Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Досягнення психологічної думки в епоху Просвітництва (XVIII століття)

План

  • 1. Асоціанізм та його різновиди
  • 2. Психологія здібностей
  • 3. Вчення про нервово-психічні функції
  • 4. Психологія у Франції, Росії, США XVIII ст..
  • 5. Зародження психології суспільних явищ

Асоціанізм та його різновиди

Прискорення у XVIII ст. економічного розвитку провідних європейських країн (Франції, Англії, Німеччини) призвів до посилення руху за просвіту широких мас населення. На зміну раціоналізму з характерною для нього вірою у всемогутність людського мислення та апріоризму з його вихідним положенням про вроджене походження свідомості приходить сенсуалізм та емпіризм, побудовані на постулаті про всемогутність досвіду.

Вихідним принципом асоціанізму було положення про те, що накопичення досвіду людиною є процесом утворення зв'язків (асоціацій) між окремими його елементами – новими й відомими. Одним з перших представників асоціанізму був Давид Гартлі (1705-1757 pp.) – англійський лікар. Основна його наукова праця – "Спостереження за людиною", у якій обгрунтовується ідея автора про те, що призначення наук про людину полягає у тому, щоб навчитись управляти поведінкою людей з метою вдосконалення суспільства. Вчений доводив, що будь-який зв'язок уявлень виникає із відчуттів та їх слідів у мозку. Одним з перших намагався науково пояснити активність душі утворюваними у свідомості зв'язками, які вважав проявами змін природи. Механізм асоціації пояснював на основі теорії про вібрації, ідея якої походить від Ньютона. Зовнішні впливи викликають внутрішні коливання, а від мозку коливання передаються до м'язів, викликаючи вібрації (рухові акти) – помітні або ні.

На думку Гартлі, існує два різновиди вібрацій:

  • - великі, що відбуваються у нервах головного і спинного мозку, в черепно-мозкових, спинномозкових нервах;
  • - малі – як копії великих, що виникають у білій речовині головного мозку.

Великі вібрації є первинними, виникають під впливом "пульсацій" зовнішнього світу, а малі створюють "внутрішній світ ідей", що становить міні копію взаємодії організму і середовища. Малі вібрації зберігаються і накопичуються, цим створюють основу досвіду і здатності до навчання.

Роботи Д. Гартлі являють собою другу (після праць Рене Декарта) спробу поєднати поняття рефлексу з асоціацією. Третя, найбільш науково обгрунтована спроба на основі фізіологічних знань, належить І.М. Сеченову.

Слід нагадати, що ідея асоціативного походження психічних явищ (зокрема, трактування думки як поєднання, асоціації відчуттів) запропонована ще до Гартлі. Його новаторство проявилось у тому, що протягом вісімнадцяти років він намагався пояснити несвідомі психічні процеси як причини діяльності свідомості (інтелектуальних і вольових актів).

Гартлі вважав слово головним у забезпеченні вольової поведінки. Слово (вібрація) асоціюється із чуттєвими враженнями. Вібрація закріплюється, а потім уже слово викликає ті ж вібрації, що спочатку були викликані чуттєвими враженнями.

Вчений визнавав дві рушійні сили поведінки людини: задоволення і страждання. Людина вміє розрізняти добро і зло завдяки тому, що вплив соціально важливих об'єктів повторюється і пов'язується із відповідним почуттям.

Дж. Прістлі (1733-1804 pp.) доводив, що всі психічні явища є результатом асоціацій ідей. Вся людина – єдине ціле, духовні властивості є результатом організації структур мозку.

У другій половині XVIII ст. асоціанізм стає панівним напрямом у поясненні психічних явищ.

Абсолютизований різновид асоціанізму представлений працями Джорджа Берклі та Давида Юма. Ці вчені називають реальним лише те, що є у свідомості. Вони стверджують, що за відчуттями немає іншої реальності й проголошують лозунг "Esse est percipi" ("бути – означає бути сприйнятим").

Давид Юм (1711-1776 pp.) називає досвідом те, що існує у свідомості людини. Досвід є єдиним джерелом пізнання. Асоціація – зв'язок між різними елементами досвіду – ідеями та враженнями. Між останніми не існує причинного зв'язку, а думка людини про цей зв'язок – результат слідування фрагментів досвіду одного за іншим.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші