Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Провідні школи радянської психологи

Олексій Миколайович Леонтьев (1903-1979 pp.). Вихідне прложення його робіт – діяльність, яка пов'язує суб'єкта з навколишнім світом, впливає на нього і підкоряється йому. У роботі "Проблеми розвитку психіки" подається характеристика діяльності взагалі, її структури, видів та історичного розвитку. Розглядає мотивацію у зв'язку з поняттями значення, смислу. Виділяє види мотивів: усвідомлювані та реально діючі, стосовно окремих дій та діяльності.

Психічне – продукт розвитку матеріального життя, який отримав певну самостійність та діє за власними законами. У суспільному житті людей виникають нові закономірності, які все більше звільняють розвиток психіки від біологічної еволюції. Мозок за тривалий історичний час морфологічно не змінився, а психічний розвиток неупинно продовжується за рахунок утворення у мозку нових функціональних систем, які забезпечують чимдалі складніші види діяльності.

Дмитро Миколайович Узнадзе (1886-1950 pp.) виступив проти ототожнення психіки і свідомості. Свідоме виникає з досвідомого, яким є установка. Навколишнє впливає на поведінку через установку. Установка – це не якесь певне переживання, а цілісний стан суб'єкта, що виникає при єдності двох умов: актуальної потреби та ситуації її задоволення. Певний стан свідомості виникає на основі цієї установки. Створює послідовну теорію установки, встановлює та розглядає її характеристики: міцність, фіксованість, динамічність, пластичність, види, специфіку у тварин.

Сергій Леонідович Рубінштейн (1889-1960 pp.) досліджував природу психіки у системі "людина і світ". Психічне – деальне, бо його результат – образ, який пов'язаний, а не протиставлений матеріальному. Критикує спроби пояснювати психіку прямо із зовнішніх впливів, стверджуючи, що останні діють опосередковано, через закономірності відображувальної діяльності мозку. Психічні явища не тільки є зумовленими, а й самі зумовлюють (психологічна детермінація), зокрема поведінку. Зрозуміти явище можна лише на основі його психологічної детермінації. Життя зумовлює психічні явища, а останні – поведінку, діяльність людини (зовнішнє діє через внутрішнє).

Борис Герасимович Ананьев (1907-1972 pp.) – засновник антропологічної психології. Його заслугою є постановка проблеми людини як загальнонаукової, виділення систем властивостей людини як індивіда, як особистості, як суб'єкта діяльності та відповідної класифікації людинознавчих наук. Психологія – знаряддя зв'язку між усіма галузями людинознавства. У дослідженнях сенсорних процесів намагався розкрити цілісність чуттєвого пізнання, зв'язки між різними за якістю відчуттями.

Виступав як науковий опонент теорії діяльності О.М. Леонтьева. Критикував уявлення про генетичну послідовність видів діяльності за схемою гра – учіння – праця. Доводив, що гра є особливою формою діяльності, яка зберігає своє значення протягом всього життя. Між видами діяльності немає різких меж. Вже в дитинстві людині притаманна і гра, і учіння, і праця. Психічний розвиток залежить, насамперед, від пізнання та спілкування як форм діяльності.

У віковій психологи розробляв питання гетерохронності психічних функцій у період дорослості.

Григорій Силович Костюк (1899-1982 pp.) виступив ініціатором створення у 1945 р. науково-дослідного інституту психології УРСР у м. Києві (нині Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України) і був директором цієї установи.

Прагнув до подолання однобічності, тенденційності у психології. Досяг значної повноти розкриття важливих понять психології. Вивчаючи питання місця психології серед інших наук, закликав проти різкого відмежування психічного від фізіологічного. Разом з тим підкреслював, що психологія має свій аспект, який не розкривається в інших науках.

Розробляє принцип розвитку в психології (рушійні сили, єдність зовнішньої та внутрішньої діяльності, спадковості та середовища, умови навчання та виховання). Проаналізував внутрішні суперечності особистості як рушійні сили її психічного розвитку. До провідних внутрішніх суперечностей відносив невідповідність між новими потребами і наявними засобами їх задоволення; між рівнем розвитку і функціями; між прагненням до стабільності й до змін.

Поставив задачу вивчення критеріїв психічної зрілості. Особистість розуміє як єдність загальних, особливих, індивідуальних рис. Особистість і виражається і формується у діях, вчинках. Її становлення – детермінований суспільними умовами процес "саморуху". Людина здатна сама створювати умови для власного розвитку, вибірково ставиться до зовнішніх впливів.

У діяльності вчений вирізняв мотиваційну, змістову та операційну сторони, з яких мотиваційна є провідною. Обґрунтував і застосував у конкретних дослідженнях задачний підхід до дослідження й побудови діяльності.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші