Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ОСОБИСТОСТІ

Увага

План

  • 1. Поняття про увагу
  • 2. Види уваги
  • 3. Властивості уваги

Поняття про увагу

За допомогою пізнавальних психічних процесів людина отримує, осмислює, зберігає інформацію про дійсність. У пізнавальній діяльності і сприймання, і пам'ять, і мислення, і уява виступають у єдності. Лише в деяких ситуаціях може переважати окремий пізнавальний процес. Пізнання відбувається поступово, крок за кроком воно спрямовується на окремі ділянки дійсності. Нас оточує безліч предметів, але тільки про деякі з них ми маємо певні знання. Спробуйте пригадати, скільки вікон на фронтоні вашої школи, чи гудзиків на улюбленій сорочці. Більшість не знайде відповіді. Отже, інформація до людини надходить не як завгодно, а дозується й фільтрується психікою. Цю функцію виконує увага, яка організовує наше пізнання.

Відомий педагог К.Д. Ушинський (1824-1870) зазначав, що "увага це ті єдині двері, через які знання входять у свідомість учнів". Тому школяр може дивитись – і не бачити, слухати – і не чути, особливо, якщо вчитель неправильно організовує увагу на уроці.

На межі XIX і XX століть увагу розуміли як вираз активності душі, нічим непояснюваної (Джеймс, Вундт). Деякі вчені обмежували увагу системою рухів, що забезпечує розташування тіла, зручне для сприймання або уявлення предмета. Це моторна теорія (М. Ланге, Т. Рібо, Р. Декарт). Дійсно, увага супроводжується пристосувальними рухами, але не вичерпується ними. Так, учителю на уроці не завжди легко визначити уважність учня лише за зовнішніми ознаками. Ніби то зосереджений школяр, виявляється, думає зовсім не про урок, а учень із жвавою поведінкою завжди "в курсі справ", влучно відповідає на запитання вчителя.

У сучасній психології існує два погляди щодо місця уваги серед інших психічних явищ. Згідно із першим, увага – це сторона, компонент будь-якої психічної діяльності – пам'яті, мислення, сприймання тощо (С.Л. Рубінштейн, М.Ф. Добринін). Відповідно до другого підходу, увага – самостійний психічний процес, зміст якого становить спеціальна діяльність контролю (П.Я. Гальперін, О.М. Леонтьев).

Сутність уваги полягає у вибірковому характері психічної діяльності. Психічна діяльність особистості спрямована на те, що має для неї найбільше значення.

Увага – це спрямованість і зосередженність свідомості, які передбачають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності індивіда.

Спрямованість забезпечується вибірковим характером і збереженням обраної психічної діяльності. Зосередженість – це заглиблення у дану діяльність і відволікання від інших. Підвищення рівня психічної та рухової активності виявляється у тому, що уважна людина виконує будь-яку діяльність ефективніше, ніж коли її увага недостатня.

Фізіологічна основа уваги досліджена у працях І.П. Павлова, О.О. Ухтомського, де встановлено явище домінуючих ділянок збудження у корі головного мозку як умови зосередження свідомості на тих чи інших об'єктах. Найкращі умови для виникнення уваги створюються при середньому рівні загальної активності людини. Втомлена, виснажена або збуджена людина важко зосереджує увагу.

Види уваги

Розрізняють мимовільну, довільну, післядовільну. увагу. Мимовільну увагу іноді називають пасивною, емоційною. Коли говорять про пасивність, мають на увазі залежність мимовільної уваги від об'єкта, який її привертає, і підкреслюють відсутність зусиль з боку людини. Коли ж її називають емоційною, то підкреслюють зв'язок між емоціями, інтересами, потребами та увагою. Як відомо, людина не докладає зусиль для перегляду цікавого фільму, або коли читає захоплюючу книгу.

Мимовільна увага – це зосередження свідомості на об'єкті внаслідок певних особливостей цього об'єкта. Якості об'єкта, що привертають до нього мимовільну увагу:

  • • сильний різкий подразник на фоні слабких (стук у двері);
  • • зміна у силі подразника (підвищення або зниження голосу); • новизна (нова іграшка);
  • • початок і припинення дії подразника (пауза перед початком розповіді);
  • • об'єкти, які викликають емоції (яскраві кольори, мелодійні звуки);
  • • об'єкти, що збуджують інтерес.

Для підтримки уваги за допомогою інтересу на уроці вчителю потрібно забезпечувати змістовність і цікавий виклад матеріалу, розмаїття методів, захопленість і заціїсавленість самого вчителя, емоційність уроку. Закономірності уваги потрібно враховувати і при використанні наочності. Якщо вчитель приніс на урок наочність, то учні починають одразу розглядати її, не чекаючи команди. Спрацьовує фактор новизни та інтересу. Коли ж мова піде (можливо і через двадцять хвилин) про наочність, то увага класу до неї вже спаде. Тому демонстрування наочності повинно відповідати моменту коментарів і пояснень до неї вчителя.

Довільна увага. Її називають активною та вольовою. Цим підкреслюється регульованість людиною цього виду уваги. Довільна увага – це свідома зосередженість уваги на об'єкті із участю вольових зусиль. Особистість зосереджується не на тому, що для неї цікаво, а на тому, що вона повинна робити. Довільна увага виникає, коли людина ставить перед собою ціль, досягнення якої вимагає зосередженості. Постановка цілі діяльності – це причина довільної уваги. У дитини довільна увага виникає при виконанні Вимог дорослих.

Умови, що полегшують свідоме зосередження уваги:

  • • у розумову діяльність включається практична дія (читати підручник, конспектуючи його);
  • • словесні нагадування самому собі про значущість цілі діяльності (учень нагадує собі, як важливо для нього розв'язати задачу, бо вчитель на уроці обов'язково перевірить);
  • • визначення етапу виконання і обсягу наступної роботи. Відомий педагог Ш.О. Амонашвілі радив мати в класі годинник, щоб привчати учнів розраховувати не тільки свій час, але й сили, знати, скільки зроблено й скільки ще попереду. Коли людина не може визначити етап роботи, то остання сприймається як нескінченна, що значно знижує вольове зусилля;
  • • зручне робоче місце (відсутність сторонніх подразників). Ця особливість ставить перед учителем завдання використовувати прийоми, спрямовані на допомогу в організації учнем свого робочого місця. Наприклад, молодшим дітям корисним буде складений вчителем перелік того, що необхідно приготувати до уроку із записом його на дошці;
  • • психофізіологічний стан людини. До кінця робочого дня зростають утома, кількість помилок, а увага спадає. Негативно впливає на зосередження уваги хвороба, емоційне збудження;
  • • вироблення звички бути уважним, що формується в школі й перетворюється на риси характеру – такі, як спостережливість, уважність. Вони є необхідною умовою професійного успіху. Зниження уваги призводить до помилок, іноді трагічних, у діяльності робітника.

Післядовільна увага виникає з довільної, при цьому знижується вольове зусилля, зростає інтерес та емоційна захопленість. Вона близька до мимовільної уваги, оскільки виникає на основі інтересу, але характер інтересу інший. У мимовільній увазі переважає інтерес до самого процесу діяльності, а в післядовільній – до її результату. Наприклад, учень розпочав розв'язувати приклад без зацікавлення, докладаючи зусиль, щоб бути уважним. У ході розв'язання в нього зростає рішучість досягти результату незважаючи на труднощі, він захоплюється роботою, його увага – післядовільна. Коли знижуються вольові зусилля і підвищується інтерес у процесі виконання діяльності, то виникає післядовільна увага.

Властивості уваги

Властивості уваги – це об'єм, розподіл, концентрація, стійкість, переключення.

Об'єм уваги – це кількість одночасно охоплюваних увагою об'єктів. Об'єм уваги постійний і становить 5-7 одиниць. Розширюється за рахунок групування, систематизації предметів. Якщо пов'язувати букви в слова, то кількість сприйнятих букв зростає.

Розподіл уваги має місце при одночасному виконанні двох, або більше видів діяльності. Розподіл уваги можливий за умови, що обидві діяльності добре знайомі, а одна хоча б частково автоматизована. Так, молодому вчителю не завжди легко розподілити свою увагу на уроці. Якщо він зосереджується тільки на процесі викладання, то дисципліна в класі знижується. Якщо починає стежити лише за дисципліною, то не встигає повноцінно викласти навчальний матеріал. Успіх уроку залежить від того, наскільки вчитель вміє одночасно контролювати як поведінку учнів, так і власну діяльність.

Переключення виникає при свідомому переході від однієї діяльності до іншої, від одного об'єкта до іншого. Воно утруднене при переході:

  • - від легкої діяльності до важкої; .
  • - від добре відомої до мало відомої;
  • - від більш цікавої до менш;
  • - від незакінченої до нової;
  • - від глибокого зосередження.

Здатність людини до переключення уваги залежить від індивідуальних показників рухливості нервових процесів. Мимовільне переміщення уваги, що не має прямого позитивного значення для діяльності – відволікання.

Концентрація (інтенсивність) – це глибина зосередження на об'єкті. При високій концентрації увагу нелегко відволікти. Чим менший об'єм уваги, тим більша її концентрація. На перший погляд здається, що чим зосередженіше людина виконує роботу, тим кращі її результати. Проте концентрація дає позитивний ефект лише у поєднанні з достатнім об'ємом і розподілом уваги. Якщо учень при написанні твору концентрує увагу на каліграфії, але неуважний до змісту, то якість його роботи буде невисокою.

Стійкість виявляється в тривалості зосередження уваги на об'єкті. Зміни рівня зосередженості на об'єкті називають коливаннями уваги. Розрізняють такі види коливань, які позначаються, або ні на продуктивності діяльності.

  • 1) Незалежні від діяльності, обумовлені фізіологічно, але не втомою; відбуваються кожні 2-5 секунд. Ці коливання непомітні й не заважають діяльності. їх можна зафіксувати в самоспостереженні: у тихій кімнаті ми чуємо ходу годинника то голосніше, то тихіше з інтервалом 2-5 секунд. При розгляді зображень з так званою подвійною інтерпретацією, способи тлумачення змінюються теж через 2-5 секунд. Так, два прямокутники, розташовані один в одному, сприймаються то як кімната в перспективі, то як зрізана піраміда (див. рис. 4).
  • 2) Залежні від діяльності, викликані втомою. Відбуваються мимоволі через 20-25 хвилин роботи. На уроці цей момент слід використати для переходу до нових видів чи форм роботи, виконання розвантажувальних завдань, повідомлення цікавих фактів.

Мимовільні коливання уваги: малюнок з подвійною інтерпретацією

Рис. 4. Мимовільні коливання уваги: малюнок з подвійною інтерпретацією

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші