Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Уява

План

  • 1. Значення уяви в житті людини
  • 2. Уява як пізнавальний психічний процес
  • 3. Образи уяви, прийоми їх створення
  • 4. Види та індивідуальна своєрідність уяви

Значення уяви в житті людини

Уява – це специфічно людський пізнавальний психічний процес, який називають також імажинативною діяльністю. Її значення в житті людини розкривають функції уяви.

Функції уяви

Евристична: уява – обов'язковий чинник усіх видів творчості.

Передбачення: забезпечує постановку цілі діяльності як ідеального образу майбутнього результату. Будинок, який людина планує побудувати, вона спочатку вимальовує в своїй уяві.

А надалі діє відповідно до цього уявного образу. Цю особливість називають випереджувальним відображенням.

Практична: людина створює світ культури поряд з існуючим світом природи. Кожен предмет культури є реалізованим задумом людини, аналоги якого в природі відсутні.

Пізнавальна: людина відкриває сутність явищ, недосяжних для органів чуттів. Наприклад, у неевклідовій геометрії доводяться твердження, які не можна перевірити практично, але які справджуються в уявних умовах. Її основоположник – М.К. Лобачевський – назвав свою теорію "уявлюваною геометрією".

Естетична: конструювання людиною прекрасного, втілення ідей про гармонійність, пропорційність у творах мистецтва.

Вплив на розвиток особистості через мрію та ідеал, які забезпечують постановку життєвих перспектив і є виразом життєтворчості.

Мрія – образ бажаного майбутнього. Вона спонукає людину до дій, мобілізує її зусилля.

Ідеал – це уявлення про найвищу досконалість, зразок, іцо визначає спосіб дій людини. Є складовою частиною світогляду; організовує й спрямовує діяльність людини.

Уява як пізнавальний психічний процес

Щоб розкрити сутність уяви, потрібно відповісти на два питання. По-перше, чи можна вважати уяву самостійним психічним процесом, у чому полягає принципова відмінність уяви, насамперед, у порівнянні з образним мисленням та уявленнями пам'яті? По-друге, чи можна вважати уяву пізнавальним процесом?

Проаналізуємо перше питання. Тривалий час психологи ототожнювали уяву або з образним мисленням, або з уявленнями пам'яті й самостійно не вивчали (Вольф, Рібо). Справа в тому, що традиційне розуміння уяви як створення нового чітко не розмежовує її з іншими пізнавальними процесами. Ці ж ознаки властиві й іншим пізнавальним процесам. Так, формування образу сприймання – це вже створення нового (О.М. Леонтьев). Образ пам'яті теж перетворюється з часом (активність збереження).

Щоб відрізнити образи уяви від уявлення, потрібно оцінити, наскільки творчим був процес побудови цих образів; наскільки принциповим є розрив образу із реальністю. Для уяви властиве більш якраве виявлення цих ознак. В уявленні людина прагне відтворити минулий досвід якомога ближче до реальності. У творчій уяві людина ставить мету створити образ новий, неіснуючий у реальності. Навіть у відтворювальній уяві ставиться мета побудувати образ реально існуючого, але того, чого не було в минулому досвіді (образ океану, якщо ми його не бачили). Розрізняється уява від інших психічних процесів і динамікою свого розвитку в онтогенезі, як це видно з рис.9.

Співідношення розвитку уяви та інтелекту в онтогенезі Умовні позначення: LK – розвиток уяви; RO – розвиток інтелекту; LR – віковий розвиток.

Рис. 9. Співідношення розвитку уяви та інтелекту в онтогенезі Умовні позначення: LKрозвиток уяви; ROрозвиток інтелекту; LRвіковий розвиток.

Як бачимо з рис. 9, розвиток уяви особливо інтенсивний на початкових етапах онтогенезу, а потім спадає. Розвиток інтелекту починається пізніше й поступово наростає.

А.В. Петровський вважає, що специфіка уяви порівняно з мисленням – у різному відображенні проблемної ситуації. Якщо воно чітке, кількість невідомих не перевершує можливості мислення для їх знаходження, то задача розв'язується на основі законів логіки (робота інженера-практика). Ситуація з багатьма невідомими, коли мислення неефективне, розв'язується за допомогою уяви (робота інженера-винахідника).

Деякі психологи протиставляють уяву іншим пізнавальним процесам. Адже останні – це відображення реально існуючих явищ, а уява – створює картини, що не існують у дійсності. Уява, справді, становить певний відхід від навколишньої реальності, але в ній завжди зберігається зв'язок з дійсністю. Цей зв'язок підтверджується наступними фактами.

  • 1. Нові образи виникають із життєвих вражень, елементи образу існують реально, хоча в інших поєднаннях (пегас, сфінкс, кентавр).
  • 2. При створенні нових образів враховуються відомі закономірності. Завдяки цьому образи уяви можна реально втілювати. Наприклад, зі 108 ідей, описаних у творах письменника-фантаста Ж. Верна, нереалізованими залишаються десять, а з 50 ідей, що містяться в творах О. Беляева – три.
  • 3. Завдяки уяві відновлюємо картини, відомі за описами: події минулого, поверхні недосяжних планет.
  • 4. Через уявні образи людина висловлює свої емоційні стани. З іншого боку, образи уяви викликають у людини емоції, супроводжуються реальними переживаннями. Так, дитина по-справжньому боїться страхітливих казкових героїв. Л.С. Виготський назвав цей факт "законом емоційної реальності уяви".

Таким чином, аналіз поставлених питань призводить до висновку, що уява – самостійний пізнавальний психічний процес, у якому виявляється активний випереджальний характер пізнання людини.

Уява – своєрідна форма відображення об'єктивної дійсності, психічний процес, що полягає у створенні нових образів шляхом переробки матеріалу сприймань і уявлень, утворених у попередньому досвіді. Тому образи уяви називають вторинними.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші