Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Мислення як розв'язання задач

Розв'язання задачі будується на передбаченні (антиципації) шуканого. Щодо ролі передбачення для розв'язання задач існують різні погляди. Частина вчених уважає, що можна передбачити лише одну наступну стадію розв'язання, а не кінцевий результат, тобто вони недооцінюють передбачення. Інші – навпаки – перебільшують, уважаючи, що людина точно й одразу може передбачати відповідь, а процес розв'язання полягає в знаходженні правильної здогадки. Треті заперечують можливості передбачення, доводячи, що пошук відповіді – це вибір правильного способу зі всієї сукупності можливих. Слід зауважити, що роль передбачення залежить від складності мислительної задачі, а також і від індивідуальних особливостей людини (її проникливості, інтуїції, досвіду тощо).

У процесі розв'язання мислительної задачі вирізняють такі етапи:

  • 1) виникнення проблеми з проблемної ситуації;
  • 2) побудова гіпотез щодо можливого способу рішення;
  • 3) перевірка гіпотез;
  • 4) формулювання результату.

Існують різні способи розв'язання мислительних задач. До них належать наступні.

  • а) Спроб і помилок; його використовує учень, коли при розв'язанні задачі підставляє числа у всі відомі формули підряд, намагаючись вгадати, яка з них підходить.
  • б) Використання відомого алгоритму. Наприклад, коли учень свідомо обирає потрібну формулу.
  • в) Цілеспрямована трансформація умов, розв'язання задачі послідовними діями.
  • г) Евристичний, що має місце в наукових відкриттях, передбачає пошук способу розв'язання.

Мислення не обмежується розв'язанням задач, а проявляється і в усвідомленні нових проблем, і в постановці нових задач. Здатність до виявлення проблем свідчить про самостійність і оригінальність мислення. Кожне наукове відкриття починається з проблемної ситуації, з питання. Це яскраво підтверджується на прикладі відкриттів І. Ньютона, В.К. Рентгена, А. Ейнштейна та багатьох інших.

Види та індивідуально-психологічні особливості мислення

Види мислення вирізняють за різними критеріями.

Генетичний критерій бере до уваги послідовність появи видів мислення в філогенезі та онтогенезі й визначає наступні види.

  • а) наочно-дійове, коли аналіз і синтез відбувається в процесі практичних дій з предметом (переддошкільний вік, до 3-х років);
  • б) наочно-образне – не обов'язково наочно діяти з предметом, але необхідно його сприймати або уявляти (дошкільний вік, до 7 років);
  • в) абстрактне (виникає у школярів) – це мислення поняттями.

За характером узагальнень вирізняють:

  • а) теоретичне (узагальнення думок);
  • б) практичне (ситуативні узагальнення). Приклад ситуативного узагальнення: дівчинка, повернувшись додому з дитячого садка, лійкою поливає песика, бо вихователька поливала квіти і говорила, що все живе любить водичку.

За характером перебігу: а) інтуїтивне (процес мало усвідомлений без виділення чітких етапів); б) аналітичне (послідовність етапів добре усвідомлене).

За типом розв'язуваних задач мислення буває:

  • а) теоретичне, що передбачає знаходження закономірностей;
  • б) практичне, що полягає у розв'язанні конкретних задач. Так, у класі, де навчався майбутній математик Гаусс, учні виконували завдання знайти суму всіх натуральних чисел від 1 до 100. Більшість використовувала звичайний спосіб: 1+2+3 і т.д., тобто розв'язувала конкретну задачу. Гаусс розв'язав її як теоретичну, знайшовши закономірність, що сума крайніх чисел послідовного ряду натуральних чисел завжди однакова, її слід помножити на кількість пар чисел у ряду (рис.8).

Відкриття Гаусса

Рис. 8. Відкриття Гаусса

За переважаючими засобами мислення: а) аналітичне (краще розвинена здатність до поділу матеріалу на складові частини); б) синтетичне (краще розвинена здатність до мислення про цілісний об'єкт).

Індивідуально-типологічні особливості мислення існують утрьох варіантах:

  • 1) індивідуальний стиль мислительної діяльності;
  • 2) спрямованість мислительної діяльності;
  • 3) особистісна своєрідність.

Причини відмінностей зумовлені фізіологічними (властивості вищої нервової діяльності), соціальними й особистісними факторами. Серед особистісних факторів найбільш значущими є такі:

  • - стать (жінки більш обережні у рішеннях);
  • - самооцінка (при завищеній – переважають імпульсивні, погано продумані рішення; при заниженій – обережні, невпевнені);
  • - освіта (найбільше врівноважених продуманих рішень у людей з вищою освітою);
  • - співвідношення першої та другої сигнальних систем (художники, теоретики, мислителі);
  • - приналежність до інтра- або екстраверта;
  • - когнітивний стиль, що виявляється у здатності до переключення (вміння по-новому побачити явище, відмовитись від попередньої думки), у змозі розрізняти різноманітність аспектів, багатство нюансів явища, яке вивчається.

Мислення людини характеризується певними властивостями. Назвемо головні з них.

Критичність та самостійність – здатність об'єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища, не покладаючись на думку інших людей. Залежать від життєвого досвіду людини, багатства та глибини знань, рівня пізнавальної активності та мотивації.

Гнучкість – уміння швидко орієнтуватись на зміни ситуації, готовність переключатися з одного способу розв'язання завдання на інші, знаходити варіативні шляхів розв'язання. Протилежна до стереотипності та шаблонності мислення. Особливо яскраво виявляється при розв'язанні ломиголовок. Наприклад, за однією з легенд, російський цар Петро І наказав за одну ніч прибрати з дороги величезну кам'яну брилу. Найкращі інженери намагались зробити це всілякими способами, але сил кожен раз не вистачало. Тоді один з простих робочих пообіцяв виконати завдання. Чолов'яга наказав вирити біля каменя величезну яму. Підійшовши до брили, зіштовхнув її у викопану яму – шлях було звільнено.

Глибина – вміння проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за зовнішніми ознаками, передбачати можливі наслідки подій та процесів.

Широта – здатність охопити широке коло питань у творчому мисленні в різних галузях знання та практики. Є показником ерудованості особистості. Так, розум деяких учених називають енциклопедичним, маючи на увазі його широту. До них належать Л. да Вінчі, М.В. Ломоносов, Гьоте, Б. Рассел.

Послідовність – уміння дотримуватись наступності у міркуваннях, їх плану, відсутність логічних помилок. До останніх належать перестрибування з однієї думки на іншу, відхилення від теми, необгрунтовані умовиводи, бездоказовість суджень.

Швидкість, кмітливість – здатність швидко розібратися в складній ситуації, прийняти правильне рішення.

Якості мислення формуються в процесі навчання та виховання при організації змістовної розумової діяльності учнів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші