Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Державне управління в економічній сфері
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Позиціонування України в системі міжнародних рейтингів

Розвиток, як культурний так і економічний, будь-якої країни у сучасних умовах відбувається під впливом світових тенденцій, які характеризуються процесами глобалізації та інтеграції. З одного боку, Україна – майже центр Європи, молода суверенна держава яка має входити у європейський і світовий простір, але непривабливий імідж на міжнародній арені через економічну нестабільність та політичну напруженість, низька конкурентоспроможність національної економіки, недостатня інвестиційна привабливість – не дозоляють прискорити інтеграційні прагнення й забезпечити необхідні умови для зростання та розвитку. Слід констатувати, що економіка України, як й інших держав, не функціонує відокремлено сама по собі, а у взаємозв'язку та взаємозалежності з економіками інших країн ближнього і дальнього зарубіжжя. Це зумовило стрімке проникнення і розповсюдження кризи, що погіршило положення України у міжнародному середовищі.

Сучасне місце України у світовій економічній системі та рівень її міжнародної конкурентоспроможності проаналізуємо з використанням даних Всесвітнього економічного форуму, який визначає Global Competitiveness Index – глобальний індекс конкурентоспроможності. Він включає в себе 12 компонентів: державні та приватні інституції, інфраструктура, макроекономічна стабільність, охорона здоров'я та початкова освіта, вища освіта та професійна підготовка, ефективність ринку праці, ефективність товарного ринку, рівень розвитку бізнесу, рівень розвитку фінансового ринку, ємність ринку, інновації, оснащення новітніми технологіями.

За даними останнього звіту Всесвітнього економічного форуму про глобальну конкурентоспроможність у 2012-2013 році, Україна серед 144 країн посіла 73-є місце проти 82-го у 2011-2012 році. Провідні позиції займають Швейцарія, Сінгапур і Фінляндія, які й складають трійку лідерів. Російська Федерація і Казахстан випереджають Україну за показниками конкурентної спроможності, посідаючи відповідно 67-е і 51-е місця у загальному рейтингу.

Внаслідок економічних і політичних негараздів Україна втратила 16 позицій за 2009-2010 роки. Але у 2011-2012 році стан економіки покращився, що дало змогу піднятися в рейтингу на 7 позицій. А згідно із звітом Всесвітнього економічного форуму за 2012-2013 роки про глобальну конкурентоспроможність, Україна піднялася ще на 9 позицій завдяки основним конкурентним перевагам – освіті та ємності ринку.

Високоосвічене населення, значна ємність ринку є хорошою основою для подальшого економічного зростання. Але з іншого боку, незважаючи на проведені в Україні економічні реформи, залишаються слабкою система інституцій (132 місце) та неефективним ринок товарів і послуг (117 місце). Пріоритетним напрямом удосконалення також має стати стабілізація фінансового сектора України (114 місце) і підвищення рівня розвитку бізнесу (91 місце).

Серед основних невикористаних можливостей особливу увагу слід приділити таким підіндексам як "Інновації" та "Технологічна готовність". Рейтинг України за підіндексом "Інновації" у 2012-2013 pp. відповідає 71-му місцю. Найбільший вплив на підвищення значення цього рейтингу в 2012-2013 pp. порівняно з попереднім періодом мапа зміна таких його складових, як: якість науково-дослідних інститутів (+ 8 позицій), державні закупівлі новітніх технологій і продукції (+ 15 позицій), наявність вчених та інженерів (+26 позицій), кількість патентів, отриманих у США на 1 млн населення (+ 20 позицій).

За показником "інноваційна спроможність" Україна змістилася вниз на 16 позицій, оскільки вітчизняні підприємства більшою мірою використовують іноземні технології шляхом отримання ліцензій, ніж власні розробки та дослідження.

Рейтинг України за підіндексом "Технологічна готовність" у 2012-2013 pp. підвищився до 81-го місця проти 82-го у 2011-2012 pp. Варто відзначити, що у 2012-2013 pp. майже всі показники підіндексу покращилися. Зокрема, такі: "рівень освоєння технологій" (+ 2 позиції), "іноземні інвестиції та трансфер технологій" (+ 15 позицій), "Інтернет- користувачі" (+ 4 позиції).

Підсумки дослідженнь інвестиційного та інноваційного розвитку України останніх років свідчать про підвищення ролі цілеспрямованої державної політики, орієнтованої на підтримку загальної цілісності інноваційного процесу - від наукової розробки до інвестування у масове виробництво. Це сприяло покращенню місця нашої держави у міжнародних рейтингах.

Результати звіту Індексу Глобальної конкурентоспроможності 2012-2013 року показують, що Швейцарія займає лідируючі позиції четвертий рік підряд. Сінгапур залишається на другій позиції, Фінляндія – 3-я, її наздоганяє Швеція (4-а). Ці Західноєвропейські країни домінують в першій десятці разом із Нідерландами, Німеччиною і Сполученим Королівством, займаючи, відповідно, місця 5-е, 6-е і 8-е. США (7-і), Гонконг (9-й) і Японія (10-а) завершують десятку кращих. Звіт підкреслює, що конкурентоспроможність, яка зберігається, ділиться як по регіонах, так і в середині них, оскільки недалекоглядність і політична безвихідь продовжують стримувати економічні показники багатьох країн та регіонів. Очікувані збільшення продуктивності й інвестиції до приватного сектора будуть ключовими для поліпшення світової економіки під час посиленої невизначеності глобальних економічних перспектив.

Після тривалої економічної кризи у 2012 році наша держава повернулася на 73-є місце індексу глобальної конкурентоспроможності. Гі показники підвищилися завдяки кращому макроекономічному довкіллю, ніж у попередні роки. Бюджетний дефіцит був скорочений до 2,7 % ВВП у 2011 році, відношення боргу в процентах до ВВП дещо скоротилося, а інфляція була зменшена, хоча вона все ще залишалася досить високою – майже 8 %.

У цілому Україна підтримує свою конкурентоспроможність завдяки великому розміру ринку (38 місце) і грунтовній освітній системі з легким доступом до усіх рівнів освіти (47-е місце у вищій освіті й навчанні та 54-е в початковій освіті). Добрі результати в освіті забезпечують основу для подальшого розвитку інноваційних можливостей країни (71 місце). Щоб мати більш серйозну основу для економічного зростання, Україна має вирішити ряд важливих головних проблем. Можливо, найголовнішою проблемою країни є необхідність перебудови своєї інституціональної структури, яка не є основою для розвитку, оскільки вона страждає від бюрократизму і недостатньої прозорості. Україна могла б покращити рейтинг у разі підвищення своєї конкурентоздатності на ринках товарів і послуг (117 місце) та продовження реформи фінансового і банківського сектора (114 місце).

Розвиток інституцій – 132-ге місце із 144 країн, тут відображаються практично усі складові показники для державного сектора (Нецільове використання бюджетних коштів, Право власності, Довіра громадскості до політиків, Хабарі та неформальні платежі, Незалежність судової системи, Фаворитизм у рішеннях чиновників, Тягар адмінистративного регулювання, Прозорість політики державних органів, Ефективність правової системи у врегулюванні суперечок, Надійність роботи правоохоронних органів та інші) і для приватного сектора (Рівень стандартів аудиту і звітності, Надійність захисту інвесторів, Захист інтересів міноритарних акціонерів, Корпоративна етика, Ефективність корпоративного керівництва). Загалом всі показники України близькі до вказаного середнього значення.

У розвитку інфраструктури (65 місце) найгірший показник - стан доріг (137 місце).

У розвитку системи охорони здоров'я і початкової освіти (62 місце) найгірші показники: Розповсюдження ВІЛ (109 місце), Тривалість життя (94 місце), Захворювання туберкульозом (92 місце), Охоплення початковою освітою (90 місце).

У розвитку вищої освіти і професійного навчання (47 місце) найгірші показники: Якість шкіл бізнесу (117 місце), Підвищення кваліфікації персоналу (106 місце), Доступність дослідницьких послуг і навчання (98 місце).

У розвитку ефективності ринку товарів (117 місце), основною складовою якого є конкурентність (Рівень інтенсивності конкуренції на внутрішньму ринку, ступінь монополізації ринку, ефективність антимонопольної політики, вплив оподаткування, кількість процедур і годин, що необхідні для відкриття бізнесу, торговельні бар'єри, митні тарифи та ін.) - 134 місце.

У розвитку ефективності ринку праці, що демострує в цілому непоганий результат (62 місце), викликає заклопотаність 131 місце по показнику Виток мізків і таке ж місце для показника Ставка на професійне управління, а також 111 місце за показником Співпраця у відносинах працівник-працедавець.

У розвитку фінансового ринку (114 місце) особливе занепокоєння викликають 142-ге місце по показнику Надійність банків, Доступність фінансових послуг (113 місце), Доступність венчурного капіталу (106 місце), Отримання фінансування на внутрішньому фондовому ринку (129 місце), Регулювання фондового ринку (124 місце).

Розвиток технологічного рівня (81 місце) включає Технологічну адаптованість (93 місце), а також прямі іноземні інвестиції та передача технологій (109 місце).

Рівень розвитку бізнес-процесів (91 місце) отримав місце нижче за середнє за рахунок низьких показників: Рівень розвитку бізнесс- кластерів (127 місце), Природа конкурентної переваги (109 місце), Готовність делегувати повноваження (118 місце).

Розвиток Інновації (71 місце) міг бути кращим, якби зросли показники: Витрати комапній на НДДКР (104 місце) і Держзакупівля високотехнологічної продукції (97 місце).

Всесвітній економічний форум визначає національну конкурентну спроможність як здатність країни та її інститутів забезпечувати стабільні темпи зростання, які були б стійкі в середньостроковій перспективі. Автори дослідження підкреслюють, що країни з високими показниками національної конкурентоспроможності, як правило, також забезпечують і вищий рівень добробуту своїх громадян. Передбачається, що Індекс має використовуватися тими державами, які прагнуть до ліквідації перешкод на шляху економічного розвитку і конкурентоспроможності, в якості інструменту для аналізу проблемних моментів у їх економічній політиці та розробки стратегій для досягнення стійкого економічного прогресу.

Представники Всесвітнього економічного форуму вказують, що конкурентоспроможність національних економік визначають численні та дуже різнопланові чинники. Так, на стан економіки негативний вплив мають неефективне управління державними фінансами і висока інфляція, а позитивний ефект можуть зробити розвинена судова система, захист прав інтелектуальної власності й інші заходи. Разом з інституціональними чинниками вирішальне значення можуть мати освіта і підвищення кваліфікації робочої сили, постійний доступ до нових знань та технологій. Чинники, що визначають конкурентну спроможність економіки, по-різному впливають на економічні системи країн світу, залежно від стартових умов і поточного рівня розвитку. Очевидно, що і самі чинники змінюються з часом.

Вибір саме цих змінних обумовлений теоретичними і емпіричними дослідженнями, причому жоден чинник не в змозі один забезпечити конкурентоспроможність економіки. Так, ефект від збільшення витрат на освіту може бути знижений через неефективність ринку робочої сили, інших недоліків інституціональної структури і, як наслідок, - відсутності у випускників учбових закладів можливості відповідним чином працевлаштуватися.

Спроби поліпшити макроекономічне середовище, наприклад, оптимізувати контроль над державними фінансами, будуть вдалими тільки при умові належної прозорості системи управління фінансами, відсутності корупції та масштабних порушень. Підприємці зможуть впроваджувати нові технології лише у тому випадку, якщо потенційний прибуток перевищить необхідні інвестиції.

Таким чином, згідно з висновками Всесвітнього економічного форуму, найбільш конкурентоздатними є економіки тих країн, які в змозі проводити усеосяжну політику, враховувати увесь спектр чинників і взаємозв'язку між ними. GCI складений з 12 доданків конкурентоспроможності, які детально характеризують конкурентну спроможність країн світу, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку. Цими доданками є: "Якість інститутів", "Інфраструктура", "Макроекономічна стабільність", "Здоров'я і початкова освіта", "Вища освіта і професійна підготовка", "Ефективність ринку товарів і послуг", "Ефективність ринку праці", "Розвиненість фінансового ринку", "Рівень розвитку бізнес процесів", "Технологічний рівень", "Розмір внутрішнього ринку" та "Інноваційний потенціал".

Негативні наслідки світової фінансової кризи поряд із внутрішніми національними економічними та політичними негараздами обумовили те, що у 2010-му році Україна за рівнем глобальної конкурентної спроможності замикала дев'яту десятку серед 139 країн світу, які брали участь у цьому дослідженні. Фахівці Всесвітнього економічного форуму відзначають, що з такими показниками Україна відноситься вже не до групи країн, які знаходяться на другій стадії розвитку, економіка яких орієнтована на ефективність, а до групи країн, що переходять із стадії факторноорієнтованої економіки до економіки, що орієнтується на ефективність, тобто відмічається деградація економіки України, яка до початку фінансово-економічної кризи мала усі шанси відноситися до групи країн, які знаходилися на стадії переходу до інноваційно- орієнтованої економіки.

Проведені Всесвітнім економічним форумом дослідження за результатами 2010-2012 pp. дозволили встановити основні чинники, що перешкоджають розвитку бізнесу в Україні: політична нестабільність - 16 % (збільшення порівняно з 2008-2009 pp.); доступ до фінансування - 14% (збільшення порівняно з 2008-2009 pp.); корупція – 10% (збільшення порівняно з 2008-2009 pp.); податкова політика - 10 % (збільшення порівняно з 2008-2009 pp.); нестабільність уряду - 10% (збільшення порівняно з 2008-2009 pp.); інфляція – 8 % (зменшення порівняно з 2008-2009 pp.); неефективність державного апарату – 8 % (збільшення порівняно з 2008-2009 pp.); валютне регулювання - 7 % (збільшення порівняно з 2008-2009 pp.); ставки оподаткування - 4 % (зменшення порівняно з 2008-2009 pp.); обмежувальне трудове законодавство – 3 % (збільшення порівняно з 2008-2009 pp.); крадіжки і злочинність - 3 % (збільшення порівняно з 2008-2009 pp.); нерозвинена трудова етика - 2 % (зменшення порівняно з 2008-2009 pp.); низька кваліфікація робочої сили - 2 % (зменшення порівняно з 2008-2009 pp.); погане здоров'я населення - 1 % (зменшення порівняно з 2008-2009 pp.); нерозвинена інфраструктура – 1 % (зменшення порівняно з 2008-2009 pp.).

Для відродження своїх позицій та їх подальшого покращення у світовому рейтингу за рівнем міжнародної конкурентоспроможності, а також для забезпечення умов економічного розвитку, в Україні державна економічна політика повинна спрямовуватися на вирішення наступних першочергових завдань:

- забезпечення належних умов інституціонального середовища, спрямованих на підвищення ефективності взаємодії уряду з державними підприємствами та приватними підприємцями;

- сприяння розвитку інфраструктури, у першу чергу потребують удосконалення паливно-енергетичний комплекс, стан якого значною мірою визначає енергетичну залежність України від світового ринку енергоносіїв та окремих країн; транспортні комунікації; підвищення темпів розвитку вимагає телекомунікаційна сфера;

- досягнення макроекономічної стабілізації, що є одним з основних чинників інвестиційної привабливості країни;

- підвищення рівня якості охорони здоров'я та початкової освіти;

- модернізацію вищої освіти й удосконалення системи професійної підготовки згідно з вимогами економіки знань;

- сприяння розвитку внутрішнього ринку товарів, перед усім слід підвищити платоспроможний попит і забезпечити умови для здорової конкуренції серед учасників ринку; необхідно стимулювати попит на інноваційну продукцію, що прискорить впровадження досягнень науки і техніки у виробництво;

- збереження висококваліфікованої робочої сили і розвиток молодих кадрів, підвищення ефективності використання робочої сили, покращення корпоративної культури і взаємовідносин між найманими працівниками й роботодавцями, пошук можливостей збільшення заробітної плати, яка в Україні на сьогоднішній день одна з найнижчих у Європі;

- оптимізацію розподілу фінансових ресурсів між секторами та галузями економіки, окремими підприємствами і проектами, розвиток ринку цінних паперів, забезпечення доступності кредитних ресурсів, поширення використання венчурного капіталу;

- прискорення темпів розвитку та запровадження сучасних новітніх інформаційних технологій і потоків, комунікаційної інфраструктури;

- забезпечення високого рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції для подальшого насичення нею внутрішнього та освоєння міжнародного ринків;

- прискорення інноваційних процесів через посилення системи державної підтримки, забезпечення умов для інтеграції науки, освіти та виробництва, активізації інвестиційної діяльності.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси