Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Відчуття та сприймання

План

  • 1. Поняття про відчуття, його рефлекторний характер
  • 2. Класифікація відчуттів, їх властивості
  • 3. Чутливість та її зміни
  • 4. Особливості сприймання
  • 5. Види сприймання

Поняття про відчуття, його рефлекторний характер

Відчуття та сприймання – початковий момент пізнання, його називають також сенсорно-перцептивною сферою особистості. За допомогою органів чуттів людина отримує інформацію про навколишнє.

Відчуття – це елементарний психічний процес, що полягає у відображенні окремих властивостей предметів та явищ дійсності, а також станів внутрішніх органів при безпосередньому впливі подразників на органи чуттів.

Для нормальної життєдіяльності необхідний певний баланс інформації між людиною і середовищем. Його порушення виявляються у недовантаженні (сенсорна ізоляція) або перевантаженні. Сенсорна ізоляція вивчалась за допомогою такого експерименту: людину розміщували в кімнаті із сірими стінами і без вікон. Туди не надходили звуки, що забезпечувало мінімум нової інформації. На досліджуваному був спеціальний скафандр і окуляри. Вже з перших хвилин людина відчувала тривогу, а через дві години просила припинити експеримент через його нестерпність. Перевантаження інформацією призводить до швидкої втоми.

Не всі вчені погоджуються з тим, що відчуття дають об'єктивну інформацію про навколишнє. Щодо проблеми співвідношення відчуття й оточуючої дійсності існують різні погляди. Розглянемо три основних.

Згідно із першим, відчуття – це стіна, що відокремлює нас від зовнішнього світу. Ми сприймаємо не реальні об'єкти, а стани своїх органів відчуттів (філософи Берклі, Кант, Мах). Цей погляд узагальнює формула: зовнішній світце комплекс відчуттів людини.

На думку інших, відчуття – це знак, ієрогліф, що вказує на об'єктивні предмети. Однакові подразники, що діють на різні органи відчуттів, викликають різні відчуття. Механічний подразник може викликати відчуття тиску, звуку, світла залежно від того, на який рецептор він діє: на шкіру, вухо, око. Цей факт використовується як доказ того, що наші відчуття, визначаються специфікою сприймаючих органів тіла людини, а не зовнішніх подразників, тому цей погляд назвали теорією специфічної енергії органів чуттів (Гельмгольц, Іоганн Мюллер).

Вітчизняна психологія грунтується на теорії відображення, за якою органи відчуттів спеціалізуються на відображенні різних видів енергії, пов'язують нас із зовнішнім світом, дають його адекватний образ, але не копію. Предмети та їх властивості – первинні, а відчуття – це результат їх впливу на органи чуттів. Відчуття мають рефлекторний характер. їх викликають зовнішні впливи. Однак простої наявності подразника недостатньо для виникнення рефлексу. Тобто відчуття – не пасивний процес, побудований за схемою: подразнення органів чуттів -> проходження збудження нервовими шляхами → виникнення відчуттів у корі головного мозку. Експерименти довели, що без відповідної роботи рецепторів, керованих людиною, відчуття не виникає. Зокрема, до склери ока за допомогою мікроприсоски прикріплювали мікроб'єкт. Останній рухався разом з оком і був нерухомим щодо сітківки. Виявилось, що розташований таким чином об'єкт стає непомітним вже через дві секунди. Отже, нерухоме око є незрячим (О.Л. Ярбус). В іншому досліді за допомогою присоски і дзеркала фыкувались рухи ока при розгляді предмета. Розглянути предмет вдається лише за умови спеціальних рухів очей. Потрібно, щоб збудження від ока досягло кори головного мозку і викликало зворотнє збудження до ока. За таким принципом функціонують усі рецептори, і це свідчить про те, що відчуття – активний пізнавальний психічний процес, своєрідна діяльність особистості.

Фізіологічною основою відчуттів є проходження нервового імпульсу через ланки рефлекторного кільця: рецептор (орган, що сприймає) – доцентрові нервові шляхи (аферентні) – відповідна ділянка кори головного мозку – відцентрові нервові шляхи (еферентні) – ефектор. Ефектор і рецептор – це один і той же орган, що виконує різні функції.

Частина рефлекторного кільця без відцентрових ділянок утворює аналізатор. Адекватне відчуття забезпечується комплексом аферентних (до мозку) і еферентних (від мозку) нервових імпульсів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші