Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Особистість у малій соціальній групі

План

  • 1. Вплив малої соціальної групи на розвиток особистості
  • 2. Поняття про лідерство, особистість лідера
  • 3. Психологічний вплив та його різновиди
  • 4. Впливовість особистості та способи протистояння неконструктивним впливам

Особистість у малій соціальній групі

Особистість одночасно перебуває в складі багатьох соціальних груп, різних за своїми характеристиками. Процес входження особистості у нову групу проходить три фази: адаптацію, індивідуалізацію, інтеграцію (за А.В. Петровським). У групі особистість прагне і відповідати загальноприйнятим нормам (бути такою, як всі), і водночас виявити свою неповторність (бути індивідуальністю). Між цими двома прагненнями виникає суперечність, яка є рушійною силою розвитку особистості в групі.

Розвивальний потенціал групи, її виховний вплив на особистість залежить від рівня розвитку групи. Як зазначає Р.С. Немов, серед рис кожної особистості є і позитивні, і негативні. Які саме з них будуть виявлятись у міжособистісних взаєминах залежить від характеристик групи. У слаборозвинених групах вплив на особистість незначний, як правило, вони не мають високої референтності. Тому виявлення тих чи інших рис особистості ситуативне, відсутня перевага позитивних чи негативних рис, задіяних у стосунках. Значний вплив на особистість мають стабільні групи високого рівня розвитку – корпорація та колектив. Чим ближче за своїми ознаками група до колективу, тим сприятливіші умови створені в ній для виявлення позитивних рис особистості, які згодом фіксуються у поведінці і набувають стійкості. Чим ближче група до корпорації, що має асоціальну спрямованість, тим гірші в ній умови для розвитку особистості, тим більше в особистості виникає негативних якостей (див. рис. 14).

Вплив соціальних груп на розвиток особистості

Рис. 3. Вплив соціальних груп на розвиток особистості

Поняття про лідерство, особистість лідера

Лідерство – взаємини домінування й підпорядкування, впливу й наслідування у системі міжособистісних стосунків у групі.

Концепції лідерства по-різному пояснюють причини лідерства та міру його ефективності. Найпомітнішими серед них є теорія лідерських ролей, теорія рис лідерства, інтерактивна теорія, ситуаційна теорія, стратометрична концепція.

Теорія лідерських ролей (Р. Бейлс) доводить, що лідером виступає той, хто вдало виконує характерні лідерські ролі. Лідер у ролі професіонала розв'язує ділові задачі. У ролі "соціально- емоційного спеціаліста" – проблеми людських взаємин.

За теорією рис лідерства, лідерство забезпечують певні, у тому числі вроджені, риси особистості. Різновидом теорії рис лідерства є харизматична концепція лідерства М. Вебера.

В інтерактивній теорії лідер – це місце у міжособистісних взаємодіях. Лідером людина стає тоді, коли посідає відповідну лідерську позицію. Ефективність лідерства залежить від того, яка особистість займе цю посаду.

Ситуаційна теорія (Ф. Фідлер) показує, що ефективність лідерства залежить від особливостей ситуації, у якій працює соціальна група. У дуже сприятливих чи дуже несприятливих для групи ситуаціях лідер, орієнтований на задачу, досягає кращих результатів, ніж орієнтований на людей. При помірно сприятливій ситуації успішний лідер орієнтується на людей.

У стратометричній концепції А.В. Петровського лідерство розглядається залежно від рівня розвитку чи інших характеристик групи. Ця концепція поширена у вітчизняній психології. Наприклад, М.М. Обозов вважає, що ефективність роботи лідера залежить від її відповідності цілям соціальної групи. Він виділяє три основні функції соціальних груп за цільовим призначенням: – практичну ( виробничі колективи);

  • - емоційно-комунікативну (друзі);
  • - пізнавальну (учнівські, наукові).

Відповідно взаємини набувають ситуаційного змісту.

Ефективність лідерства залежить не безпосередньо від особистісних якостей лідера, а від їх відповідності цілям групи та умовам досягнення цих цілей. Індивідуально-психологічні якості лідерів лежать в основі виділення типів лідерів. Вирізняють (Н.В. Шахназарян) наступні типи лідерів.

Інтелектуальний лідер, якого характеризують:

  • - низька орієнтація на думки й оцінки оточуючих (значна самостійність);
  • - висока орієнтація на справу й на результати роботи;

Емоційно-комунікативний лідер має:

  • - найменше прагнення домінувати;
  • - високу сензитивність;
  • - високу орієнтованість на справу, її результати;
  • - знижену самооцінку.

Практичний лідер відзначається такими рисами:

  • - прагненням домінувати;
  • - орієнтацією на схвалення групи;
  • - самостійністю поведінки;
  • - високою самооцінкою;
  • - парадоксально низькою діловою спрямованістю;
  • - прагненням до регулювання взаємин.

Універсальному лідеру властиві:

  • - домінантність;
  • - позитивне ставлення до себе й до інших;
  • - особиста оригінальність, самобутність.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші