рад, – не менш як 5% загальної суми коштів, передбачених для їх фінансування за рахунок усіх джерел у поточному бюджетному періоді.

Реалізація інвестиційних програм (проектів) у селах та селищах може здійснюватися без співфінансування з місцевих бюджетів.

В інвестиційній програмі (проекті) слід зазначати:

  • - основні проблеми, що спричинили необхідність реалізації інвестиційної програми (проекту), та обґрунтування мети і доцільності їх реалізації, очікувані результати реалізації інвестиційної програми (проекту);
  • - територія, на якій буде реалізовано інвестиційну програму (проект);
  • - строк реалізації інвестиційної програми (проекту) (дата початку і дата завершення);
  • - наявність експертних висновків, погоджень, сертифікатів, документів дозвільного характеру;
  • - орієнтовний обсяг витрат (тис. грн) для реалізації інвестиційної програми (проекту);
  • - обсяг використаних ресурсів, їх опис та ступінь будівельної готовності об'єкта;
  • - прогнозні джерела фінансування, обгрунтування необхідності фінансування за бюджетні кошти; прогнозні показники співфінансування інвестиційної програми (проекту) за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. У разі реалізації інвестиційної програми (проекту) міжрегіонального значення подається інформація про його спільне фінансування іншими заінтересованими сторонами;
  • - інноваційна спрямованість інвестиційної програми (проекту);
  • - вплив реалізації інвестиційної програми (проекту) на природне середовище;
  • - відповідність інвестиційної програми (проекту) програмним і прогнозним документам економічного і соціального розвитку держави, відповідного регіону, міста, району державним цільовим програмам, а також пріоритетам розвитку регіонів, визначеним державною та регіональними стратегіями розвитку регіонів.

Бюджетні кошти спрямовуються на фінансування інвестиційних програм (проектів) у разі забезпечення виконання:

  • - державної стратегії регіонального розвитку та регіональних стратегій розвитку;
  • - державних цільових програм та інвестиційних програм (проектів) у частині виконання заходів регіонального розвитку;
  • - угод щодо регіонального розвитку та програм подолання депресивності територій;
  • - державних програм розвитку транскордонного співробітництва;
  • - програм і заходів соціально-економічного розвитку регіонів, включаючи програми і заходи розвитку окремих адміністративно-територіальних одиниць (зокрема малих міст, гірських населених пунктів, населених пунктів зон спостереження тощо).

Державний фонд регіонального розвитку повинен стати важливим джерелом акумулювання коштів на розвиток комунального господарства. З метою посилення ролі регіонів у модернізації комунального господарства триватиме децентралізація системи міжбюджетних відносин. Вирішення такого завдання лише за рахунок державного і місцевих бюджетів неможливе, тому необхідно створювати всі умови для залучення до цього процесу міжнародних фінансових організацій, приватних інвесторів, у тому числі на умовах державно-приватного партнерства. Від того, якими будуть ці процедури – прозорими чи непрозорими, зрозумілими чи незрозумілими, – залежить у кінцевому підсумку ефективність державного фонду регіонального розвитку.

Висновки. У державній регіональній політиці реалізуються цілі фінансового вирівнювання. Сучасна державна регіональна політика в Україні спрямована на зміцнення конкурентоспроможності регіонів та їх ресурсного потенціалу, розвиток людських ресурсів на регіональному рівні національної економіки, забезпечення міжрегіональної співпраці, створення інституційних умов для розвитку регіонів та успішного впровадження комплексних структурних реформ в Україні. Важливим інструментом реалізації державної регіональної політики й державної підтримки регіонального розвитку в Україні є державний фонд регіонального розвитку.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші