Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Державне управління в економічній сфері
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

Напрями державної політики з утвердження позитивного іміджу країни

На сучасному етапі міжнародний імідж будь-якої держави свідчить про її економічну й політичну силу, процвітання та високий рівень культурного розвитку. Він також є показником авторитетності й успішності дій тієї чи іншої країни на світовій арені. Позитивний імідж держави безпосередньо пов'язаний із ставленням до неї як світової спільноти, так і її власних громадян.

Окрім того, позитивне сприйняття України у світі здатне в значній мірі сприяти успіху проведених соціальних та економічних реформ. Сьогодні завдання державного будівництва вимагають від влади реалізації кроків, спрямованих на формування позитивного відношення в світі до української держави. Це дозволить скоригувати поводження зарубіжних країн - потенційних інвесторів і партнерів, сформувати сприятливий клімат у вирішенні ряду найважливіших економічних та політичних завдань розвитку держави.

Міжнародний імідж України має як внутрішній так і зовнішній виміри. Розуміння важливості двох вимірів, а тим більше - вдале поєднання цих двох аспектів у економічній політиці держави, могло б дати відчутний позитивний результат. Зміст, хараюер і скоординовані дії органів державної влади визначають імідж України на світових ринках. Дійсно, заохочувати іноземні інвестиції, кредити і туристів в Україну або трансконтинентальні транспортні потоки через її територію можна лише одним шляхом – створюючи, насамперед, сприятливі умови для життя громадян своєї власної держави. Без цього не буде демократичної й стабільної України, в якій хотіли б жити українці і з якою бажали б співпрацювати іноземці.

Імідж держави – це емоційно забарвлена сукупність певних уявлень про країну в основних сферах її життєдіяльності: політичній, економічній, соціальній, науковій, культурній, спортивній, яка має характер стереотипу. Комунікативними елементами іміджу держави є код, символ, стереотип, бренд [1, с. 15].

Імідж країни – це відповідний процес створення та поширення бренду країни за допомогою міжнародних ЗМІ. Бренд країни у даному тлумаченні є надзвичайно важливим і необхідним. Його формування - справа багатьох років. Інколи для цього потрібна навіть ціла епоха. Наприклад, таким брендом для французів ε галантність; для німців - точність, пунктуальність, вимогливість; для американців - свобода та розкутість. Інколи брендом країни виступають укорінені епітети: "країна кохання - Італія", "країна танців і вина - Іспанія", "Туманний Альбіон - Англія", які стали не просто візитними картками країн, а й створили їх імідж, започаткований у минулі часи, міцно вкорінений у свідомості сучасників, наполегливо, навіть інколи дуже настирливо, підживлюваний митцями чи політиками.

Як один із проявів соціальної культури XX століття, поняття іміджу, в різних його проявах, постійно привертає до себе увагу науковців і дослідників. Зокрема, у розвитку теорії "іміджу держав" як політико-економічної категорії можна виділити декілька етапів:

Перший етап - 1950-1960-ті роки. Саме у цей період формується теорія іміджу. Вона узагальнює технології щодо протидії рекламній діяльності конкурентів.

Другий етап – 1970-ті роки. Теорія іміджу трансформується в теорію бренд-іміджу, тобто створення образу не просто для окремих товарів, а їх груп або товарних сімейств, об'єднаних певним товарним знаком. Цю теорію було покладено в основу технології брендингу.

Третій етап – 1990-ті роки. Початок формування нової галузі гуманітарних технологій – іміджелогії. Цей термін перекладається як "наука про образ" від об'єднання двох слів image (англ.) - образ, подоба, зображення, відображення та logos (гр.) – слово, мова, роздум. Під цим терміном розуміли, що: по-перше, іміджелогія - це наука про технологію створення особистої привабливості, галузь наукового знання, що допомагає оволодіти механізмами ефективного впливу зовнішнього вигляду один на одного [2, с. 5]; по-друге, це наука про дослідження, розробку і технології впровадження у суспільну свідомість бажаного (позитивного і привабливого) іміджу людини, соціальної групи, організації, суспільства (країни), ідеї, ідеології, релігії тощо.

Третій період характеризується також виникненням і розвитком такого напряму як "іміджування". В умовах глобалізації даний термін частіше застосовується до "тестування" світової політики та вивчення загального стану справ у світі, від якого великою мірою залежить поведінка певних держав, а у відповідному контексті – їхній імідж у зовнішньому середовищі.

Більшість західних науковців розглядають проблему формування національного іміджу з більш прикладної точки зору - з позицій національного бренду. Тому переважна кількість іноземних дослідників притримується двох моделей стосовно формування позитивного міжнародного іміджу держави - брендінгу та Public Relations. Public Relations (або як прийнято перекладати - зв'язки з громадськістю) - концепція, що розглядає імідж держави як результат міжнародної суспільно-політичної комунікації, що штучно створюється як відповідь на попит суспільства за допомогою різних комунікативних методів формування та є базовим критерієм для встановлення міждержавних політичних, економічних і культурних стосунків. Ця концепція має більш політичний характер, оскільки вона стосується саме функції забезпечення державою гідного ставлення до країни як власних громадян так і зовнішнього світу.

Брендинг, на противагу попередній концепції, має на меті визначити "ліквідність" державного іміджу, і якщо можна, підвищити її. Брендинг – позиціонування країни таким чином, щоб вона могла здобути для себе максимум користі в міжнародній економічній системі, включаючи максимальне світове визнання, вагомий вплив, укріплення своїх партнерських відносин, оздоровлення індустрії туризму тощо. Концепція формування позитивного іміджу держави вважає саме брендинг визначальним для залучення іноземних інвестицій, розвитку туристичної сфери та встановлення двосторонніх стосунків.

Незважаючи на те, що вищезгадані концепції є різними по своїй суті, представники обох напрямів вважають імідж держави вагомим фактором конкурентоздатності держави на міжнародних ринках, при чому в посткризовий період вагомість національного іміджу тільки посилюється, що пов'язано з пошуком альтернативних шляхів для залучення інвестицій в економіку країн. Позитивний міжнародний імідж держави – стійкий державний бренд – суттєвий чинник успішної роботи експортної галузі й залучення іноземних інвестицій у національну економіку. По суті, він виступає фактично основою для міжнародної конкурентоспроможності країни.

Не зважаючи на різномаїття поглядів на поняття "імідж держави", дослідники сходяться в одному – формування позитивного іміджу країни лише покращить її міжнародні конкурентні позиції. Проте формування і, головне, ефективна імплементація моделі державного іміджу потребує детально розробленої іміджевої політики держави.

Не зважаючи на відсутність чіткого й універсального визначення іміджевої політики держави, це поняття можна розуміти як сукупність практичних заходів, що направлені на формування й реалізацію зовнішнього та внутрішнього іміджу держави з метою покращення добробуту громадян і підвищення позицій країни в світі. Слабка розвинутість державного бренду суттєво впливає на обсяг інвестицій. Так, два роки тому їх обсяг на одного українця складав 170 дол. США, тоді як в Естонії цей показник дорівнював 11 тис. Головним винуватцем такого положення справ експерти вважають органи державної влади України, які ніяким чином не "рекламують" державу у світовому інформаційному просторі [3]. В той же час формування іміджевої політики вимагає тривалого часу та значних інвестицій. Близьку до традиційної інтерпретацію також дають і представники вітчизняної політичної думки.

Влада має довести громадянам, що вона дійсно про них піклується та достойна довіри, платникам податків - що вона чесна, а їхні кошти витрачаються в інтересах громади, потенційним інвесторам і партнерам, вітчизняним та зарубіжним - що влада є надійним і вигідним партнером. Також треба створити та закріпити сприйняття України як бажаного й привабливого об'єкта для вкладання капіталу, налагодження роботи, ведення переговорів у інтересах різних суб'єктів права тощо. Так само слід прищепити сусідам (країнам СНД і Східної Європи) відчуття приналежності до України та її успіхів, гордості за неї, а не образи, суперництва, невдоволення чи просто відстороненості.

Імідж держави повинен відповідати таким вимогам: має бути оригінальним і асоціюватися з країною; легко піддаватися змінам і нововведенням відповідно до міжнародної ситуації; використовувати постійні цінності та культурні особливості країни; для його створення та просування необхідна професійна в різних сферах команда, яка має бути аполітичною та інтернаціональною; мати в наявності слоган (назва країни - обов'язкова) і логотип, який би містив елементи державної символіки (герб, прапор).

Досить важливим у процесі створення іміджу будь-якої країни є оцінка його ззовні, тобто особливості зовнішнього іміджу. Адже саме враховуючи зауваження і побажання представників не своєї спільноти, можна краще визначити, над чим саме потрібно працювати в процесі створення іміджу країни.

Інформаційна частина іміджу держави включає такі складові: економічну - організація, координація, регулювання процесів у економіці за допомогою податкової та кредитної політики, створення стимулів і пільг або вжиття санкцій. Саме завдяки цьому показнику можна оцінити рівень розвитку країни, її дохід. Міжнародні структури поширюють найбільш різноманітну інформацію про групи держав у глобальній економіці. Багато держав мають в них членство;

політичну – найважливіша складова іміджу держави, що забезпечує політичну стабільність, здійснення владних повноважень, вироблення курсу, який би поділяли найширші верстви суспільства;

дипломатичну – це складова, яка забезпечує належне ведення переговорів, підписання міжнародних угод, вивчення основних тенденцій і перспектив розвитку як регіональних, так і глобальних міжнародних відносин. Вона спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики, захист національних інтересів у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб за кордоном.

Призначенням дипломатії є представлення країни на міжнародній арені та забезпечення політичної стабільності у зовнішніх відносинах. Взагалі, держава як суб'єкт міжнародного права, практично не могла б виконувати свої функції без встановлення і розвитку відносин із іншими суб'єктами міжнародного права. Для того, щоб реально здійснювати ці відносини, особливо у зовнішній сфері, потрібна система відповідних органів. Адже саме систематизовані органи, функції між якими чітко поділені, можуть забезпечити діяльність цілісної системи. Вищі державні органи, наділені відповідною компетенцією у сфері міжнародних відносин, можна поділити на два види: закордонні та внутрішньодержавні. Будь-які рішення, що приймаються ними з питань зовнішньополітичної діяльності, покладають на державу відповідні обов'язки щодо інших країн і міжнародних організацій. В систему внутрішньодержавних органів, які беруть участь у дипломатичному процесі, входять: парламент країни, глава держави, глава уряду, уряд, міністерство закордонних справ;

мас-медіа – це інформаційні потоки, які розраховані на велику, гетерогенну аудиторію, як правило, розділену просторовими і часовими бар'єрами. Це донесення інформації про свою державу через ЗМІ, телебачення та радіомовлення, а зараз - особливо через Інтернет;

соціальну – полягає в задоволенні потреб людей у житлі, праці, підтримці здоров'я, в соціальних гарантіях і теж певною мірою формує імідж держави;

культурну – спрямована на задоволення культурних потреб населення, залучення його до творів світової художньої культури, створення умов щодо самореалізації особи у творчості й аматорстві.

Представлення країни на міжнародній арені як культурної, освіченої й талановитої нації.

Усі ці складові допомагають кожній країні створити власний імідж. Політичну, економічну, культурну, соціальну складові держава віддзеркалює в засобах масової інформації, зокрема в газетах, на телебаченні та в Інтернеті. Саме ефективна праця ЗМІ допомагає сформувати думку про державу.

Щодо дипломатичної складової слід зазначити, що дипломатичні представництва та консульства за кордоном є постійно діючими установами держави, основними завданнями яких є представництво країни в державі перебування і підтримання офіційних міждержавних відносин, захист інтересів своєї держави, прав та інтересів її громадян і юридичних осіб за кордоном.

Як бачимо, імідж країни - багатопланове і масштабне явище. На процес його формування впливає цілий ряд чинників. У широкому розумінні, чинник, який формує імідж будь-якої країни – це такі істотні характеристики, що стосуються певної сфери і впливають на процес формування іміджу конкретної держави.

Виділимо серед різноманіття чинників декілька груп, які безпосередньо можуть впливати на формування позитивного іміджу нашої держави (табл. 5.1).

Таблиця 5.1. Чинники, що формують імідж країни

Чинники

Складова

1

2

Історичні

- почуття, настрої, шо відображають сприйняття і оцінку минулого Тут іміджеву стратегію доцільно формувати на акцентуванні значного історичного вкладу України у розбудови сучасної Європи, зокрема, можливими напрямами можуть бути: "Трипілля – колиска європейської цивілізації", "Київська Русь як культурний та освітянський центр тогочасної Європи".

Цивілізаційні

- інтелектуально-освітній рівень населення;

- рівень розвитку освітніх і культурних установ;

- рівень розробки і впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

- рівень розвитку культури, досягнення культури і мистецтва;

- ступінь релігійності суспільства (які релігії сповідуються, кількість віруючих);

- рівень розвитку масової культури (літератури, музики, кіноематографу, спорту')

Економічні

- структура економіки країни;

- тенденції економічного розвитку країни;

- рівень інвестиційної активності;

- економічна політика уряду;

- активність реалізації економічних реформ;

- рівень інфляції;

- конвертованість національної валюти;

- система оподаткування (обсяг податкової бази, система пільг)

Політичні

- авторитетність влади;

- імідж політичних лідерів країни на міжнародній арені;

- наявність виборності влади;

- розподіл політичних симпатій населення щодо результатів останніх виборів глави держави і парламентських виборів;

- загальна оцінка стабільності органів законодавчої і виконавчої влади;

- вплив опозиції на політичну обстановку в країні, на управління країною;

- вплив різних етнічних і релігійних груп, стан міжнаціональних відносин;

- корумпованість структур влади;

- напрям зовнішньої політики країни

Природно-

географічні

- географічне положення: Україна має два моря та два гірських масиви, які за продуманої протекціоністської політики держави можуть стати потужними туристичними центрами;

- близькість (віддаленість) країни до центрів світової цивілізації та найважливіших транспортних комунікацій;

- кліматичні умови;

- характер домінуючого рельєфу (наприклад, гірський, степовий або пустинний ландшафт);

- наявність морських і річкових комунікацій;

- наявність корисних копалини, ресурсно-сировинна забезпеченість країни;

- рівень екологічної забрудненості.

У цьому ракурсі доцільно сформувати декілька іміджевих стратегій, зокрема: “Карпати - друга Швейцарія”, “Незаймана природа Карпат”, “Доступний відпочинок у моря”, “Україна - центр Європи” тощо;

Важливим аспектом практичної реалізації даного чинника є ініціативи щодо проведення в Карпатах зимових олімпійських ігор 2022 року

Соціальні

- соціальні умови проживання населення країни (густота населення, рівень життя, прожитковий мінімум тощо);

- частка малозабезпеченого населення;

- соціальна стабільність (рівень соціальної напруженості);

- рівень безробіття;

- наявність соціальних конфліктів (акції протесту, демонстрації тощо);

- рівень розвитку соціальної сфери (освіти, охорони здоров'я, житлово- комунального господарства тощо);

- рівень злочинності з урахуванням тяжкості злочинів

Соціально-

психологічні,

менталітет

- сукупність життєвих настанов і моделей поведінки, емоцій і настроїв, яка спирається на глибинні сфери, властиві даному суспільству і культурній традиції.

Тут варто звернути увагу на тих видатних українців, які долучилися до значних звершень світового масштабу, особливо тих, хто за своїм корінням с українець, а творив у іншій державі

Символіка і емблематика

- група специфічних для кожної країни понять з її історії, культури і побуту, а також із її традиційної емблематики

Джерело: Розроблено автором.

Запропонована класифікація може використовуватись як для детального аналізу іміджу країни, що вже склався, так і для розробки практичних рекомендацій щодо його зміни. Для характеристики всіх груп чинників необхідні знання з різних дисциплін: від психології до географії, від економіки до політології.

Таким чином зрозуміло, що побудова стійкого позитивного іміджу держави задля покращення її конкурентних позицій на міжнародних ринках - процес тривалий і кропіткий. Також існує багато поглядів на те, як саме цей процес має відбуватися, які методи й інструменти застосовуватися. В той же час експерти з даного питання одноголосно погоджуються з тим фактом, що вдало розроблений і запроваджений національний бренд принесе вигоди для конкурентоспроможності держави. При чому не просто покращить її конкурентні позиції, а й створить певний механізм захисту цих позицій, тому що позитивний імідж - це перш за все довіра і лояльність споживачів до продукції даної країни. Навіть у випадку негативних подій, такий механізм дозволяє зберегти свої позиції за рахунок довіри споживачів.

До основних недоліків державної політики у сфері іміджевої діяльності можна віднести велику залежність інформаційних служб від політичної влади. Існує критично низький рівень узгодженості дій органів влади, окремих політичних партій, політиків і громадських організацій щодо формування міжнародного іміджу України. Бар'єром на цьому шляху залишається відсутність спеціального нормативного акту, який би визначав неприпустимість участі українських політиків та інших публічних діячів у антинаціональних пропагандистських акціях зарубіжних ЗМІ. Дається також взнаки вкрай низька представленість нашої держави у зовнішньому інформаційному просторі.

Підвищення іміджу України в світі неможливе без стабілізації демократії та належного політико-правового захисту основних прав і свобод громадян, запровадження й дотримання принципу верховенства закону. До останнього часу також негативне враження на міжнародну спільноту справляла наявність численних лобістських програм, які тільки формально мають на меті імідж України, а на практиці є формою реклами певних фінансово-промислових груп. Це повною мірою стосується і появи оплачених матеріалів про Україну в закордонній пресі. Інший аспект проблеми полягає в явному засиллі російських ЗМІ у вітчизняному інформаційному просторі.

Одним із важливих аспектів загального сприйняття й оцінки інституту будь-якої держави є враження, яке вона справляє, або, як нині прийнято говорити, який імідж країна має на міжнародній арені та наскільки вона користується повагою своїх власних громадян.

Метою роботи над формуванням іміджу України та її влади є створення максимально сприятливих суб'єктивних (тих, що залежать від особистого сприйняття, настроїв і переконань, а не від якості й ефективності зусиль влади в конкретній галузі) умов для залучення щонайбільших обсягів різноманітних ресурсів (кадрових, фінансових, економічних, інноваційних та ін.) до розвитку країни, її соціальної, економічної, культурної інфраструктури. Україна має стати бажаною з усіх точок зору – для ведення бізнесу, вкладання коштів, проведення міжнародних і міждержавних переговорів, відпочинку, апробації та повноцінної реалізації міжнародних програм, проектів тощо. Україна також має активніше, можливо, навіть агресивніше, виконувати функції лідера регіону.

Міжнародний імідж будь-якої країни залежить від багатьох чинників, серед яких імідж політичних лідерів та основних політичних гравців (партій і блоків) посідає далеко не останнє місце. Створення позитивного іміджу суб'єктів політики передбачає величезні зусилля претендентів та їх команд, вимагає не тільки сильного контролю, а й твердої віри в себе і в те, що вони роблять. Імідж окремого політика досить чітко формується у свідомості людей. Існує визначений набір бажаних характеристик, який задовольняє вимоги більшості населення. Тому при формуванні іміджу політика, насамперед, необхідно добитися довіри, визнання його компетентності.

Політична наука визначає, що основними технологіями, від яких залежить, зрештою, й імідж держави, є технології прийняття політичних рішень, що торкаються максимальної кількості людей (загальнодержавні, загальнонаціональні рішення) та особливості здійснення виборчих кампаній, які завжди перебувають у центрі уваги міжнародної спільноти.

Отже, державна політика з утвердження позитивного іміджу повинна базуватися на тата основних засадах:

- визначивши позитивні та негативні аспекти іміджу України, що склався, на основі комплексного дослідження світової громадської думки, моніторингу ЗМІ, аналізу офіційних заяв лідерів різних країн, слід розробити стратегічний план із усунення чинників, які негативно впливають на імідж країни;

- робота з формування позитивного іміджу України на міжнародній арені має відбуватися паралельно із внутрішніми реформами для уникнення протиріч між реальним і модельованим;

- необхідно створити єдину координуючу систему, яка дозволить узгоджувати діяльність усіх суб'єктів із покращення іміджу України;

- комунікаційні кампанії мають базуватися на світосприйнятті та ціннісних настановах аудиторії, на яку вони розраховані (наприклад, жителі країн СНД, Західної та Східної Європи, Америки або Азіатсько- Тихоокеанського регіону).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси