Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Темперамент

План

  • 1. Поняття про властивості темпераменту
  • 2. Фізіологічні основи темпераменту
  • 3. Тип темпераменту як система його властивостей
  • 4. Характеристика типів темпераменту
  • 5. Узгодження властивостей темпераменту й вимог діяльності

Поняття про властивості темпераменту

Індивідуально-типологічні властивості – це такі, якими одна людина відрізняється від інших, або певна група людей відрізняється від інших. їх вивчає диференційна психологія.

Основоположник диференційної психологи – англійський психолог Френсіс Гальтон (1822-1911). Темперамент, характер, здібності – три групи, на які поділяються ці властивості.

Спочатку слід з'ясувати, чим властивості темпераменту відрізняються від інших, їх відмітні ознаки полягають у наступному.

  • – Вони характеризують динаміку психічної діяльності. Динаміка – це характер перебігу явища в часі (його темп, ритм, швидкість, сила, бурхливість, глибина).
  • – Ці властивості утворюють специфічні поєднання – типи темпераменту. Так, емоційність властива всім людям, але виявляється по-різному, оскільки посідає різне місце в системі властивостей темпераменту різних типів. У сангвініка емоційність виявляється як швидка, бурхлива, зовні виразна реакція на подразник. У меланхоліка – емоційна реакція глибока, тривала, зовні слабо виражена.
  • – Прояви темпераменту стійкі й зберігаються у різних за змістом і мотивами ситуаціях. Ця ознака дозволяє відрізняти властивості темпераменту від впливу мотивів на динаміку психічної діяльності. Людина може працювати швидше, прискорити роботу, збільшити зусилля, якщо їй цікаво або важливо досягти результату. Тут виявляється вплив мотивації на динаміку діяльності, яка змінюється під впливом особистісних факторів. Темперамент накладає на динаміку діяльності такі обмеження, які більшою мірою залежні від фізіологічних факторів, ніж від волі особистості. Вплив темпераменту на динаміку діяльності максимально виявляється в екстремальних ситуаціях, коли дія мотивів мінімальна. Так, під час контрольної роботи всі учні прагнуть встигнути правильно розв'язати завдання. Одним вдається прискорити темп своєї роботи порівняно зі звичайними уроками, а іншим – ні, як би вони цього не прагнули. У перших динаміка роботи на більшості уроків знижена від недостатньої мотивації й може помітно змінюватись у різних ситуаціях, у других – динаміка є проявом властивостей темпераменту й відносно незмінна.

Мотиви дозволяють особистості пристосуватись до ситуації, а властивості темперамету вимагають змінити саму ситуацію, бо сам тип темпераменту за життя не змінюється.

Підсумуємо всі розглянуті властивості темпераменту в означенні цього поняття.

Під властивостями темпераменту розуміють такі стійкі індивідуальні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, залишаються відносно незмінними при різному змісті, мотивах діяльності та утворюють структуру, що становить тип темпераменту.

Фізіологічні основи темпераменту

Властивості темпераменту є найбільш залежними від фізіологічних процесів, ніж усі інші психічні явища. Вирішення питання про фізіологічну основу темпераменту протягом історії науки було неоднозначним. Погляди розподілились на дві основні групи: гуморальних та морфологічних теорій темпераменту.

Гіппократ (460-377 pp. до н.е.) доводив, що темперамент – це варіанти перебігу однакових захворювань у різних людей. Він уважав, що в організмі людини є чотири рідини, одна з яких переважає. Кров – у сангвініка, слиз – у флегматика, жовч – у холерика, чорна жовч – у меланхоліка. Цей тип теорій темпераменту названо гуморальним (від лат. humor – рідина).

Наступні вчені розробляли морфологічні теорії темпераменту, що беруть до уваги, насамперед, анатомічні особливості індивідуальності. Французький учений А. Фульє (1838-1912) переконував, що фізіологічною основою темпераменту є колір шкіри, волосся, очей. Вітчизняний лікар та педагог П.Ф. Лесгафт (1837-1909) пояснював темперамент особливостями кровообігу, які залежать від діаметра отвору, товщини й гнучкості стінок судин. Вузькому діаметру судин відповідає сангвінічний тип, широкому з товстими стінками – меланхолійний, широкому з тонкими – флегматичний. Німецький лікар Е. Кречмер (1888- 1964) вважав, що фізіологічною основою індивідуальних відмінностей є тип конституції (будови) тіла: пікнічний (товстий), астенічний (худий), атлетичний (спортивний), диспластичний (безформений). Американський учений Б. Шелдон в основу типів темпераменту поклав співвідношення внутрішніх органів, м'язової системи й центральної нервової системи й вирізнив такі типи: церебротонік (переважає ЦНС), вісцеротонік (переважають внутрішні органи), соматотонік (перевага м'язової системи).

Конституція дійсно впливає на тип нервової системи та на темперамент, але при однаковому типі конституції можливі різні типи нервової системи та темпераменту. На сучасному етапі у вітчизняній психології найбільш поширеною е теорія І.П. Павлова про те, що головну роль у походженні темпераменту відіграє не конституція, а тип нервової системи.

Тип нервової системи відрізняється від темпераменту. Адже від однакової властивості нервової системи залежить одночасно багато властивостей темпераменту. Так, сила збудження зумовлює енергійність, бадьорість, швидкість рухів тощо. Водночас кожна риса темпераменту залежить не від однієї, а від багатьох характеристик нервової системи. Такий взаємозв'язок називається багатозначним (див. рис. 2).

Зв'язки між властивостями нервової системи й темпераменту.

Рис. 2. Зв'язки між властивостями нервової системи й темпераменту.

І.П. Павлов розрізняв чотири типи нервової системи, які утворюють фізіологічну основу відповідних типів темпераменту: Г. сильний, врівноважений, рухливий (сангвінік);

  • 2. сильний, неврівноважений, рухливий (холерик);
  • 3. сильний, врівноважений, інертний (флегматик);
  • 4. слабкий тип (меланхолік).

Співвідношення виділених різними вченими типів темпераменту показане у табл.5.

Таблиця 5

Типи темпераменту за різними авторами

Е. Кречмер

У.Г. Шелдон

1.П. Павлов

пікнік

вісцеротонік

сангвінік

атлет

соматотонік

холерик

астенік

церебротонік

меланхолік

диспластик

-

флегматик

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші