Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Поняття про життєтворчість особистості

Предметом творчості людини є не лише навколишній предметний світ, але й вона сама, її особисте життя та життя інших людей. Від сивої давнини людину хвилює питання, чи можна свідомо впливати на своє життя, творити його, змінювати свою долю? Негативна відповідь призводить до масового захоплення містикою, окультизмом, цілковитого підкорення своїй долі. Позитивна відповідь активізує зусилля людини, спонукає її творчо будувати своє життя. Отже, людське життя може здійснюватись або як стихійний процес, або як усвідомлено і творчо спрямований шлях. С.Л. Рубінштейн зазначав, що перший спосіб існування – це життя в умовах, що склалися. Тут немає стану рефлексії, роздуму над життям, його сенсом і закономірністю його подій. Індивід зливається з процесом свого існування, пливе за течією, механічно підпорядковує свою діяльність зовнішнім вимогам та обставинам.

Другий спосіб життєздійснення передбачає розвинуту здатність особистості до рефлексії, до роздумів над своїм життям, його побудовою на основі власного світогляду, творчого його конструювання і здійснення. Не можна ототожнювати розум із пізнавальною діяльністю людини чи з розсудком, а його вплив на життєтворчість обмежувати її раціоналізацією.

Розумність, як принцип побудови людського життя, – не просто вищий ступінь пізнавальної діяльності людини, здатність мислити, розмірковувати. Це духовно-моральна сила людини, що зосереджує в собі її інтелектуальні, емоційно-вольові потенції, які відбивають творчу природу й перетворювальну діяльність людини. Розум осягає світ речей, взаємин, явищ, подій за логікою самого предмета, а не так, як людині хочеться.

Питання життєтворчості знайшло відображення у багатьох соціально-психологічних концепціях. Найбільш помітними серед них є концепції:

  • - життєвих прагнень (Ш. Бюлер);
  • - тематичної структуралізації життя (К. Левін);
  • - теорії особистості як суб'єкта життя (С.Л. Рубінштейн);
  • - теми буття (X. Томе, У. Лер);
  • - концепції саморозвитку особистості (Г.С. Костюк);
  • - життєвої програми особистості (Л.В. Сохань, І.О. Мартишок, Н.І. Соболева);
  • - стратегії життя (К.О. Абульханова-Славська).

Життєтворчість – особлива й вища форма прояву творчої природи людини. Це духовно-практична діяльність особистості, спрямована на творче проектування та здійснення її життєвого проекту.

Проектуючи своє життя, людина оволодіває мистецтвом жити, що полягає в особливому вмінні творчої побудови особистістю свого життя, що базується на глибокому його знанні, розвиненій самосвідомості й володінні системою засобів, методів, технологій програмування, конструювання й здійснення життя як індивідуально-особистісного життєвого проекту. Воно не має нічого спільного з пристосуванням до життя. Його сутність полягає у самовдосконаленні особистості, піднесенні її життєвих спрямувань, в оволодінні моральними чеснотами.

Втілення проекту життя відбувається через вирішення низки послідовних життєвих задач, до яких належать всі ті кроки людини, які змінюють її долю (поява нових соціальних ролей – батька, матері, працівника, студента тощо; підвищення соціального статусу, покращення добробуту, зміна образу життя). їх можна класифікувати за сферами життя, цілями життя, перспективою та черговістю виконання, способами вирішення та ресурсами.

Виділення життєвих задач та пошук їх розв'язання відбувається на основі аналізу особистістю обставин свого життя, власних сил, співвіднесення між собою різних можливостей розгортання подій та свого впливу на них із наступним вибором одного з варіантів програмованої поведінки. Важливим є своєчасність прийняття рішень та їх виконання. Інакше для особистості виникає ситуація "втрачених можливостей".

Особистісний вибір є сутністю самовизначення особистості і водночас атрибутом людського буття та слугує відправним моментом для логіки розгортання подальших подій життя людини. У цьому процесі важливу роль відіграють самопізнання та самооцінка. Філософ Микола Бердяев зауважував, що кожен крок у житті людини – це вибір між добром і злом (Н.А. Бердяев, 1990).

Життєвий вибір за формою буває рольовим (рішення щодо виконання певних соціальних функцій), ситуативним, громадським, професійним. Останній значно впливає на долю особистості. Він визначає:

  • - статус особистості у системі суспільного життя, ступінь задоволення завдяки фаху потреб та використання здібностей особи;
  • - приналежність до певної соціальної групи;
  • - місце роботи (характер виробництва та місце його розташування);
  • - вибір стилю, змісту й режиму життя.

Вибір завжди пов'язаний з ризиком й може виявитись помилковим. Тому важливим моментом у життєздійсненні є ставлення до своїх невдач, яке буває різним, як і оцінка особистістю своєї відповідальності у невдачах. Продуктивним є ставлення до помилок як неминучого явища, що орієнтує людину, як їй краще діяти при усвідомленні своєї відповідальності.

Способи вирішення життєвих задач можуть бути стандартними, або новаторськими й нетрадиційними, соціально схвалюваними або аморальними. Використання аморальних, протиправних способів призводить замість життєтворчості до його руйнування.

Життєві задачі вирішуються у певній послідовності, що становить зміст подійної картини життя (термін запровадив О.О. Кронік). Будь-які зміни в житті – це події, що охоплюють усі сфери життя: природу, суспільство, роботу, сім'ю, внутрішній світ особистості, здоров'я, дозвілля. Людина впливає не лише на теперішні події, але й аналізує минулі та програмує майбутні. Ставлення особистості до життя, її самопочуття й задоволення життям залежить від того внутрішнього образу, що називають подійною картиною життя, а саме: яка подійна картина власного життя розгортається у свідомості особистості, як вона бачить цю картину, розуміє її, які акценти вирізняє у ній, що вважає головним, що другорядним.

Сьогодні сформувалась науково-прикладна дисципліна, що займається вивченням та корекцією життя особистості – онтопсихологія (Антонів Менегетті). Розроблено тренінги, які допомагають упорядкувати картину подійного життя особистості та цим забезпечують її орієнтацію на подолання кризових станів, надію на краще, віру у себе, наснагу до перетворень у своєму житті. Зокрема, комп'ютерна програма "Лайфлайн" (О.О. Кронік, О.Д. Пажитінов, Б.М. Левін) використовується для корекції життєвого шляху особистості на основі структурування й переструктурування картини життєвих подій. Робота за цією програмою сприяє формуванню навичок позитивного біографічного мислення, творчого ставлення до життя.

Важливим компонентом життєтворчості особистості є перебудова себе, творчість себе, яка полягає у самовдосконаленні. Цицерон розповідав, що сучасник Сократа Зопір, який твердив, що вміє розпізнавати характер за зовнішністю, перед великим натовпом почав перелічувати вади Сократа. Люди висміяли його, але Сократ заступився, мовлячи, що ці недоліки у нього дійсно були, але він позбавився їх силою розуму. Вплив на себе з метою самовдосконалення – самовиховання, що відбувається на основі самоконтролю.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші