Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Управління конфліктами

Існує декілька ефективних способів управління конфліктною ситуацією в умовах колективу. їх можна розділити на дві категорії: структурні й міжособистісні. Управляти конфліктною ситуацією теоретично може будь-який його учасник, але практично такою можливістю володіють не всі, переважно це начальник, керівник або просто авторитетна людина. Людину, яка управляє конфліктом, умовно назвемо суб'єктом управління.

Суб'єкту управління не слід вважати причиною конфліктних ситуацій просту відмінність у характерах людей. Звичайно, ця відмінність може виявитися причиною конфлікту в якомусь конкретному випадку, але вона – лише один з чинників, які можуть викликати конфлікт. Слід розпочати з аналізу фактичних причин, а потім використати відповідну методику. Чотири структурні методи вирішення конфлікту – це:

  • • роз'яснення вимог до роботи;
  • • використання координаційних та інтеграційних механізмів;
  • • постановка спільних комплексних цілей;
  • • використання системи винагород.

Як було відзначено вище, навіть у найкращих колективах конфлікти не можна усунути, але ними можна управляти так, щоб максимально збільшити загальний виграш для конфліктуючих сторін. Існує декілька ефективних способів. Розглянемо чотири варіанти управління конфліктною ситуацією: запобігання; придушення; відтермінування; розв'язання.

Стратегія запобігання конфлікту полягає у наступних діях:

  • - усунути реальний предмет конфлікту;
  • - залучити арбітром незацікавлених авторитетних осіб за умови готовності учасників прийняти й виконати його рішення;
  • - зробити так, щоб один з конфліктуючих відмовився від предмета конфлікту на користь іншого.

Стратегія придушення конфлікту. Застосовується щодо деструктивних конфліктів. Передбачає наступні дії:

  • - цілеспрямовано й послідовно скоротити кількість конфліктуючих;
  • - розробити систему правил, норм, розпоряджень, що впорядковують взаємостосунки між потенційно конфліктними людьми.
  • - створювати і постійно підтримувати умови, які утруднюють або перешкоджають безпосередній взаємодії між потенційно конфліктними людьми.

Стратегія відтермінування. Це тимчасові заходи, що допомагають лише послабити конфлікт з тим, щоб пізніше, коли дозріють умови, досягти його подолання. Передбачає наступні дії:

  • - змінити ставлення одного конфліктуючого до іншого за допомогою трансформацій його уявлень про свого опонента (змінити оцінку учасником сили опонента; зменшити чи збільшити уявні роль або місце опонента);
  • - змінити уявлення конфліктуючого про конфліктну ситуацію (умови конфлікту, взаємостосунки• людей тощо);
  • - змінити значущість (характер, форму) об'єкта конфлікту для конфліктуючого і тим самим зробити його менш конфліктним (понизити або підвищити цінність об'єкта конфлікту і тим самим зробити його відповідно непотрібним або недосяжним).

Управління міжособистісними конфліктами можна розглядати в двох аспектах: внутрішньому й зовнішньому. Внутрішній аспект передбачає вживання технологій ефективного спілкування і раціональної поведінки в конфлікті. Зовнішній аспект відображає управлінську діяльність з боку вчителя або іншого суб'єкта управління щодо конкретного конфлікту. Зміст такої діяльності на кожному етапі управління конфліктами представлений у табл. 12.

Таблиця 12

Етапи управління міжособистісними конфліктами

Етап управління

Основний зміст етапу

1.

Прогнозування конфлікту

Вивчення індивідуально-психологічних особливостей учнів; знання і аналіз ранніх симптомів прихованого конфлікту на стадії виникнення конфліктної ситуації (обмеження взаємин, підкреслено-офіційна форма спілкування, критичні вислови на адресу суперника тощо)

2

Попередження конфлікту

На основі поглибленого аналізу причин і чинників назріваючого конфлікту вжити заходи до їх нейтралізації: педагогічні (бесіда, роз'яснення, формування культури міжособистісних взаємин); адміністративні (зміна у розподілі ролей у класі – староста, профорг тощо; розведення потенційних конфліктантів – різні парти, інший клас, школа тощо)

3.

Регулювання конфлікту

Добитися визнання конфліктуючими реальності конфлікту; нагадати конфліктуючим про дотримання коректності у взаємостосунках; використовувати всі технології, обмежити число учасників конфлікту, не припустити залучення в конфлікт інших

4.

Вирішення конфлікту

Виходячи з оцінки глибини конфлікту використати один зі способів подолання: адміністративний або педагогічний

Завершальний етап управління конфліктом за допомогою ефективної тактики співпраці передбачає переговори. Звичайно однією з умов початку переговорного процесу є тимчасове перемир'я. Але можливі варіанти, коли на стадії попередніх домовленостей сторони не тільки не припиняють ворогувати, але йдуть на загострення конфлікту, прагнучи зміцнити свої позиції на переговорах.

Переговори передбачають взаємний пошук компромісу конфліктуючих сторін і включають такі процедури як:

  • • визнання наявності конфлікту;'
  • • затвердження процедури, правил і норм;
  • • виявлення основних спірних питань;
  • • дослідження можливих варіантів рішення проблеми;
  • • пошук угоди з кожного спірного питання і врегулювання конфлікту в цілому;
  • • виконання всіх прийнятих взаємних зобов'язань.

В основу переговорного процесу може бути закладений метод компромісу на основі взаємних поступок сторін, або метод консенсусу, орієнтований на спільне розв'язання існуючих проблем.

Методи ведення переговорів та їх результат залежить не тільки від взаємин між протиборчими сторонами, але й від внутрішнього положення кожної із сторін, взаємин з "союзниками" та інших позаконфліктних чинників.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші