Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Моделювання та розумовий експеримент

Комбінування є процесом ідеальних перетворень, що відбувається за допомогою моделювання. Модель – це аналог досліджуваного об'єкту, що уособлює його суттєві властивості, структуру чи функції. Перетворення та їх наслідки, здійснювані з моделями, тотожні тим, що здійснювались би практично з предметами. Така заміна реального предмета на його модель дозволяє економити витрати під час творчого процесу.

Таблиця 14

Різновиди моделей

Матеріальні моделі

Ідеальні моделі

Образні

Знакові

  • - Муляж
  • - Тренажер
  • - Гіперболізована модель молекули
  • - Редукована модель Сонячної системи
  • - Рельєф місцевості
  • - Картина
  • - Кінофільм
  • - Схема
  • - Ескіз
  • - Графік
  • - Карта
  • - Креслення
  • - Букви
  • - Слова
  • - Математичні, фізичні, хімічні символи
  • - Формули Рівняння

Об'єкт, аналогом якого виступає модель, може належати до різного часового інтервалу: минулого, теперішнього, майбутнього. За цією ознакою вирізняють моделі, співвідносні з теперішнім, ретро-моделі та моделі-прообрази й проекти. Зрештою, види об'єктів моделей та спосіб фіксації суттєвих властивостей цих об'єктів дозволяють поділити моделі на математичні, фізичні, хімічні, біологічні та ін.

Моделі-ретро особливо часто використовують в історичних науках. Так, за знайденою кісткою можна змоделювати, тобто визначити вид тварини, тип, клас, деякі особливості поведінки та умов існування.

Особливо важливі для творчості моделі-прообрази. Ідея майбутнього предмета фіксується за допомогою креслень, схем тощо. Потім створюється матеріальна модель, яка перевіряється на практиці.

Призначення моделей – експериментування з ними, яке замінює дії з відсутнім через певні причини предметом, що слугує її об'єктом.

Розумовий експеримент – основна форма психічної діяльності, у якій відбувається комбінування та досягаються корисні перетворення моделей. Проте розумовий експеримент призводить не просто до перетворення моделей. У ході мислення здійснюється більш глибоке пізнання світу, людина виходить за межі чуттєвих вражень і досліджує такі предмети, явища, зв'язки між ними, які безпосередньо не сприймаються (передбачення хімічних елементів Менделєєвим, вивчення елементарних часток за їх слідами).

У книзі "Еволюція фізики" А. Ейнштейн та Л. Інфельд показують, що весь розвиток фізики, її найвидатніші відкриття, у тому числі й теорія відносності, й квантова механіка, були зроблені з допомогою розумового експерименту (А. Ейнштейн, Л. Інфельд, 1966). Динаміка розумового експерименту обумовлена принципом "аналіз через синтез", що розкриває, яким чином людині вдаєтеся пізнавати нові властивості явищ. У процесі мислення об'єкт подумки включається у різноманітні зв'язки з іншими, і таким чином крок за кроком виявляється система його властивостей (пряма може бути бісектрисою, дотичною, січною, медіаною, паралельною, перпендикулярною залежно від того, з якими іншими геометричними явищами вона пов'язана).

Виділення (аналіз) нових властивостей об'єктів здійснюється через співвіднесення (синтез) об'єкта з іншими предметами.

Інтелектуальне бачення

Головною психологічною умовою розумового експерименту є абстрактне мислення, своєрідне інтелектуальне бачення.

Абстрактне мислення формується у людини в процесі навчання. Без спеціального навчання цей вид мислення не виникає. З класу в клас зростають вимоги до абстрактного мислення учня: від арифметики до алгебри, від планіметрії – до стереометрії та тригонометрії. Розвиток можливостей абстрактного мислення легко помітити у шахістів. Початківці можуть розрахувати на один хід вперед, а майстри – всю наступну партію в цілому. Розглянути якомога більше варіантів можливого рішення й позбутись помилок допомагають різноманітні унаочнення (схеми, креслення, малюнки), які фіксують ідеї, полегшують їх порівняння між собою. Для абстрактного мислення характерним способом унаочнення є моделі, які називають "вторинною" наочністю, бо вони не є безпосередньою копією реальних предметів, а фіксують саму сутність явищ, звільнену від випадкового, другорядного. Поєднання образного і абстрактного у мисленні Р. Арнхейм та В.П. Зінченко називають візуальним мисленням. Його засоби утворюють три основних групи або семіотичних підсистеми:

  • - природна мова;
  • - трьохвимірна неконвенціональна система чуттєвих образів (уявлень);
  • - трьохвимірний конвенціональний предметно-образотворчий код (ідеальні образні моделі).

Конвенціональність певного знака – це відсутність його подібності з позначуваними об'єктами. Наприклад слово "стіл" не має подібності до позначуваного ним предмета. Існує гіпотеза про те, що процес вербалізації, тобто висловлення думки у мовленні, навіть перешкоджає мисленню, гальмує його. Відомий французький математик і дослідник творчості Ж.С. Адамар відзначав: "Я стверджую, що слова зовсім відсутні у моєму розумі, коли я справді думаю..." (Ж.С. Адамар, 1970). Подібну думку висловив і Ейнштейн, зауваживши, що у механізмі його мислення слова не відіграють найменшої ролі, головне – моделі й розумові експерименти.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші