Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основні напрями психології

У XX столітті сформувались такі основні напрями психології, як біхевіоризм, гештальтпсихологія, психоаналіз, радянська психологія.

Біхевіоризм розробляли Е. Торндайк (1874-1949), Дж. Уотсон (1878-1958), В. Мак-Дугалл (1871-1938). Перед психологією було поставлено задачу вивчати лише те, що можна сприймати у поведінці людини. Сама назва "біхевіоризм" походить від англійського behaviour – поведінка. Поведінка розглядалась на основі зв'язку між зовнішнім впливом (стимулом) та реакцією на нього, тому вважалось, що вивчати потрібно стимули і відповідні їм реакції, не вдаючись до розгляду внутрішніх процесів обробки стимулів – свідомості, суб'єктивного. Лише в пізнішому варіанті цього напряму – необіхевіоризмі – поставлено задачу вивчати те, що відбувається між стимулом і реакцією (Е. Толмен). Висновки, зроблені у дослідженнях поведінки тварин, автоматично і безпідставно були перенесені на поведінку людини. Вважали основним у поведінці навички, що виробляються шляхом тренування. Біхевіоризм мав значний вплив на американську психологію, став теоретичною основою поширених сьогодні програм научіння – тренінгів.

Гештальтпсихологія, або структурна психологія, знайшла висвітлення в роботах М. Вертхеймера (1880-1943), В. Келера (1887-1967), К. Левіна (1890-1947). Основне поняття – гештальт (від нім. Gestalt – форма, фігура), яке фіксує єдність організму і середовища. Відношення між ними будуються за принципом взаємовідповідності (ізоморфізму). Психіку необхідно вивчати як цілісну структуру, властивості якої не випливають з властивостей окремих психічних явищ. Подібно до цього такі окремі речовини як калій, вуглець та нітроген не є отруйними, а у їх поєднанні з'являється нова якість – вони утворюють сильну отруту, відому як ціаністий калій. Психіка мовби моделює середовище за своїми особливими законами. Наприклад, добудовує незавершені зовнішні структури, прагнучи до об'єднання розрізнених частин в осмислену цілісність. Так, бачимо за вікном лише верхівки дерев, частини будинків, але у відповідь "Що ти бачиш за вікном?" кажемо: "дерево", "будинок". Представники гештальтпсихології відмовились від вивчення фізіологічних основ та соціальних факторів психіки. Відомі вивченням творчого мислення, сприймання.

Засновником психоаналізу був 3. Фрейд (1856-1939), який вперше привернув увагу до сфери мотивації особистості, зокрема її несвідомих складових, які назвав інстинктами, вважаючи їх спільними з тваринними попередниками людини. Поведінка людини пояснювалась дією підсвідомих некерованих інстинктів, головними з яких Фрейд назвав прагнення до задоволення, сексуальний потяг (лібідо) – вроджену біологічну сторону людини. Остання знаходиться у суперечності із суспільними нормами, які обмежують прагнення людини до задоволення. Внаслідок такої суперечності виникає внутрішній конфлікт, який або розв'язується за допомогою сублімації (спрямування інстинктивної енергії людини на творчість, діяльність тощо), або призводить до захворювань – неврозів. Послідовники Фрейда виступили проти надмірної біологізації ним поведінки людини. Альфред Адлер (1870-1937), Карл Юнг (1875-1961), Карен Хорні (1885- 1952), Ерік Фромм (1900-1980) – представники неоарейдизму – визнавали соціальні якості індивіда (наприклад, потребу в захисті, в ніжності, в спілкуванні) відмінними від тварин, але вважали їх вродженими.

Переважаючий вплив на розвиток радянської психології мали марксистсько-ленінська ідеологія, головними положеннями якої є наступні:

  • 1) опора на принцип детермінізму, за яким психіка вторинна і обумовлена зовнішніми впливами;
  • 2) зв'язок психічного з матеріальним субстратом, насамперед, з головним мозком;
  • 3) зв'язок психічного з об'єктивним світом;
  • 4) активний, перетворюючий характер психічного;
  • 5) свідомість – створюваний в активному творчому акті адекватний образ дійсності, але не її копія;
  • 6) психічне – функція складно організованої матерії – мозку;
  • 7) практика, а не тілесна дія, первинна порівняно із суб'єктивним. Представники радянської психології: Л.С. Виготський (1896-
  • 1934), О.М. Леонтьев (1903-1979), С.Л. Рубінштейн (1889-1960), Б.Г. Ананьев (1907-1972), Г.С. Костюк (1899-1982).
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші