Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Механізми творчості

Питання про механізми творчості є одним із ключових при дослідженні процесу творчості, розкриття якого, на думку, психологів, дозволило б людині свідомо управляти цим процесом. У різні епохи його визначали як еманацію (давньоіндійська філософія), мімезис (піфагорійці, Платон, Аристотель вважали, що наслідування – основа мистецтва), інтуїцію (Б. Спіноза, А. Бергсон та ін.), інсайт (М. Вертгеймер та ін.), асоціацію (Дж. Ст. Мілль та ін.), потребу творчої самореалізації (А. Маслоу), бісоціацію (А. Кестлер), наявність передбачуваного і непередбачуваного у продукті діяльності (Я.О. Пономарьов).

Зупинимось на окремих підходах до питання про механізми творчості.

У гештальтпсихології підкреслюється значення образу ситуації для пошуку рішення у ній. Перебудова образу, його пере- структурування призводять до виникнення здогадки – інсайту як раптового рішення. Проте у гештальтпсихології ігнорувалось вивчення процесу переходу до переструктурування образу.

На думку А.Т. Шуміліна, центральний механізм творчості полягає у висуванні, побудові та перевірці гіпотез. На етапі генерування гіпотез провідну роль відіграють уява, фантазія та інтуїція. Сформульовану гіпотезу спочатку перевіряють шляхом уявного експерименту, логічного обгрунтування, завдяки якому гіпотеза перетворюється на конструкторську або технологічну розробку. Вона має місце не тільки у технічній, але й у будь-якій іншій творчості. Проте найбільш чітко зміст конструювання визначено у технічній творчості, він охоплює підетапи: 1) технічне завдання;

  • 2) технічна пропозиція, обгрунтування варіантів рішення;
  • 3) ескізний проект (у загальних рисах) 4) технічний проект (повний опис рішення у технічній документації); 5) робочий проект (опис шляху втілення рішення у технологічній документації).

Перевірка лише однієї гіпотези не завжди одразу ж призводить до позитивного результату, тоді слід переходити до іншої й так далі. Едісон провів біля п'яти тисяч експериментів при створенні електролампочки, п'ятидесяти тисяч при створенні лужного акумулятора. Такий метод пошуку С.І. Вавілов назвав методом гіпотез. Кількість гіпотез залежить від ступеня вивчення проблеми, від ерудованості, досвіду, оригінальності та самостійності мислення дослідника.

Кожна перевірка однієї з гіпотез може розглядатись як спроба розв'язати задачу. Спроби як засіб пристосування до середовища вивчали у школі біхевіоризму (Г. Спенсер, А. Бен, Е. Торндайк) в основному на прикладі тварин, які шляхом спроб і помилок випадково досягають успішного результату, внаслідок чого виробляється навичка. Ці погляди мали значний вплив на розробку кібернетичних систем. Кібернетичні моделі творчості, побудовані на евристичних програмах – логічні моделі, які не розкривають психологічного механізму виникнення здогадки.

Принижується роль мислення на користь простих рухових реакцій. Цей метод спонукає: "рухайся – і рішення знайдеться само собою".

Для вітчизняної психології характерно розглядати метод спробі помилок як складну інтелектуальну діяльність. К.О. Абульханова-Славська підкреслює, що спроби людини розв'язати задачу шляхом перевірки гіпотез неможливі поза процесом мислення, аналізу ситуації, узагальнення своїх помилок. Вона не просто перебирає вже готові рішення, а виробляє їх.

Я.О. Пономарьов основою побудови психологічної моделі творчості вважає факт неоднорідності результату дії людини, наявності в ньому прямого (усвідомленого) й побічного (неусвідомленого) продуктів.

Прямий продукт – усвідомлюваний, передбачуваний метою. Побічний – утворюється під впливом тих конкретних властивостей явищ і речей, які включені до дії, але несуттєві з погляду мети людини. Реальний результат свідомої дії ширший, багатший, ніж прямий усвідомлений результат. В історії відомі випадки так званих випадкових винаходів і відкриттів (В.К. Рентген – відкриття рентген-променів, О. Флемінг – пеніциліну). Це приклади того, коли несподіваний результат (на перший погляд, навіть невдалий) лягає в основу відкриття. Відомий і такий факт. Співробітники радянського фізика- ядерника І.В. Курчатова конструювали високочутливу камеру для поділу ядер урану. Потрібно було повністю звільнити камеру від залишок урану. Скільки не намагались – навіть у порожній камері фіксувались залишки урану – "фон". У розпачі вони звернулись до І.В. Курчатова: зривається робота. "Ні, робота тільки починається", – зауважив І.В. Курчатов й висловив 16 гіпотез про причини незвичайного явища, перевірка яких призвела до відкриття спонтанного поділу ядер урану.

В.А. Роменець пропонує філософсько-психологічне трактування механізму творчості, позначаючи його як трансдукція, тобто перехід від ідеї, задуму (суб'єктивної форми) до його предметного втілення (об'єктивної форми), що конкретизується у взаємному переході теоретичного і практичного елементів діяльності. Людина завжди прагне поєднати ці сторони, але вони неодмінно чинять опір. Зазвичай людина живе одночасно у рамках теоретичної (проекти, плани, сподівання) та практичної (моральні норми, звичні технології, правила, зразки) сторін поведінки, які не перетинаються. У межах кожної з цих сторін легко здійснювати перетворення (мріяти, або діяти за зразком), вони не викликають протидії. Натомість перехід між ідеальною та матеріальною сторонами поведінки наштовхується на протидію, пов'язану з протилежністю згаданих сторін, тому він вимагає зусиль, наполегливості, волі до здійснення і набуває ознак вчинку.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші