Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Теорія особистості в індивідуальній психології А. Адлера

Альфред Адлер – австрійський психолог, розробник індивідуальної психології, основні положення якої наступні: – психічне життя особистості відзначається цілісністю;

  • – головним джерелом активності особистості виступає прагнення до домінування;
  • – положення домінування дозволяє особистості позбутись вродженого почуття неповноцінності;
  • – особливістю людини є її соціальна приналежність.

Від народження людина наділена двома суперечливими властивостями, що дають поштовх до розвитку її особистості. Це – почуття неповноцінності та соціальний інтерес. З одного боку, особистість бажає виділитись й досягти домінування серед

оточуючих людей, а – з іншого – прагне співпрацювати з ними. Прагнення до домінування реалізується за допомогою індивідуального і неповторного стилю життя, спрямованого на те, щоб досягти переваги над іншими або досконалості. Якщо за несприятливих обставин (фізична неповноцінність, надмірна опіка або відторгнення з боку батьків) людині не вдається виробити такого стилю, то почуття неповноцінності переростає у комплекс неповноцінності – перебільшення своєї безпомічності й неспроможності.

Індивідуальний стиль життя полягає у прагненні людини до досягнення особистісних цілей, що пов'язані із домінуванням чи досконалістю. Стиль життя складається у дитини до 4-5 річного віку та найбільш виразно виявляється в її установках й поведінці, що спрямовується на вирішення провідних життєвих задач, а саме: досягнення успішності в професії, знаходження співпраці й любові. Несприятливі умови виховання можуть порушувати процес вироблення у дитини індивідуального стилю. Тоді вроджене почуття неповноцінності переростає у комплекс неповноцінності – глибокі й стійкі, виснажливі переживання особистістю власної слабкості, неспроможності, недієздатності.

Соціальний інтерес тлумачиться Адлером як прагнення до співпраці з іншими людьми для досягнення спільних цілей. Соціальний інтерес має вроджену основу, але остаточно формується в процесі виховання. Сила соціального інтересу є показником психічного здоров'я, за його ослаблення виникають неврози, наркоманії, злочинність та інші девіації.

Стиль життя особистості розрізняється за типами, в основі яких лежать чотири установки: на керівництво, на отримання, на уникнення, на соціальну корисність.

Психотерапія повинна коригувати помилковий стиль життя, усувати неправильні цілі й формувати нові, які допоможуть реалізувати особистісний потенціал. Умови успішної психотерапії – розуміння пацієнта, посилення його саморозуміння та розвиток соціального інтересу. Методи психотерапії Адлера – інтерв'ю й аналіз дитячих спогадів.

Соціокультурна теорія особистості Карен Хорні (неофрейдизм)

Для послідовників Фрейда (представників неофрейдизму) властиве положення про провідну роль для особистості суспільно- культурних чинників, з якими вона перебуває у конфлікті. Основними представниками неофрейдизму є Г. Маркуле, В. Райх, Г. Салліван, К. Хорні та Е. Фромм.

К. Хорні після еміграції в США в 1932 р. переосмислила основні положення психоаналізу. Поштовхом для цього стало порівняння причин невротичних розладів особистості в США із пацієнтами в Європі. Вони виявились істотно різними. У результаті Хорні відмовилась від положення про біологічну зумовленість активності та розвитку особистості, характерного для фрейдизму. Натомість вона визнала провідними соціальні причини невротичних порушень особистості, які є специфічними для різних культур.

Хорні доводить, що вирішальним чинником розвитку особистості є взаємини між дитиною й батьками, які виникають з приводу головних прагнень дитини – до задоволення своїх бажань й забезпечення безпеки. Найважливішим для психічного здоров'я дитини є задоволення її потреби у безпеці Якщо батьки у будь-який спосіб блокують цю потребу, то в дитини виникає базальна тривога, що викликають почуття самотності, безпомічності й незахищеності, страху перед навколишнім. Особливо шкодять психічному здоров'ю дитини такі дії батьків, як глузування, невиконання обіцянок, надмірна опіка, помітна преференція щодо її братів і сестер.

У результаті неправильних взаємин з батьками в дитини виникають невротичні потреби, що покликані затамувати її базальну тривогу і слугують захисними механізмами. Невротичні потреби полягають у гіпертрофії (надмірному посиленні) потреб в любові й схваленні; у зовнішньому керівництві; у чітких обмеженнях, у владі, в експлуатації інших, у суспільному визнанні, у захопленні собою, у честолюбстві, у самодостатності й незалежності, у досконалості.

Переживання особистістю базальної тривоги у дитинстві веде до формування неврозів у дорослому віці.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші