Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Психологія arrow Загальна психологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Інтелектуальна ініціатива

Інтелектуальна ініціатива – неодмінний показник творчості, явище творчої діяльності та елемент її механізму. Це здатність людини до інноваційної постановки задач, проблем, до застосування

нових способів дій, що виникає як вищий прояв інтелектуальної активності особистості. Інтелектуальна активність являє собою (Д.Б. Богоявленська, 1983):

  • - вищу життєву функцію, що лежить в основі інтелектуальної творчості;
  • - синтез інтелекту і особистості;
  • - інтегральну характеристику пізнаючої системи, підсистемами якої є розумові здібності та мотиваційна структура особистості.

Рівні інтелектуальної активності:

  • 1. Стимульно-продуктивний, коли використовується звичний спосіб під впливом зовнішнього стимулу (завдання).
  • 2. Евристичний, для якого властивий самоаналіз використовуваного способу та його вдосконалення.
  • 3. Креативний (інтелектуальна ініціатива), ознакою якого є самостійна постановка проблеми, нічим зовні не зумовлена. Цей рівень характерний для наукової творчості. Інтелектуально ініціативній людині властиво продовжувати не зумовлену практичними міркуваннями (надситуативну), не пов'язану із зовнішніми оцінками пізнавальну діяльність за межами передбаченого завданням, самостійно ставити проблеми, з'ясовувати нові закономірності.

Інтуїція

Інтуїція – знання, що виникає без усвідомлення шляхів та умов його отримання, через що ці знання здаються результатом безпосереднього їх сприймання. Виступає як: а) здатність, здібність; б) цілісне повне охоплення всіх умов проблемної ситуації; в) механізм творчості. Це поняття було основним пояснювальним принципом в інтуїтивізмі (А. Бергсон, 3. Фрейд), де інтуїція вважалась першопричиною творчості, прихованою у безсвідомому. У вітчизняній психології інтуїція – момент виходу за межі стереотипів, логічних програм розв'язання задачі. Відмітними ознаками інтуїції є наступні (Л.П. Логунова, М.І. Панов, 1999):

  • - раптовість рішення проблеми – ефект калейдоскопу;
  • - неусвідомлюваність механізму розв'язання проблеми;
  • - безпосередність отримання результату як одномоментного явища, що не потребує логічного виведення;
  • - абсолютна внутрішня впевненість в істинності результату.

Інтуїція пов'язана з наполегливими й тривалими міркуваннями у пошуку розв'язання. В. Полонський писав: "Інтуїція знає кого відвідувати: вона не потрапляє у голову невігласа, людини з лінивою думкою, не здатною заглиблюватись у предмет. Усі визначні винахідники, генії були "роботягами", що роками розглядають свої думки, наполегливо їх систематизують".

Часто інтуїтивні рішення приходять не одразу при постановці задачі, а після деякого прихованого періоду роботи підсвідомості, який називають інкубацією (А. Пуанкаре, Ж. Адамар, Я.О. Поно- марьов). У цей період людина займається іншими справами, але розв'язання задачі продовжується неусвідомлено. Видатні вчені використовували різні способи відволіктись від роздумів над проблемами, які згодом виявились продуктивними для породження ідей. І. Ньютон любив прогулянки у саду, хімік Кекуле й математик Пуанкаре – поїздки в автобусі, математик Остроградський – ігри з дітьми, Бальзак часто знаходив рішення під час вечірок.

Д.С.П. Шуберт (США) провів експеримент, у якому дві групи деякий час розв'язували творчу задачу, потім робилась перерва. В одній групі на 10 хвилин, в іншій – на 20, протягом якої досліджувані займались іншими справами. У групі з перервою на 20 хвилин кількість відповідей значно зросла, а у групі з 10-хвилинною перервою залишилась незмінною, проте зросла якість їх пропозицій. Таким чином, ефективне рішення потребує певного періоду інкубації. Відзначається, що ідеї, висловлені одразу при постановці задачі, менш творчі й оригінальні, ніж висунуті згодом.

Інтуїція відіграє провідну роль при розв'язанні особливо складних задач, що не підлягають логічній обробці, або коли ця обробка недостатня.

Особистість науковця

Особистість науковця характеризується специфічними властивостями та їх структурами. Науковець не просто робить відкриття, він ще несе за них відповідальність перед суспільством. Якості особистості науковця вивчали Н.В. Гончаренко, Б.М. Кедров, В.А. Крутецький, О.Н. Лук, Я.О. Пономарьов, Г. Сельє. Найбільш повно охопити властивості творчої особистості покликані відповідні класифікації. Зокрема, київський психолог В.В. Рибалка (1996) запропонував класифікацію 193 якостей, що визначають здібність особистості до природничо- наукової діяльності. Якості розподілено на п'ять груп залежно від їх ролі в організації наукової діяльності: потребнісно-мотиваційні, інформаційно-пізнавальні, цілеутворюючі, результативні, почуттєво-емоційні компоненти. Розглянуто вияв цих груп якостей на таких семи рівнях життєдіяльності особистості:

  • 1) спілкування та міжособистісної взаємодії (здатність до творчого спілкування у літературній формі, до усного спілкування з творчими людьми, до творчого спілкування у колективі, до творчого діалогу);
  • 2) спрямованості (активна природничонаукова гуманістична спрямованість на пошук гармонії, на творчу працю);
  • 3) характеру (цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, ініціативність, оригінальність, порядність, інтелігентність, старанність, діловитість);
  • 4) самосвідомості (адекватне самоусвідомлення, здатність до самоаналізу, до самоорганізації, до самовдосконалення);
  • 5) досвіду (здатність до постійного розвитку наукового досвіду, до формування та реалізації творчої життєвої стратегії, до самонавчання);
  • 6) інтелектуально-творчих здібностей, функцій, процесів (уважність, спостережливість, зацікавлене, творче ставлення до дійсності, логічне, оригінальне, нестандартне, стратегічне, системне, теоретичне і практичне мислення; розвинена пам'ять та уява);
  • 7) психофізіологічних якостей (типологічні властивості вищої нервової діяльності – такі, як чутливість, витривалість, рухомість, пластичність розумових процесів, працездатність, емоційність).
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші