Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Адміністративне право України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Вимоги, що висуваються до актів державного управління

До актів державного управління висуваються вимоги:

  • 1) оптимальність, доцільність, ефективність, соціальна справедливість. Акти управління повинні обслуговувати сферу соціальних, духовних, політичних і економічних потреб суспільства;
  • 2) відповідність юридичним вимогам:
    • – законність;
    • – презумпція законності акта;
  • 3) відповідність організаційно-технічним вимогам:
    • – щодо мови акта;
    • – щодо форми акта;
    • – своєчасність доведення до заінтересованих осіб;
    • – реєстрація (якщо потрібно) в Міністерстві юстиції України, інші вимоги.

Дефектні акти управління

Акти управління, прийняті з порушенням вимог, вважаються дефектними. Дефектні акти поділяються на нікчемні та оспорюванні.

Поняття нікчемних актів управління

Нікчемні акти – акти, юридична недійсність яких очевидна, недоліки яких скасувати не можна і які не породжують юридичних наслідків. Вони не дійсні з моменту прийняття, за їх невиконання не наступає юридична відповідальність (які містять вказівки щодо порушення законодавства, сприяють вчиненню злочинів тощо).

Оспорювані (заперечні) акти управління

Оспорювані (заперечні) акти – акти з помилками, дефектність яких не є очевидною і які можна скасувати, доопрацювати, привести у відповідність до вимог законодавства. Недоліки не позбавляють їх юридичної сили, але можуть бути оскаржені заінтересованими суб'єктами права. Після оскарження акт може бути визнано або правомірним, законним (після усунення недоліків), або нікчемним. За такої ситуації оспорюванні акти підлягають виконанню на відміну від нікчемних актів.

Прийняття актів державного управління

Прийняття актів державного управління – це стадійна діяльність державних органів, різновид адміністративного провадження.

Стадії прийняття актів державного управління:

  • 1 стадія – встановлення необхідності прийняття управлінського акта, підготовка його проекту;
  • 2 стадія – внесення проекту акта на розгляд відповідного органу;
  • 3 стадія – обговорення та доопрацювання проекту нормативного акта управління;
  • 4 стадія – прийняття та реєстрація нормативного акта управління;
  • 5 стадія – доведення акта до виконавців (опублікування, розсилка, ознайомлення під розпис тощо).

Дія актів управління в просторі, часі та за колом осіб

За територією дії акти виконавчої влади поділяються на акти, що діють в масштабі всієї держави, та акти, що діють в межах адміністративно-територіальних одиниць. Як правило, дія актів управління в просторі і часі здійснюється згідно з компетенцією відповідного органу виконавчої влади. Дія правових актів управління у часі є більш складною, оскільки передбачає неоднакові правила дії для актів управління. У вимірах часу акти управління діють від моменту набрання ними чинності до їх припинення, а саме:

  • 1) закінчення строку, на який був прийнятий акт (нормативні акти);
  • 2) припинення дії акта в зв'язку з виконанням його приписів (переважно індивідуальні акти);
  • 3) прийняття нового акта з цього питання;
  • 4) з часу скасування нормативного акта внаслідок його застарілості або незаконності анулює правовий акт як орган, який прийняв його, так і вищестоящий орган.

Чинність правових актів управління

Традиційно виділяють чотири види окремих юридичних станів чинності правових актів управління: припинення, зупинення, зміна та скасування.

Припинення дії акта

Припинення – дія закономірна, вона не зумовлена будь- якими подіями.

Підстави для припинення дії актів:

а) скасування акта органом, який його видав, або видання нового акта, що фактично анулює старий. Загальним є правило, що із введенням у законну силу нового акта державного управління автоматично припиняє свою силу акт з того самого питання, виданий раніше, хоча у новому і не містилася вказівка

на його припинення. На практиці ж для формального припинення застарілих актів вироблена окрема процедура;

  • б) закінчення строку, на який було видано акт;
  • в) досягнення мети, передбаченої актом, якщо його зміст зводився лише до виконання цієї вимоги (реалізація правових відносин, виконання приписів акта тощо). Не завжди виконання акта означає припинення його дії. Наприклад, наказ про призначення особи на посаду не може вважатися таким, що припинив свою дію після того, як особа приступила до виконання своїх обов'язків;
  • г) "зникнення" адресата акта, тобто у зв'язку з настанням певної юридичної події: ліквідація юридичної особи, смерть носія прав та обов'язків).

Зупинення дії акта

Зупинення дії акта – це тимчасовий правовий захід, що застосовується шляхом прийняття відповідного рішення. Зупинення, як і скасування уповноваженим органом актів державного управління, обумовлюється їх незаконністю, передбачає ліквідацію порушень порядку, передбаченого Конституцією, іншими НПА.

В адміністративно-правовій літературі звертається увага на окремі особливості зупинення дії акта управління. Так, допускається зупинення всього акта або його частини, зупинення дії акта управління на всій території держави або окремій її частині, у певному регіоні. Ця міра застосовується як для захисту державних та суспільних інтересів, так і для захисту громадян від незаконних дій органів виконавчої влади, їх посадових осіб.

Зупинення актів може бути пов'язане також із фактом подання скарги, внесенням прокурором подання Тощо.

Зміна акта

Зміна акта має на меті забезпечити ефективність акта управління, підвищити його якість і використовується тоді, коли є потреба уточнити приписи актів, внести до них доповнення, надати їм іншу редакцію чи доопрацювати окремі частини. Зміна приписів акта, як правило, здійснюється тим самим органом, посадовою особою, які видали акт у первинному вигляді.

Скасування акта

Скасування акта – це визнання недійсним (нечинним) акта повністю або окремих його приписів, положень. Акти можуть бути скасовані тими, хто їх прийняв, або вищестоящим органом, посадовою особою. Особливе місце в системі визнання актів недійсними (правових актів або їх частини) займає Конституційний Суд України. До його повноважень належить вирішення питань про відповідність законів та інших актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради АРК Конституції. За рішенням Конституційного Суду України закони та інші правові акти визнаються неконституційними (повністю або частково) і припиняють свою дію з дня винесення такого рішення.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші