Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Історичний огляд психології творчості

План

  • 1. Виникнення психології творчості й основні етапи її досліджень
  • 2. Традиції психології творчості у дорадянській Росії та у СРСР
  • 3. Вивчення питань психології творчості українськими вченими
  • 4. Зарубіжні теорії творчості

Виникнення психології творчості та основні етапи її досліджень

Психологія творчості виникає на основі теорії творчості у кінці XIX – на початку XX століття. Предмет психології творчості – психічний структурний рівень організації творчої діяльності.

Однією з перших праць була "Введение в психологию и теорию творчества", видана С.О. Грузенбергом у 1923 р. (Мінськ). У суцільній теорії творчості автор вирізняє три типи досліджень, що знайшли сьогодні продовження у розробках різних наук, насамперед, філософії й психології.

  • 1. Філософський тип з двома різновидами:
    • а) гносеологічним, де творчість тлумачиться як пізнання світу в процесі художньої інтуїції (Платон, Шопенгауер, A. Бергсон, М.О. Лосський);
    • б) метафізичним, головна задача якого полягає у розкритті метафізичної сутності шляхом релігійно-етичної інтуїції (Ксенофант, Сократ, Плотін, Аквінський, Августин, B.С. Соловйов).
  • 2. Психологічний тип поділяється на види:
    • а) зближений з природознавством, який розглядає проблеми творчої уяви; інтуїтивного мислення; творчого екстазу; натхнення; творчості натовпу, дітей, винахідників (еври- логія); безсвідомої творчості (уві сні);
    • б) зближений з психопатологією (Ломброзо, Перті, Барин, Тулуз, Мьобіус, В.М. Бєхтєрєв), який цікавиться, насамперед, проблемами геніальності й божевілля; впливу спадковості, алкоголю, статі, марновірства; творчості божевільних медіумів.
  • 3. Інтуїтивний тип має два варіанти:
    • а) історичний, представлений у роботах В. Дільтея, школи О.О. Потебні, що вивчають народну поезію, міфи, казки, психологію читача і слухача;
    • б) естетичний, де центральною проблемою є розкриття метафізичної сутності творчості в музиці, живописі, архітектурі, танці шляхом художньої інтуїції. Вивчаються питання зародження художніх образів, походження і будови художніх творів, сприймання їх глядачем та слухачем (Платон, Шиллер, Шопенгауер, Бергсон, Ніцше).

В історії власне психологи творчості вирізняється три основних етапи.

На початковому етапі, що тривав до кінця XIX ст., переважали теоретичні дослідження художньої та науково-філософської творчості. Остання розглядалась як яскраво виражений прояв свободи людського духу, який дуже важко або взагалі неможливо науково вивчати, на який не здатна впливати свідома діяльність людини.

Стрімкий розвиток виробництва у кінці XIX – на початку XX ст. актуалізував наукове вивчення творчості. З'являються дослідження наукової творчості як однієї з центральних проблем наукознавства, що має практичні задачі нарощування творчого потенціалу.

Етап другої половини XX ст. обумовлений суспільною потребою управління наукою і творчістю в інтересах виробництва. Проведені на цьому етапі інтенсивні емпіричні дослідження страждають обмеженістю теорії (Дж. Гетцельс, Ф. Джексон, К. Тейлор, Ф. Барран).

Традиції психології творчості у дорадянській Росії та у СРСР

У Росії XIX століття психологія творчості бере початок з праць потебністів, відомих ще як Харківська школа (0.0. Потебня, О.М. Веселовський, Д.Н. Овсянико-Куликовський, О.І. Білецький, І.І. Лапшин, Т. Райнов, Б.А. Лезін та ін.). Під їх керівництвом у 1907-1923 pp. виходив збірник із назвою "Вопросы теории и психологии творчества". У ньому аналізувались проблеми природи творчості, критеріїв творчої діяльності, методів дослідження процесів творчості, творчих здібностей та якостей особистості.

Для потебністів характерне пояснення творчості на основі принципу "економії сил у мисленні". Центральна ланка механізму творчої діяльності пов'язувалась з інтуїцією, несвідомим. Засобом економії вважалась мова. Думка, що здійснюється в несвідомому, економить енергію людини. Це ми бачимо у творчості геніальних людей. Слово фіксує несвідомі автоматизовані процеси думки. У несвідомому наявні готові (апріорні) граматичні форми, які, наповнюючись думкою, перетворюються на граматичну думку. Чим різноманітніші апріорні граматичні форми, тим сильнішим є внесок несвідомого у сферу свідомості.

Потебністи широко використовували методи самоспостереження видатних письменників, поетів, вчених, аналізували їх записні книжки, вирази. Представники Харківської школи вважали, що геніальність проявляється надзвичайною концентрацією, напругою уваги, вразливістю, вмінням бачити сутність, інтуїцією, передчуттям, передбаченням. До якостей творчої особистості відносили фантазію, вигадку, відхилення від шаблонів, оригінальність, суб'єктивність, широту знань.

Потебністський підхід вважається синкретичним, у ньому переплетені літературознавчі, лінгвістичні, філософські аспекти творчості без відокремлення психологічного.

Бехтєрєв В.М. дотримувався рефлексологічних поглядів щодо творчості. Проблема – це подразник, творчість – реакція на нього. Проблема викликає рефлекс зосередження, який обумовлює міміко-соматичний рефлекс, чим забезпечується підйом енергії, збудження діяльності мозку. У вищій нервовій діяльності з'являється домінанта, яка концентрує досвід стосовно проблеми, водночас інший досвід загальмовується.

Учень І.П. Павлова В. Савіч визначав творчість на основі вчення про умовні рефлекси як утворення нових умовних зв'язків без урахування дії психологічних та соціальних законів.

С.О. Грузенберг підкреслював необхідність об'єктивних методів у психологічних дослідженнях творчості, їх опори на природознавство.

У 20-х роках багато робіт присвячувалось науковій творчості. Часто їх виконували вчені різних галузей науки. Наприклад, М.А. Блох (історик хімії); Ф.Ю. Левінсон-Лессінг (геолог, писав про роль фантазії); В.Л. Омельянський (мікробіолог, досліджував роль випадку).

У центрі досліджень творчості цього періоду – питання про інтуїцію як кульмінаційний момент творчого процесу, прихований у підсвідомості. При цьому інтуїція вважалась однією з найбільших "загадок світу".

Етап 30-тих років знаменується запереченням фактів інтуїції та ролі підсвідомого. Натомість стверджується, що фокусом проблеми творчості повинна бути свідомість (В.П. Полонський, С.Л. Рубінштейн). Спостерігається занепад досліджень наукової творчості.

У середині 50-х років поступово відновлюється увага психологів до інтуїції. О.М. Леонтьев досліджує момент знаходження принципу ідеї рішення, що по суті містить інтуїцію. І.С. Сумбаєв відроджує поняття інтуїції, трактуючи її як відображення підсвідомої діяльності, що переважає на початкових етапах творчості. Неусвідомлені компоненти мислення вивчали Я.О. Пономарьов, В.Н. Пушкін, О.К. Тихоміров, В.П. Зінченко, Е.А. Ратанова.

Г.С. Альтшуллер, продовжуючи традиції 30-х pp., розробив алгоритм розв'язання винахідницьких задач (скорочено російською "АРИЗ"), який виявився ефективним лише для школярів.

Б.М. Кедров, вивчаючи проблему наукового відкриття, підкреслює її комплексність, вирізняє центральну ланку психологічного дослідження – механізми інтуїції. Інтуїцію розумів як випадкову асоціацію, ефект перехрещення раніше не пов'язаних подій.

У СРСР та Росії останньої чверті XX ст. розробку отримали наступні проблеми психології творчості:

  • - проблемні ситуації, мотивація творчості (Матюшкін О.М.);
  • - інтелектуальна ініціатива, надситуативна активність (Богоявленська Д.Б., Петровський В.А.);
  • - продуктивне мислення (Брушлінський А.В., Абульханова- Славська К.О.);
  • - творча особистість, її онтогенез (Давидов В.В.).
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші