Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особистість у контексті теорії життєвих відношень (ставлень)

План

  • 1. Розмежування понять "відношення, відносини, стосунки, взаємини, ставлення"
  • 2. Структура та особливості ставлень особистості
  • 3. Ставлення особистості та її характер
  • 4. Теорія ставлень особистості В.М. Мясіщева

Розмежування понять "відношення, відносини, стосунки, взаємини, ставлення"

У російськомовній літературі поняття “отношение” має кілька значень, які перекладаються українською мовою різними словами: зв'язок, ставлення, відношення, відносини, стосунки, взаємини. У найширшому розумінні “отношение” – це будь-які зв'язки людини із світом, іншими людьми, суспільством, самою собою. У цьому значенні найбільш влучним перекладом російського “отношение” є слово “зв'язок”.

Психологічні зв'язки людини розгортаються в двох основних системах: суб'єкт – об'єкт, суб'єкт – суб'єкт. їх спільні ознаки (Мясіщев В.М.): активність; стійкість (ситуативні або стійкі); модальність (позитивна або негативна); широта.

Зв'язки людини з навколишнім значно розрізняються залежно від їх спрямованості на фізичний (у системі суб'єкт – об'єкт) чи на соціальний (у системі суб'єкт – суб'єкт) світ. Проаналізуємо головні їх відмінності.

Зв'язок суб'єкт-об'єкт характеризується односпрямова- ністю впливів від активної сторони зв'язків (суб'єкта) до пасивної (об'єкта), значною залежністю цього зв'язку від волі суб'єкта.

Суб'єкт-суб'єктні зв'язки передбачають взаємозалежність і взаємну активність їх сторін, будуються обома сторонами – носіями активності.

Відношення – термін, який вживають на позначення зв'язків людини з предметним світом, предметів між собою, тобто у системах суб'єкт-об'єкт, об'єкт-об'єкт. На позначення соціальних зв'язків у системі суб'єкт-суб'єкт використовують терміни відносини, стосунки, взаємини.

У психологічних взаєминах реалізуються суспільні відносини: виробничі, економічні, міжнародні, ринкові тощо. Так, на виробництві суспільний зв'язок у системі керівник – робітник по-різному впливає на процес праці, професійної діяльності в залежності не лише від їх професійної майстерності, але й від їх симпатій, ставлення до праці, інших людей, до себе тощо.

Суб'єктивно-особистісний сенс будь-яких зв'язків людини зі світом, іншими людьми, суспільством, із самим собою передається поняттям ставлення. Розкриваючи його зміст, В.М. Мясіщев виходив з того, що "психологічні ставлення людини в розвиненому вигляді є цілісною системою індивідуальних, вибіркових, свідомих зв'язків особистості з різними сторонами об'єктивної дійсності" (В.М. Мясіщев, 1960). Вони е продуктом індивідуального розвитку особистості. В процесі онтогенезу змінюється їх зміст, структура, а також міра усвідомлення й узагальнення. Отже, ставлення – це зв'язки особистості, що розкривають характерний для неї суб'єктивно-особистісний сенс різних сторін дійсності.

Структура та особливості ставлень особистості

Об'єктивуючись у діяльності і формуючись у ній під впливом зовнішнього середовища, ставлення виступає як мотиваційний компонент особистості, обумовлений рівнем її морально-психологічного розвитку. Визнання єдності внутрішнього і зовнішнього, суб'єктивного і об'єктивного – необхідна умова правильного змістовного дослідження особистості, її ставлень (В.М. Мясіщев).

У вітчизняній психології уявлення про мотиваційно-смислові ставлення особистості починають формуватися в дослідженнях школи Л .С. Виготського, О.М. Леонтьева, О.Р. Лурії. Ще в роботі Л.С. Виготського "Мислення і мовлення" зроблено спробу знайти одиницю, що виражає єдність емоційних (афективних) й інтелектуальних процесів. "Аналіз, що розчленовує складне ціле на одиниці...- пише він, – показує, що існує динамічна смислова система, що є єдністю афективних й інтелектуальних процесів". Виготський показує, що у будь-якій ідеї міститься в переробленому вигляді афективне ставлення людини до дійсності, представленої в цій ідеї (Л.С. Виготський, 1982, с. 22).

Згодом О.М. Леонтьев і П.Я. Гальперін виділяють поняття особистісного значення (значущості) – віддзеркалення в свідомості особистості її ставлення. Будучи породженням життєдіяльності суб'єкта, система ставлень є характеристикою особистості. У них дійсність відкривається з боку суб'єктивної значущості тих чи інших її сегментів, а не лише з боку об'єктивного їх значення для суспільства.

Особистісне значення (значущість) є індивідуалізованим віддзеркаленням дійсності, що виражає ставлення особистості до тих об'єктів, заради яких розгортається її активність. Різні прояви культури і, ширше, суспільних відносин, що засвоює суб'єкт у процесі інтеріоризації соціальних норм, ролей, понять, цінностей та ідеалів можуть набути для нього особистого значення – значущості.

Особистісне значення є важливим, але не єдиним компонентом функціонального розвитку ставлень особистості. При аналізі цих ставлень необхідно враховувати як рух від діяльності до індивідуальної свідомості, так і – від індивідуальної свідомості до поведінки особистості.

У цьому функціональному розвитку О.Г. Асмолов (1990, с. 315) виділяє наступні складові мотиваційно-смислових ставлень суб'єкта до дійсності, інших людей і до самого себе:

  • – соціальна позиція суб'єкта як члена тієї або іншої соціальної спільності;
  • – спонукальні мотиви діяльності суб'єкта, що визначає ця позиція;
  • – об'єктивні ставлення суб'єкта до об'єктів і явищ, що реалізовуються в діяльності;
  • – сформоване під впливом тих або інших мотивів особистісне значення як віддзеркалення в індивідуальній свідомості ставлень суб'єкта;
  • – смислові установки, що виражають особистісне значення в поведінці;
  • – регульовані смисловими установками вчинки і діяння особистості.

Ставлення особистості характеризуються низкою особливостей.

Центральна з цих особливостей -залежність ставлень особистості від місця людини, її соціальної позиції і системи мотивів діяльності, що задаються цією соціальною позицією. Зумовленість особистісних ставлень соціальною позицією визначає процес розвитку, формування ставлень у ході перебудови діяльності особистості (принцип діяльнішого опосередковування). Таким чином, для зміни ставлення недостатнім в лише усвідомлення особистісного значення тих чи інших сторін дійсності. З принципу діяльнішого опосередкування ставлень особистості випливає, що переосмислення її ставлень до дійсності є результатом зміни соціальної позиції людини. У ряді випадків різка зміна соціальної позиції людини може призвести до глибокої, деколи драматичної, перебудови всієї сукупності її ставлень, що виявляється в таких явищах, як феномени "втрати себе", втрати сенсу існування, екзистенційного вакууму, за висловленням В. Франкла (1990).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші