Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Вивчення питань психології творчості українськими вченими

У Західній Україні дорадянської доби проблемами психології творчості займались І. Франко, С. Балей, Г. Костельник, Я. Ярема. У своїх роботах вони використовували найновіші досягнення асоціативної експериментальної психології (В.Вундта, Г. Еббінгауза, Г. Мюллера. Г. Штайнталя), психоаналізу (3. Фрейда), структурної психології (В. Дільтея, Й. Гейзинги, Е. Шпрангера). Вчені робили спробу виявити специфічні закономірності творчого процесу, головними його компонентами вважали інтуїцію, фантазію, мислення та натхнення.

В Україні останньої чверті XX – на початку XXI століття психологічні питання творчості досліджували Володимир Андрійович Роменець, Валентин Олексійович Моляко, Віктор Васильович Клименко та їх наукові школи.

Український психолог В.А. Роменець розробив учення про природу і механізми творчості людини, розкрите у працях "Фантазія, пізнання, творчість" (1965), "Психологія творчості" (1971,2001), "Виховання творчих здібностей у студентів" (1973). Вчення охоплює три складових: загальну, генетичну, прикладку психологію творчості. У загальній частині вчений виступає проти інтелектуалізації творчості, її ототожнення із мисленням. Автор зауважує, що, з одного боку, спостерігається недостатнє розрізнення творчого мислення із фантазією та інтуїцією. З другого, поняття творчості слід розширити до космічних явищ, до способу розвитку Всесвіту. Дослідник вирішує питання про психологічний механізм творчості, яким вважає трансдукцію – перехід із суб'єктивно-психічної системи (від задуму) до матеріально-речової (втіленого у певному предметі задуму). Цей перехід автор розкриває як вчинок особистості. Подає уявлення про структуру творчого процесу, вирізняючи в ньому чотири фази. Свою теорію В.А. Роменець називає трансдуктивною і визначає головним завданням психології творчості розкриття умов, за яких здійснюється подолання протилежностей теоретичної та практичної діяльності на засадах оригінальності та комунікації.

У генетичній психології творчості В.А. Роменець розробляє модель розгортання творчих можливостей людини від раннього дитинства до її переходу у стан зрілої особистості.

Прикладна психологія творчості покликана вирішувати проблеми конкретної людини, надавати допомогу щодо того, як слід діяти, щоб здійснити свій творчий потенціал найповніше, як розвинути свої творчі здібності.

В.О. Моляко розробляє проблеми психології творчості, прямо пов'язані з педагогічною практикою (робота "Решение школьниками творческих задач"). Учений досліджує творчість, насамперед, як процес розв'язання творчих задач. Подає стадії цього процесу, окремо вивчає кожну з них, зокрема етап розуміння задачі, етап створення задуму. Автор розробив ефективну методику навчання школярів розв'язанню творчих задач – КАРУС, що являє собою скорочення від російськомовних слів "комбінування, аналогізування, реконструювання, універсалізування, випадкові підстановки".

Теорія творчості В.В. Клименка розкриває механізми творчості в єдності основних функцій психіки: відображувальної, проектувальної та матеріалізуючої (опредметнюючої). Виступаючи в єдності, вони зумовлюють появу відкриттів, винаходів, художніх образів. Досліджується структура механізму творчості та його онтогенетичний розвиток. Головними компонентами механізму творчості у працях В.В. Клименка виступають такі психічні утворення:

  • - почуття, функціями яких е порівняння та оцінювання предметів;
  • - уява, необхідна для побудови образу неіснуючого;
  • - мислення, призначене для відображення неіснуючого (відсутнього у ситуації);
  • - енергопотенціал – дає можливість дій (мотиви, воля);
  • - психомоторика – необхідна при матеріалізації образів (В.В. Клименко, 1998).

Важливу роль у теорії творчості В.В. Клименка відіграє поняття гармонії між усіма складовими механізму творчості. За ознакою гармонійності він вирізняє п'ятнадцять типів творчої індивідуальності, які об'єднані у три групи:

  • 1) однодіючі, якщо домінує одна зі складових механізму творчості (мислення, почуття, уява);
  • 2) дводіючі, якщо добре виражені два компоненти, але один з них провідний;
  • 3) тридіючі (гармонійні), якщо однаково добре розвинені всі три механізми творчості, а їх використання регулюється залежно від особливостей задачі.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші