Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Грошово-кредитні системи зарубіжних країн
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Грошово-кредитна система Російської Федерації

08.12.1990 було підписано "Біловезьку угоду". Радянського Союзу не стало, а на його місці з'явилося 15 незалежних держав [101, с. 353].

Перед Росією постало питання – яким шляхом йти далі? У керівництва країною було два варіанти подальших дій. Перший передбачав спочатку стабілізувати економічну обстановку за допомогою традиційних радянських методів, а потім приступати до підготовки умов щодо лібералізації економіки та проведення інституційних реформ ("Програма 500 днів"). Другий варіант відкривав перспективу швидкого проведення ринкових реформ у поєднанні з деякими заходами, спрямованими на стабілізацію ситуації: обмеження бюджетного дефіциту та розмірів кредиту з метою стримування інфляції [101, с. 353]. Розробником плану дій був міністр фінансів СРСР В. С. Павлов

Було вибрано другий варіант.

"Реформа Павлова" носила конфіскаційний характер, оскільки гроші можна було обміняти протягом лише 3-х днів у межах середньомісячного заробітку. Відповідно до Указу Президента М. Горбачова 23.01.1991 р. з обігу було вилучено купюри номінальною вартістю 50 і 100 руб. Крім того, вводилося обмеження на видачу вкладів з ощадних кас, яке становило 500 руб. Таю заходи проводилися з метою боротьби з корумпованими чиновниками та валютними спекулянтами, хоча реально більше вдарили по звичайних громадянах, які змушені були продавати 50-рублеві купюри за меншу суму, аби хоч щось зберегти. Таким чином, ефективність проведення грошової реформи Павлова викликала великі сумніви [205, с. 371; 228, с. 261].

З 02.04.1991 р. уряд В. С. Павлова пішов на підвищення у 2-5 разів роздрібних цін практично на всі продовольчі та промислові товари повсякденного попиту, сподіваючись, що це зупинить ажіотажний попит на них. При цьому заробітна плата підвищувалася в середньому на 20-30%, видавалася також одноразова компенсація в розмірі 60 рублів. Крім того, в різних куточках СРСР з продажу зникли дешеві товари широкого споживання, прилавки магазинів спорожніли. У країні назріла продовольча криза. Для забезпечення населення елементарними продуктами харчування були введені талони, при пред'явленні яких у магазинах громадяни могли купити необхідні предмети споживання. Талони обмежували кількість товарів, які можна було купувати, а на гроші без талонів практично нічого не молена було придбати. Підвищення цін і введення талонів ще більш посилило соціальну напруженість у суспільстві. З весни 1991 р. розпочалося зростання страйкового руху [101, с. 354-355].

У 1991 р. СРСР охопила масштабна економічна криза: відбулося падіння життєвого рівня населення; національний дохід порівняно з 1990 р. зменшився на 20%; дефіцит державного бюджету становив 30%

ВВП; наростання грошової маси в країні загрожувало втратою контролю держави над фінансовою системою і гіперінфляцією, тобто інфляцією понад 50% на місяць, яка могла паралізувати всю економіку.

У червні 1991 р. було затверджено статут Центрального банку РРФСР (Банка Росії), підзвітного Верховній Раді РРФСР.

Загалом період з липня 1990 р. до грудня 1991 р. був часом протистояння Російського державного банку і Держбанку СРСР. У листопаді 1991 р. у зв'язку з утворенням Співдружності Незалежних Держав і скасуванням союзних структур ВР РРФСР оголосила Центральний банк РРФСР єдиним на території РРФСР органом державного грошово-кредитного і валютного регулювання економіки республіки. На нього були покладені функції Держбанку СРСР щодо емісії і визначення курсу рубля. ЦБ РРФСР до 01.01.1992 р. повинен був прийняти в своє управління матеріально-технічну базу і інші ресурси Держбанку СРСР, мережу його установ, підприємств і організацій. 20.12.1991 р. Державний банк СРСР було скасовано і всі його активи і пасиви, а також майно на території РРФСР були передані Центральному банку РРФСР (Банку Росії) [166].

Протягом 1991-1992 pp. під керівництвом Банку Росії в країні на основі комерціалізації філій спецбанків була сформована широка мережа комерційних банків. Після скасування Держбанку СРСР була змінена система рахунків, створена мережа розрахунково-касових центрів (РКЦ) Центрального банку і почалася їх комп'ютеризація.

Розпад СРСР спричинив за собою утворення 15 центральних банків на території колишнього СРСР, кожен з яких міг враховувати грошову масу, надаючи кредити. Банки прагнули перегнати один одного у наданні кредитів, що вело до нестабільності грошової системи. Розпад рублевої зони став неминучим.

Крім того, постало питання про перехід від державної власності до приватної. Процес приватизації в Росії проходив у два етапи [101, с. 355-356]:

  • – перший етап – етап ваучерної приватизації (1992-1994 pp.). У 1993 р. почали створюватися чекові інвестиційні фонди, які уряд вважав опорою при формуванні майбутнього фінансового ринку;
  • – другий етап – етап приватизації (1995 р.), головною особливістю якого був перехід до грошової форми приватизації, що спричинило розгортання основної боротьби за реальну власність. Держава розраховувала поповнити свій бюджет за рахунок продажу акцій, а отримані кошти направити на інвестиційні цілі. Але ця схема не спрацювала, як не спрацювали і багато інших рішень уряду у цей період.

Загалом у період реформ грошово-кредитна система Російської Федерації пережила серйозні структурні зміни: виникали нові види кредитно-фінансових інститутів та операцій, модифікувалася система взаємовідносин центральних банків і фінансово-кредитних інститутів, склалися інші пропорції в динаміці державного і приватного секторів. Істотні зміни відбулися і у функціонуванні банків: підвищилася їх самостійність і роль у народному господарстві, розширилися функції новостворених фінансово-кредитних інститутів; визначалися шляхи зростання ефективності банківського обслуговування внутрішньогосподарських і зовнішньоекономічних зв'язків; відбулося пошукооптимальне розмежування сфер діяльності і функцій спеціалізованих фінансово-кредитних і банківських установ; формувалося нове банківське законодавство відповідно до завдань сучасного етапу господарського розвитку країни (одними з базових законів банківської діяльності стали Федеральні закони "Про банки і банківську діяльність" та "Про Центральний банк Російської Федерації (Банку Росії)".

У 1995 р. розпочалася перша криза банківської системи, що була спричинена неефективністю ринку міжбанківських кредитів. З 1995 р. Банк Росії припинив використання прямих кредитів для фінансування дефіциту федерального бюджету і перестав надавати цільові централізовані кредити галузям економіки. Але протягом двох років вдалося стабілізувати ринок банківських послуг, налагодити систему взаєморозрахунків між банками, хоча це і призвело до скорочення кількості комерційних банків [143, с. 291].

Однак, уже в серпні 1998 р. банківська система Росії зазнала другої кризи, яка супроводжувалася значною девальвацією національної валюти. І 17.08.1998 р. було оголошено про введення "комплексу заходів, спрямованих на нормалізацію фінансової та бюджетної політики", що фактично означало дефолт і девальвацію рубля. Курс рубля впав по відношенню до дол. США відразу у 1,5 рази. У цей же день банки перестали видавати вклади, що стало причиною черг стурбованих вкладників [101, с. 357].

Загалом за розрахунками Московського банківського союзу загальні втрати російської економіки від серпневої кризи склали 96 млрд. дол. США, з них корпоративний сектор втратив 33 млрд. дол. США, населення – 19 млрд. дол. США, прямі збитки комерційних банків (КБ) досягли 45 млрд. дол. США. Отже, в один момент звалилися всі несучі конструкції бюджетної і кредитно-грошової системи Росії. Темпи інфляції прискорилися в 3 рази, що разом з 4-кратною девальвацією ще більше знецінило доходи скарбниці країни, підприємств та громадян.

З метою подолання наслідків фінансової кризи 1998 р. Банк Росії проводив політику реструктуризації банківської системи, направлену на поліпшення діяльності комерційних банків і підвищення їх ліквідності. Велике значення для відновлення банківської діяльності в післякризовий період мало також створення Агентства з реструктуризації кредитних організацій (АРКО) і Міжвідомчого координаційного комітету сприяння розвитку банківської справи в Росії (МКК). В результаті ефективних дій Банку Росії, АРКО і МКК банківський сектор економіки в середині 2001 р. в основному здолав наслідки кризи [101, с. 358].

У квітні 2005 р. Урядом РФ і Центральним банком РФ була прийнята "Стратегія розвитку банківського сектора Російської Федерації на період до 2008 року", згідно якої основною метою розвитку банківського сектора на середньострокову перспективу (2005-2008 pp.) було підвищення його стійкості і ефективності функціонування. Проте, ефективній реалізації даної Програми перешкодила фінансова криза 2008 р., яка негативно вплинула на кредитний сектор РФ та й в цілому на економіку країни.

Згідно опублікованої 26.11.2008 р. Банком Росії звітності щодо діяльності банків за жовтень сукупний збиток банківської системи Росії склав 39,3 млрд, рублів: третина банків (288 банків) отримали збиток, що в сукупності склало 69,0 млрд, рублів (результати не враховують показники Зовнішекономбанку, збитки якого перевищили збитки всієї банківської системи і склали 46,0 млрд. руб.). Станом на 01.11.2008 р. обсяг золотовалютних резервів в Російській Федерації склав 484,6 млрд. дол. США.

24 і 28 листопада 2008 р. ЦБ РФ розширив валютний коридор на 30 коп. в обидві сторони, що призвело до падіння рубля до корзини валют приблизно на 9%. З 1 грудня ЦБ Росії підвищив ставку рефінансування з 12% до 13% і основні ставки за ключовими операціями.

У 2008 р. бюджетні антикризові заходи уряду Росії склали 1089 млрд, рублів (2,6% ВВП), з них на зміцнення фінансового сектора було направлено 785 млрд, рублів, а на підтримку реального сектора економіки – 304 млрд, рублів.

Макроекономічні умови, що сформувалися в кінці 2008 р. у Російській Федерації під впливом світової фінансово-економічної кризи, вимагали від Банка Росії РФ здійснення заходів щодо зниження інфляції, збереження стійкості банківського сектора та створення умов для поступового виходу економіки з кризи. Так, було затверджено "Основні напрями єдиної державної грошово-кредитної політики на 2009 рік і період 2010 і 2011 років".

У вересні-жовтні 2008 р. урядом Росії були оголошені перші антикризові заходи, направлені на вирішення самого невідкладного на той момент завдання: зміцнення фінансової системи Росії. До переліку цих заходів увійшли інструменти грошово-кредитної, бюджетної і квазіфіскальної політики, які були направлені на забезпечення погашення зовнішнього боргу найбільшими банками і корпораціями, зниження дефіциту ліквідності і рекапіталізацію основних банків. Заходи щодо зміцнення фінансово-кредитного сектору, реалізовані в 2008 р., включали: субординовані кредити – 450 млрд, рублів; рекапіталізацію і інші заходи прямої підтримки – 335 млрд, рублів; рекапіталізацію Агентства зі страхування вкладів – 200 млрд, рублів; рекапіталізацію банків – 75 млрд, рублів; рекапіталізацію Агентства з іпотечного житлового кредитування – 60 млрд, рублів. У 2009 р. було оголошено про бюджетні антикризові заходи на 1834,77 млрд, рублів, з яких на зміцнення фінансово- кредитного сектора було направлено 625 млрд, рублів.

З метою обмеження відпливу капіталу, стабілізації ситуації на валютному ринку і зниження інфляції Банком Росії двічі в лютому 2009 р. було підвищено процентні ставки за своїми операціями. В результаті нижня межа коридору процентних ставок Банка Росії, що визначалася ставкою за депозитними операціями, досягла 7,75% річних. При цьому ставка за кредитом "овернайт", що формує верхню межу коридору, залишалася без зміни (13% річних). В той же час проблеми з ліквідністю кредитних організацій на початку 2009 року вимагали від Банка Росії дій, направлених на підтримку банківського сектора. Тому центральний банк продовжив реалізацію заходів щодо збільшення термінів і обсягів наданої кредитним організаціям ліквідності і розширення списку активів, що приймаються в якості забезпечення за своїми кредитами. За цих умов, враховуючи тенденцію зниження інфляції і стабілізацію валютного ринку, Банк Росії з метою стимулювання кредитної активності і відновлення економічного зростання з квітня 2009 р. почав послідовно знижувати ставку рефінансування і процентні ставки за своїми операціями. За квітень-грудень 2009 р. процентні ставки змінювалися 10 разів. В цілому залежно від інструментів грошово-кредитної політики зниження ставок склало 1,5-4,5%. За цей же період мінімальна процентна ставка за аукціонами прямого РЕПО на 1 день була знижена до 6% річних, ставка за кредитами "овернайт" – до 8,75% річних, ставка за депозитними операціями на умовах "том-некст", "спот- некст" і "до запитання" – до 3,5% річних.

Така зміна Банком Росії процентних ставок за операціями зробила певний вплив на динаміку процентних ставок ринку міжбанківських кредитів. Активні дії Банка Росії з підтримки міжбанківського ринку на фоні поступової макроекономічної стабілізації сприяли формуванню з середини лютого 2009 р. зниженої динаміки міжбанківських процентних ставок. У квітні-грудні 2009 р. сумарне зниження ставки рефінансування Банка Росії склало 4,25 процентних пункти, а це сприяло відновленню російського фінансового ринку та покращення макроекономічної ситуації в країні [101, с. 361].

У першій половині 2010 р. в умовах швидкого зниження інфляції, низького сукупного попиту на товари і послуги, млявого зростання банківського кредитування Банк Росії 4 рази приймав рішення щодо зниження своїх процентних ставок; надавав кредити на пільгових умовах крупним фінансовостійким банкам в разі їх готовності придбати за символічну суму контрольний пакет акцій проблемного банку і за рахунок отриманих коштів здійснити його санацію. В результаті здійснених заходів криза ліквідності банківського сектора була погашена, вдалося запобігти масовому банкротству банків [166].

Таким чином, грошово-кредитна система Росії пройшла серйозну еволюцію свого розвитку протягом тривалого історичного періоду та зазнала значного реформування під впливом економічних та політичних факторів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші