Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Державне управління в економічній сфері
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Правове регулювання економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічної діяльності

Загальна політика держави включає в себе економічну політику, яка має вектор зовнішньої економіки. Цілі останньої повинні тісно перекликатись із ланками вищого рівня, оскільки витікають із них. Певні зовнішньоекономічні цілі можуть розглядатися лише як засіб або проміжна мета для досягнення стратегічної загальноекономічної чи загальнополітичної цілі.

Зовнішньоекономічна політика – це обгрунтування на політичному рівні взаємозв'язків, які відбуваються у економічній сфері держави з іншими країнами. Міжнародна економіка може охоплювати будь-які операції, що здійснюють суб'єкти господарювання певної країни й іноземні партнери – імпорт й експорт товарів, послуг, капіталів. Сюди ж входить і робоча сила та гроші [19, с. 42].

Взаємозв'язок держави та економіки відображається в принципах управління економікою в цілому й окремими її секторами. Відповідно, змістова сторона державного управління ЗЕД (зовнішньоекономічною діяльністю) може бути представлена як реалізація принципів: товарного проникнення на світовий ринок; забезпечення стійкої присутності на ринку та її розширення; економізації відносин із діловими партнерами та мобілізації експортоорієнтованих зусиль і ресурсів; інтенсифікації використання фактора часу; ефективної раціоналізації зусиль і ресурсів ЗЕД; адаптації до умов світового ринку на основі інновацій.

Механізм функціонування української економіки з урахуванням зовнішніх чинників відображено на рис. 2.3.

Механізм функціонування української економіки

Рис. 2.3. Механізм функціонування української економіки

Джерело: Розроблено автором.

Державне регулювання сфери зовнішньоекономічної діяльності використовує різноманітні інструменти економічного, законодавчого, адміністративно-правового характеру, в тому числі неформальні. Тобто до уваги береться все, що може допомогти досягти економічної мети.

В Японії, наприклад, існує розширена нормативно-правова база, в основі якої лежить ієрархічна структура пірамідального типу. Піраміда базується на узагальненому законі про валютний обмін і зовнішню торгівлю країни. Державне регулювання в основному користується саме цим принципом, який може делегувати вторинним актам усі повноваження зовнішньоекономічної діяльності в будь-якій сфері економіки. Японці вважають, що такий розподіл обов'язків допоможе швидше реагувати на коливання міжнародної ситуації, враховуючи різні нюанси національної економіки.

Зовнішньоекономічна діяльність визначена українським чинним законодавством як діяльність, що виконується господарчими суб'єктами України й іноземних держав, яка базується на взаємовідносинах між ними і реалізується на території України та за її межами [20].

Основними методами регулювання ЗЕД є: економічні; правові, адміністративні. Зовнішньоекономічна діяльність переважно регулюється економічними методами. Так, у галузі імпорту - за допомогою митних тарифів, податків і зборів із товарів, які ввозяться та імпортних депозитів, тоді як у галузі експорту - за допомогою пільгових кредитів експортерам, гарантій, субсидій, звільнення від сплати податків і надання фінансової допомоги. Чинне законодавство регулює доступ імпортованих товарів на український ринок та усі експортно-імпортні процеси загалом за допомогою державних митно-тарифних схем.

На зовнішньоекономічні відносини мають безпосередній вплив такі адміністративні інструменти як: квотування, ліцензування, ембарго, прийняті зобов'язання відносно самообмеження експортних поставок, специфічні вимоги до товару, його упаковки, маркування тощо. Дедалі більшого значення набуває такий спосіб стимулювання зовнішньої економічної торгівлі, як встановлення державою квот на імпорт товарів. Запровадження ліцензування дає змогу обмежити обсяги імпорту.

Визначені на законодавчому рівні принципи зовнішньоекономічної діяльності можна покласти в основу формування принципів державного регулювання ЗЕД. Матрично їх можна зобразити у вигляді табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Принципи державного регулювання ЗЕД і результати Їх реалізації

№ п/п

Принцип

Результат від реалізації

1

Товарного проникнення на світовий ринок

Освоєння ринкової цивілізації

2

Стійкої присутності на ринку та її розширення

Надійність ринкового сектору, а отже, реалізації товарів (продукції, послуг/

3

Економізації відносин із партнерами

Ефективність економічних, у тому числі торговельних, відносин

4

Мобілізації зусиль і Ресурсів

Перспективи інтеграції національної економіки у світову, забезпечення стійкої присутності на світовому ринку

5

Інновації

Подолання чинників гальмування розвитку

6

Інтенсифікації чинника часу

Забезпечення динамічності розвитку

7

Ефективної структурно- економічної капіталізації зусиль і ресурсів

Оптимізація наявних та перспективних можливостей, забезпечення конкурентоспроможності

Джерело: Розроблено автором.

Правові методи стимулювання ЗЕД в Україні грунтуються на положеннях законодавчих актів та інших нормативно-правових актах. До найважливіших із них відносяться:

Закони України: "Про зовнішньоекономічну діяльність"; "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту"; "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту"; "Про державне мито";"Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну";

Постанови КМУ: "Про затвердження Порядку здійснення захисту інтересів вітчизняних товаровиробників під час проведення іноземними державами, їх економічними або митними об'єднаннями антидемпінгових, спеціальних захисних або компенсаційних розслідувань щодо імпорту товарів українського походження"; "Про затвердження Порядку проведення розслідувань з метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій з боку інших держав, митних союзів чи економічних угруповань щодо законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньої економічної діяльності України";

Декрети КМУ: "Про оподаткування бартерних (товарообмінних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності"; "Про встановлення спеціального режиму експорту окремих видів товару"; "Про порядок обкладення митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну"; "Про акцизний збір"; "Про єдиний митний тариф України".

На основі визначеної нормативно-правової бази розробляються методи й інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі. У науковій економічній літературі запропоновано досить чітку структуру даних методів та інструментів [21, с. 258]. Схематично її подано на рис. 2.4.

Методи та інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі

Рис. 2.4. Методи та інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі

Джерело: розроблено автором

Важливою складовою формування економічної політики держави у сфері ЗЕД є залучення інвестиційних ресурсів. Україна поступово теж формує достатньо обгрунтовану власну правову базу для реалізації інвестиційної діяльності.

Закони України "Про режим іноземного інвестування" та "Про інвестиційну діяльність" регулюють дану сферу, передбачаючи певні гарантії та захист інвестиційної діяльності. Держава гарантує захист інвестицій, який не залежить від форми власності підприємства, а також відшкодовує понесені збитки, в тому числі матеріальну і моральну шкоду, завдану через дії, бездіяльність або невиконання обов'язків, передбачених законами, посадовими особами чи державними органами щодо іноземних інвесторів. Окрім того, держава зобов'язана повернути інвестиції інвестору, причому без сплати мита, в натуральній формі або у інвестованій валюті. Повертаються також доходи, отримані з інвестування у випадку переривання інвестицій.

Україна досить вдало впроваджує заходи стосовно інтеграції в загальносвітовому економічному напрямі, що підвищує її інвестиційну привабливість.

Так, протягом кількох останніх років була підписана низка міждержавних договорів про взаємний захист інвестицій і сприяння інвестиційним процесам. До співпраці залучено більше ніж 70 країн, серед яких - США, Канада, країни Західної Європи; укладено близько 60 міжнародних договорів, направлених на уникнення подвійного оподаткування при експорті й імпорті продукції. Договори заключили майже усі країни СНД і Європи, США, декілька держав Азії, Африки, Латиноамериканські країни. В 2000 році в Україні була ратифікована Вашингтонська Конвенція від 1965 року. Даний акт визначає порядок міждержавного вирішення суперечок інвестиційного характеру.

Окрім того, 16.05.2008 р. Україна отримала статус члена Світової Організації Торгівлі (СОТ). 28.01.2009 р. створено Національне агентство України з іноземних інвестицій та розвитку (Укрзовнішінвест).

Втім, існує необхідність покращення українського інвестиційного клімату. Основними завданнями економічної політики держави в сфері зовнішньоекономічній діяльності України на сьогодні є: – визначення коротко- і довгострокових перспектив розвитку ЗЕД; - розвиток правової, законодавчої, адміністративної й організаційної бази; - поліпшення механізмів і методів забезпечення інвестиційного розвитку; – збереження та розвиток конкурентоспроможності економіки; – удосконалення ринкових регуляторів, які сприятимуть нарощуванню інвестицій (забезпечення захисту прав власності, розвиток ринкових інструментів та інформаційного забезпечення, сприяння розширенню і систематизації інфраструктури ринку).

Найбільш нагальні заходи повинні бути спрямовані на визначення головної мети та спадкоємності нововведень в економічній галузі. Водночас, слід надати вагомі гарантії щодо захисту прав і свобод у сфері інвестицій.

Забезпечення конкурентоспроможності економіки нашої держави потребує одночасного зростання об'єму інвестицій і масштабних системних перетворень в економіці, встановлення на стратегічному рівні взаємозалежності між економікою та інвестиційною політикою.

Законодавство має зосередити увагу на регулюванні транспортної галузі, будівництві автомобільних доріг, метрополітену, авіаліній. Це стане знаком для іноземних і національних інвесторів, що Україна підготувала свій інвестиційний простір для вкладання капіталів.

Для вдосконалення і розвитку інвестиційної політики Постановою Кабінету Міністрів України № 1024 від 26.11.2008 р. "Про заходи щодо удосконалення роботи органів виконавчої влади з інвесторами" була створена Рада інвесторів при КМУ. Крім того, наказом № 133 від 15.05.2007 р. сформовано Раду експортерів Міністерства економіки, яка почала свою роботу відповідно з п. 12 Положення про Міністерство (Указ Президента України № 1159/2000 від 23.10.2000 р.).

Рада експортерів є постійно діючим дорадчо-консультативним органом Мінекономіки і має сприяти формуванню експортної політики України, зокрема, підвищенню експортного потенціалу національної економіки, розвитку добросовісної конкуренції серед вітчизняних експортерів, захисту державних інтересів та інтересів українських експортерів на зовнішніх ринках, забезпеченню оперативної взаємодії підприємців із центральними органами виконавчої влади.

Пріоритетним напрямом економічної політики держави у сфері управління інвестиційною політикою є законодавче закріплення прав інвесторів і розвиток корпоративного законодавства. Захист прав інвесторів є основною для ринків капіталу. Через недолугу практику корпоративного управління і недосконале законодавство деякі інвестори не довіряють основним фінансовим інструментам – цінним паперам. Отже, важливо захистити права акціонерів у випадках закриття, реорганізації чи об'єднання акціонерних товариств будь-якого типу.

Також перспективною формою організації можуть бути публічні акціонерні товариства, які можна розглядати як вид акціонерного товариства з найбільшим ступенем прозорості й узгодженості інтересів, статутні фонди яких формуються виключно за рахунок коштів, а акції є ліквідними та вільно обертаються на регульованому ринку. У таких товариствах має бути запроваджена система корпоративного управління у відповідності з міжнародними стандартами.

Для вирішення цього питання ті акціонерні товариства, які є підконтрольними державі, можуть внести зміни до статутів та інших документів регламентуючого типу. Визнані на світовому рівні принципи корпоративного управління мають сприяти зміцненню довіри до таких установ. Окрім того, необхідно дозволити брати більш конструктивну участь в управлінні товариством представникам інститутів інвесторів.

Мова йде про наглядові ради та ревізійні комісії, які повинні підвищити корпоративний контроль і запобігати порушенням чинного законодавства. Існує потреба у створенні нових механізмів, засобів і методів економічного стимулювання тах посадових осіб, які керують інвестиційними товариствами. Вказані механізми повинні оцінювати ефективність управління капіталами й акціями на базі відомостей про ринкову вартість підприємства та його дохідні показники.

Одною з перших у сфері використання механізмів корпоративного управління як інструменту захисту національних економічних інтересів виступила Канада, країна, сусідом якої є економічна й фінансова наддержава, до того ж пов'язана з нею різними інтеграційними угодами в рамках NAFTA. У таких умовах канадський уряд зумів знайти оптимальні способи захисту своїх національних економічних інтересів.

Канадське законодавство визначає поняття "юридичної особи із широкою участю" (widely held legal entity) як корпорацію, у якій ніхто не може контролювати більше ніж 20 % акцій, що беруть участь в голосуванні. Великі банки (відповідно до закону, це банки з капіталом більше 8 млрд CAD) можуть бути тільки юридичною особою із широкою участю. Закон прямо встановлює норму, відповідно до якої ніхто – а ні канадська, а ні іноземна фізична або юридична особа не може бути контролюючим акціонером великого банку. Таким чином, з одного боку, як канадські, так і іноземні власники банків поставлені в однакове становище, а з іншого боку – забезпечується самостійність системо утворюючих банків: вони не можуть стати підлеглою частиною якої-небудь більшої структури.

Варто підкреслити, що законодавство перешкоджає не самому поглинанню канадських банків іноземними установами (формально ніякого протекціонізму немає), а підпорядкуванню діяльності системо утворюючих банків іншим, зовнішнім інтересам, і не важливо, будь то інтереси вітчизняних або іноземних акціонерів.

Покращення інвестиційного клімату неможливе без створення ефективної системи розкриття інформації. Підвищення ефективності цієї системи має здійснюватися за трьома основними напрямами: - поліпшення правового середовища для системи розкриття інформації, забезпечення прозорості українських емітентів, цінні папери яких перебувають у публічному обігу, та доступності інформації, що ними розкривається, для більш широкого кола інвесторів; - удосконалення механізму контролю (нагляду) за виконанням вимог щодо розкриття інформації, притягнення до відповідальності за їх порушення; - використання сучасних технологій для підвищення ефективності збирання, опрацювання, аналізу та публічного розкриття інформації.

Узагальнюючи визначені пріоритети економічної політики держави, слід погодитись із вітчизняним дослідником М. Дідіківським [19, с. 57-58], який вважає, що основними цілями зовнішньоекономічної політики держави є: – створення сприятливих організаційно-правових і економічних умов для суб'єктів економіки у проведенні зовнішньої економічної діяльності; – забезпечення раціонального входження економіки країни у міжнародний розподіл праці (пошук власного місця у світогосподарській структурі); – реалізація конкурентних переваг країни; – підвищення конкурентоспроможності економіки на основі структурної перебудови та модернізації виробництва; - раціоналізація експортно-імпортних операцій; – розвиток експортоорієнтованого сектора й експортного потенціалу; - досягнення зовнішньоекономічної рівноваги.

Суттєвим внеском у розвиток ЗЕД стане формування кращих економічних і правових умов зовнішньоекономічної діяльності для суб'єктів економіки. Наявні механізми контролю і нагляду вимагають свого удосконалення для повнішого виконання всіх вимог, надання інформації щодо їх порушення та притягнення до відповідальності. Україна хоче знайти свою позицію у загальній господарській структурі світу, що можливо при дослідженні міжнародного розподілу попиту й пропозиції з метою раціональної інтеграції вітчизняної економіки. Модернізація виробництва і структурна перебудова забезпечить конкурентоспроможність українських підприємств і господарств, сприятиме розвитку експорту.

З огляду на основні цілі економічної політики держави у сфері ЗЕД доцільним є визначення основних функції економічної політики держави у процесі управління політикою ЗЕД.

До даних функції слід віднести дві основні:

1. Функція державного регулювання (регулююча функція), спрямована на забезпечення рівності всіх суб'єктів господарювання, має внутрішньо національний вплив. Кордони держави визначають межі її державної влади. У сфері зовнішньої економіки ця функція має на меті координацію дій та інтересів певної держави з її партнерами. Таким чином, цей ресурс дозволяє досягти взаємної вигоди споживачам української металургійної галузі та її конкурентам. Отже, на світовій арені внутрішня функція держави із забезпечення рівних можливостей має зовнішньоекономічну місію. Вона сприяє зростанню ефективності національної експортної галузі в межах держави і відстоює її' інтереси на світових ринках. На практиці дана функція набуває форм укладання міжнародних договорів і представництва в різних організаціях.

2. Функція відстоювання інтересів національного виробництва (захист національного виробника) у сфері експорту й імпорту. Зокрема, у зовнішній торгівлі вона сприяє створенню відповідного балансу між національними і міжнародними реаліями у галузі економічних відносин. Причому напрями і зміст цієї політики змінюються відповідно до змін внутрішніх умов.

Важливим з точки зору управління економічною політикою є визначення взаємозв'язку регулюючих функцій держави та методів і цілей їх реалізації. Даний взаємозв'язок показано в табл. 2.2.

Узагальнюючи аналіз функцій держави, можна зробити такий висновок стосовно їх змістової спрямованості: функцією держави у процесі формування і реалізації економічної політики є створення гнучкої (такої, що оперативно адаптується) системи регулювання і дерегулювання, що забезпечує інтереси національної економіки. З цього приводу Л. Ерхард зазначав: "...у завдання держави не входить безпосереднє втручання у ринкові відносини, в усякому разі до тих пір, поки цього не зажадає сам ринок" [22, с. 143].

Проте комплексний аналіз соціально-економічної ситуації в країні дозволив констатувати, що формування ринкового механізму далеке від завершеного і, відповідно, відсутні класичні інструменти державного регулювання внутрішньої економічної динаміки а також забезпечення стабільності, що невіддільно від завдання стимулювання ЗЕД.

Із урахуванням структури українського виробничого потенціалу та геополітичного становища, стратегічною концепцією управлінської програми, що забезпечуватиме в перспективі внутрішню стабільність і зовнішньоекономічну стійкість, має стати пріоритетна орієнтованість вітчизняної економіки на експорт.

Таблиця 2.2. Взаємозв'язок регулюючих функцій держави, методів і цілей їх реалізації

Функція

Метод реалізації

Ціль

1. Створення рівних умов господарювання та конкуренції

Законодавче впорядкування взаємовідносин в економіці, встановлення одноманітності правил економічної поведінки Заміна позасудових відносин влади і бізнесу їх відповідальністю, визначених законом і судом

Економічний порядок замість адміністративного хаосу

2. Забезпечення внутрішньої економічної стабілізації

Державні замовлення (закупівлі) Компенсаційна кредитно-грошова політика

Бюджетно-податкове і митне

заохочення експорту

Контроль за механізмом і практикою

ціноутворення

Вирівнювання внутрішньої позитивної динаміки економіки

3. Соціальна функція

Стимулювання ЗЕД як мультиплікатора створення робочих місць, розвитку і збільшення попиту Перенесення на бізнес разом із лібералізацією значної частки соціальної відповідальності

Вирішення проблем зайнятості Розвиток і зміцнення соціальної відповідальності бізнесу

4. Захист

національного

виробника

Державна політика адаптації національних умов до міжнародних економічних відносин Стимулювання експорту товарів (послуг) та імпорту капіталів

Перетворення протекціонізму 3 політики захисту переважно слабкого на політику стимулювання і підтримки переважно сильного

5. Валютне регулювання

Курсоутворення Правила використання організаційно-фінансових можливостей зовнішньоекономічних відносин

Лібералізація курсоутворення і

організаційно-фінансових

відносин

6. Забезпечення безпеки бізнесу

Захист власника Участь держави у міжнародних економічних і фінансових організаціях

Встановлення між державою та бізнесом взаємозацікавлених і взаємовідповідальних відносин Формування безпечного бізнесу, відповідальності перед суспільством

Забезпеченню безпеки бізнесу повинна сприяти передбачена в програмі реалізація принципу взаємовигоди у відносинах держави і підприємців у формі державних замовлень, орендних і концесійних угод, спільного підприємництва, загальних інвестиційних проектів, надання державних гарантій, поглиблення співробітництва в рамках спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, створення підприємницьких союзів й об'єднань.

Здійснення зазначених заходів, окрім суто економічного ефекту, сприяло б встановленню нормального партнерства, структуризації і легітимації суспільних інтересів. Останнє припускає також подолання подвійних стандартів у політиці декларування експортерами реальних фінансових результатів своєї діяльності. Держава повинна спонукати до цього підприємців своїми управлінськими діями у сфері оптимізації оподатковування і виконання своїх фіскальних зобов'язань, наприклад, у частині повернення ПДВ підприємствам-експортерам.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси