Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Теорія діяльності О.М. Леонтьева

Теорія діяльності розроблена у другій половині XX ст. у працях Олексія Миколайовича Леонтьева.

Особистість – це внутрішня складова діяльності, неповторна єдність, що інтегрує психічні процеси й керує ними, це неподільне психологічне новоутворення, що формується у життєвих зв'язках людини у результаті розвитку її діяльності. Особистість виникає у суспільстві і потрібна для життя у ньому. Особистість – суб'єкт суспільних зв'язків.

Вирізняється зовнішня й внутрішня діяльність, які обидві мають суспільно-історичну природу й спільну будову. Зовнішня діяльність є генетично первинною, від неї походить внутрішня психічна діяльність свідомості людини. Визначальною ознакою діяльності є предметність. Тобто діяльність спрямована на предмет і відбувається з урахуванням його властивостей. Предмет є зовнішнім об'єктом матеріальної дійсності, який відбивається у свідомості людини у формі образу.

Взаємопов'язаними елементами діяльності виступають потреба, мотив, мета, умови. Потреба визначає діяльність, мотив - дії, умови – операції. Дія не дозволяє реалізувати мотив, тому людина повинна уявляти, як окрема дія впливає на задоволення мотиву.

О.М. Леонтьев (1972) досліджує появу особистості як в історії людства, так і у розвитку дитини. Суспільні зв'язки реалізуються через сукупність багатоманітних діяльностей. Ієрархічне співвідношення діяльностей, що за своєю сутністю є співвідношенням мотивів, найповніше характеризує особистість. О.М. Леонтьев визначає критерії появи особистості у розвитку дитини. Вчений зауважує, що в онтогенезі особистість з'являється двічі. Вперше - коли у дитини з'являється полімотивація й підпорядкування мотивів (у дошкільника). Вдруге – коли виникає її свідома особистість (підліток).

Становлення особистості ототожнюється зі становленням особистісних смислів. Центральна проблема психології особистості – самосвідомість, усвідомлення себе у системі суспільних зв'язків

Походження, розвиток й функціонування свідомості зумовлені певним рівнем розвитку діяльності людини. Зміна будови діяльності людини веде до зміни будови її свідомості. З появою дій як головної "одиниці" діяльності, виникає й основна, суспільна за своєю природою, "одиниця" психіки – смисл для людини того, на що спрямована її активність. Кожна окрема дія у структурі діяльності відповідає рівням усвідомлення.

Поступово, з розвитком діяльності в історії людства виникає розділення праці й спеціалізація. Це означає, що окремі дії виділяються і стають самостійною діяльністю, зберігаючи разом з тим зв'язок із діяльністю, яка її породила. Наприклад, раніше сокиру від початку до кінця виготовляла одна людина, а згодом виникають професії й відповідні до них різновиди діяльності з виготовлення кожного окремої деталі сокири. Тепер для людини, яка виготовляє певну деталь, саме вона стає кінцевою метою, а раніше це був тільки один з етапів на шляху до виготовлення сокири, яка й була кінцевою метою. Те, що раніше було мотивом, стало метою – відбувся "зсув мотиву на ціль", за висловом О.М. Леонтьева.

Філософсько-психологічна концепція (С.Л. Рубінштейн)

У життєдіяльності людини Сергій Леонідович Рубінштейн вирізняє три різних психологічних утворення – пізнання, діяльність, ставлення, що забезпечують різні напрямки зв'язків людини з дійсністю.

Психіка і свідомість є знаряддями для особистості. Зв'язок свідомості і діяльності опосередковується особистістю. Завдяки свідомості особистість долає власні межі. Свідомість є способом особистішої регуляції утворюваних у діяльності зв'язків, що включає регуляцію психічних процесів, регуляцію взаємин, та регуляцію діяльності та всього життя суб'єкта. Свідома особистість якісно по-новому організовує свої зв'язки з дійсністю. Вона сама будує умови свого життя і свої зв'язки зі світом.

Особистість варто розглядати не лише як суб'єкт діяльності, але і як суб'єкт життєвого шляху й певний психологічний фундамент людини, під який вона змінює навколишні умови, самостійно організовує своє життя, несе за нього відповідальність. У цьому процесі формується її індивідуальність.

У структуру особистості, що запропонував Рубінштейн, входять три складові діяльності – потреби, здібності, спрямованість.

Особистість – це те, чого людина прагне (спрямованість), що вона може (здібності) та чим вона є (характер). Ці блоки утворюють динамічну цілісність, яка виявляється у життєдіяльності.

Кожна особистість з різним успіхом реалізує себе. Хтось досягає зрілості майже у дитинстві, а хтось залишається дитиною і у старості. Хтось більшою мірою залежить від зовнішніх обставин, а хтось створює свій внутрішній світ й мало залежить від оточення. А хтось свідомо впливає на події свого життя, реалізуючись таким чином.

Особистість, яка не здатна впливати на умови свого життя, є неспроможною реалізувати себе.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші