Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ставлення особистості та її характер

Система ставлень кожної особистості індивідуально- своєрідна і утворює внутрішню сторону її характеру. Хоча будь-яка риса характеру відображає один з проявів ставлення людини до дійсності, це не означає, що кожне ставлення буде рисою характеру. Лише деякі ставлення залежно від умов стають рисами характеру. Зі всієї сукупності ставлень особистості до навколишньої реальності слід виділити характеротвірні форми ставлень, що відображають вирішальне, першочергове і узагальнене життєве значення тих об'єктів, до яких ставиться людина. Ці ставлення водночас виступають підставою класифікації найважливіших рис характеру. Характер людини виявляється в системі ставлень, яку поділяють на такі чотири групи:

  • 1. Стосовно інших людей (визначають такі риси характеру, як товариськість – замкнутість, правдивість – брехливість; тактовність – грубість тощо);
  • 2. Стосовно діяльності, певної справи, професії, роботи (відповідальність – безвідповідальність; сумлінність – нехлюйство, працьовитість – лінощі тощо);
  • 3. Щодо самого себе (скромність – самозакоханість, самокритичність, самовпевненість тощо);
  • 4. Щодо світу матеріальних об'єктів (бережливість, жадібність – щедрість, ощадливість – марнотратство, акуратність – неохайність тощо).

Слід відзначити певну умовність даної класифікації і тісний взаємозв'язок, взаємопроникнення вказаних груп ставлень.

Незважаючи на те, що ці ставлення виступають найважливішими з погляду формування характеру, вони не одночасно і не відразу стають рисами характеру. Визначальну роль у формуванні характеру відіграє ставлення людини до суспільства, до людей. Характер людини не можна розкрити без урахування її місця у колективі, міжособистісних взаємин у формі товаришування, дружби, любові тощо.

Взаємини людини з іншими людьми виступають визначальним чинником ставлення до діяльності, породжуючи підвищену активність, напруженість або, навпаки, заспокоєність, безініціативність. Ставлення до інших людей і до діяльності у свою чергу обумовлює ставлення людини до себе.

Теорія ставлень особистості В.М. Мясіщева

Мясіщев Володимир Миколайович (1893-1973 pp.) радянський психолог, психіатр, психотерапевт. Працював у вищих навчальних та наукових закладах С.-Петербурга (Ленінграда).

Теорія життєвих відношень (ставлень) В.Н. Мясіщева базується на праці його вчителя О.Ф. Лазурського "Класифікація особистостей", де підставою для класифікації були запропоновані різновиди ставлень особистості до оточуючої дійсності. Основне положення психології ставлень полягає у тому, що особистість, психіка і свідомість людини становлять єдність відображення дійсності і ставлення людини до неї. Мясіщев вирізняє як провідні такі індивидуальні, вибіркові, свідомі зв'язки особистості (ставлення):

  • – з явищами природи і світу речей;
  • – з людьми й суспільними явищами;
  • – особистості з самою собою як суб'єктом діяльності.

Система ставлень особистості визначається всією історією розвитку людини, виявляє її особистий досвід й визначає її дії та переживання.

Ставлення як особливий зв'язок суб'єкта з об'єктом становить єдність з певною структурою, де вирізняються окремі часткові ставлення, їх сторони, чи види. Найважливішими видами ставлень Мясіщев вважав потреби, мотиви, емоційні ставлення (відданість, неприязнь, любов, ненависть, ворожість, симпатія, антипатія тощо), інтереси, оцінки, переконання. Домінуюче ставлення, що підпорядковує собі інші та визначає життєвий шлях людини – спрямованість особистості. Найвищий щабель розвитку особистості та її ставлень визначається рівнем свідомого ставлення до навколишнього й самосвідомістю як свідомим ставленням до себе.

Ставлення не лише пов'язані з різними підструктурами особистості, а накладають на них свій твірний відбиток. З погляду Мясіщева, властивості темпераменту проявляються на рівні розвиненого характеру перетвореною формою індивидуальних відмінностей, що визначається свідомим ставленням особистості, а не властивостями її нервової системи.

Характер – це система ставлень і спосіб їх здійснення людиною. Реакції людини, що розкривають її темперамент і характер, виникають лише за умови активного ставлення до об'єкта. Здібності людини співвідносяться з її схильностями, що є рушійною силою розвитку здібностей. Схильність – потреба у певному виді діяльності, або вибірково-позитивне ставлення до неї.

Положення психології ставлень Мясіщева знайшли продовження в його клініко-патогенетичній концепції неврозів людини. Невроз тлумачиться як хвороба особистості, що є породженням певного поєднання конкретних історичних умов розвитку людини, всіх особливостей її особистості та реакцій на складні життєві обставини. У випадку неадекватної спроби вирішення складної життєвої ситуації в особистості виникає напруга конфлікту, що й викликає невроз. Запропонував систему психотерапії, яка носила психофізіологічний і соціально-педагогічний характер та призводила до того, що хворий відновлював сенс життя шляхом самоперевиховання.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші