Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Фінанси arrow Грошово-кредитні системи зарубіжних країн
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ЧЕХІЇ ТА СЛОВАЧЧИНИ

Грошово-кредитна система Чехії та Словаччини: історичні аспекти розвитку

Розвиток грошово-кредитної системи Чехії

Найпершими грошима, що перебували в обігу на території сучасної Чехії, були давньоримські і старогрецькі монети, а потім кельтські: кельтське плем'я боєв, що мешкало в околицях сучасної Праги (тодішня Богемія), почало чеканити власні золоті монети близько 120 р. до н.е. [101, с. 480].

В період Великоморавської імперії в обігу перебували залізні гривні певної величини і ваги, які були подібні золотим солідам, використовуваним у візантійській грошовій системі. У обмеженій мірі проникали сюди і інші іноземні гроші, але після падіння Великої Моравії в 906 р., коли значно зросла торгівля із західними землями, прийшов час карбування і введення перших чеських грошей. 1 першою чеською монетою став срібний денарій, введений в 955 р. князем Болеславом І.

Денарії продовжували карбувати і за часів подальших правителів, але монета поступово тоншала і втрачала половину своєї початкової ваги, оскільки в монетний сплав до відносно м'якого срібла додавалася мідь.

У 1210 р. король Пржемисл Отакар І, пішовши на радикальний крок, випустив нові монети з характерним однобічним зображенням правителя або чеського лева. Ці монети – "брактеати" – виготовлялися з тонких срібних пластинок і протрималися в обігу майже ціле століття.

У 1300 р. чеським королем Вацпавом II (1287-1305 pp.) було здійснено грошову реформу: було розпочато карбування празьких грошей, зразком для яких стали французькі "гротурнуа" та італійські "гроссо". Празький гріш був 938-ї проби вагою 3,7 г та рівний 12 монетам меншого номіналу (парвуси або ж празькі денарі'і). Ці чеські гроші набули широкого міжнародного обігу.

На початку XIV ст. в Кутній Горі було засновано центральний монетний двір Чехії. І завдяки масовому карбуванню тут празького гроша, що мав твердий вміст срібла, була усунена роз'єднаність грошової системи багатьох країн.

Після появи грошей у Чехії було офіційно заборонено вільну торгівлю та обіг срібла, яке слід було в обов'язковому порядку обмінювати на монету. Власники ж срібних копалень повинні були усе видобуте срібло здавати на державний монетний двір. Саме цим пояснювалося розташування монетного двору не в столичній Празі, а в центрі видобутку срібла – Кутній Горі. Іноземцям заборонялося купувати та вивозити срібло з Чехії. Дозволялося робити це лише у змонетованому вигляді. Так держава взяла владу над грошовим ринком, король отримав доходи з торгівлі сріблом, що на той час було основою багатства Чехії та її головним вивізним товаром. В результаті цього значно активізувалася міжнародна торгівля, а м. Прага стала одним із важливіших культурних і політичних центрів середньовічної Європи.

За весь час існування, з червня 1300 р. по серпень 1547 р., гроші мали однаковий діаметр та малюнки з обох сторін. За сторіччя монета полегшала майже на грам: якщо на початку XIV ст. вона зазвичай важила 3,8-3,5 г, то в перших десятиліттях XV ст. її вага становила біля 2,4 г. Окрім того, дуже знизився вміст срібла. Спершу гроші були доброю монетою з щирого срібла 933 проби, але вже в другій декаді XIV ст. срібла в монеті зменшилося наполовину. Востаннє празький гріш з'явився в обігу стараннями Фердинанда І в 1547 р. [101, с. 481].

Найбільш дорогоцінними протягом багатьох століть вважалися дукати. Відмінною рисою даних монет була висока проба так званого дукатового золота, яка залишалася майже незмінною. Перші такі монети були викарбовані Яном Люксембурзьким. Випускали їх і Карл IV, Вацлав IV, Владислав Ягеллонський і інші правителі. Однак вони не набули широкого розповсюдження.

За часів правління короля Чехії Карла IV (1316-1378 pp.) в грошовому обігу, серед інших монет, також знаходилися дрібні срібні монети "halere" (гелери), що карбувалися в швабському місті Галл. Гелер був складовою частиною грошової системи країни до 1619 р. [101, с. 481-482].

З часів правління Вацлава IV (1378-1419 pp.) зазвичай карбувалися монети поганої якості. Так, зміна якості празьких грошей, зниження вмісту срібла та заміна його міддю були офіційно затверджені Указом 1407 р. Крім того, вага празького гроша зменшилася на 0,5-0,7 г. [101, с. 482].

Справжнього тріумфу досягли талерові срібні монети. Відкриття срібних копалень в VI ст. в Йоахімстале (область сьогоднішнього містечка Яхимова) призвело до появи у 1518 р. нових великих монет із срібла. їх почали називати "joachimthaler" (йоахімстаперами), або коротко – талерами. Вага даних монет становила 26,39 г срібла [205, с. 178]. Талери заповнили нішу, що була у той час, і відмінно служили для сплати крупних сум, тому викликали винятковий інтерес в міняйл, банкірів і купців, швидко поширившись по всій Західній і Центральній Європі [101, с. 482].

Перші паперові гроші на території габсбургської монархії були введені в обігу 1762 р., а перші банки, ощадні каси, страхові компанії в чеських і моравських землях почали з'являтися лише, починаючи з другої половини XIX ст.

Після розпаду Австро-Угорщини виникли самостійні держави. Чехословакії, як одній із них, належало вирішити ряд проблем, включаючи перетворення грошової системи. Так, нетривалий перехідний період (до середини 1919 р.) користувалися австро-угорськими кронами. На вищі номінали наклеювали чехословацьку гербову марку. Протягом цього часу була підготовлена емісія чехословацьких платіжних засобів [101, с. 482].

Перші чехословацькі паперові гроші не були банкнотами, а були державними білетами державних скарбниць. їх випускала держава, оскільки під час виникнення Чехословакії ще не функціонував емісійний банк. Випуск грошових знаків було довірено банківському відомству Міністерства фінансів. У народі ці гроші називали "статовками", від чеського слова "stat" – "держава".

Вже через рік це право було передано центральному банку, який з того часу почав здійснювати емісію банкнот. Алоїс Рашин – міністр фінансів Чехословакії, прийняв рішення, що платіжним засобом в країні будуть крони. Так, 25.02.1919 р. в обіг була введена чехословацька крона. На хвилі ейфорії звучало безліч пропозицій, як назвати нову валюту. Серед них були, наприклад, сокіл, лев, денарій і навіть "канні" (канюк – пугач) і "ржепа" – буряк, ріпа! Все ж до 1924 р. було твердо вирішено – залишити назву "крона". їх випуск було заплановано в номіналах від однієї до п'яти тисяч. Перші білети державних скарбниць було надруковано в п'яти друкарнях. Однак, друкарні не були готові до карбування грошей, оскільки в їх розпорядженні була лише проста техніка. Лише купюри номіналом в п'ять тисяч та тисячу крон, що карбувалися в США, були зроблені якісно. Цю першу емісію у 1919 р. сприймали як тимчасову [101, с. 483].

Наступна грошова емісія відбулася у період 1920-1922 pp. вже із застосуванням більш якісної техніки, в іменитих друкарнях, у тому числі і зарубіжних.

За часів гітлерівського Протекторату в Богемії і Моравії в обігу продовжували залишатися передвоєнні крони, що містили написи на чеській та німецькій мовах. Крім того, приймалися до оплати і рейхсмарки.

У Великобританії чехословацький уряд в еміграції Едварда Бенеша вже у 1941 р. розпочав випуск нових грошей, призначених для післявоєнного періоду. Вони друкувалися в трьох англійських друкарнях. Рік емісії не ставили, оскільки ніхто не знав, коли закінчиться війна. З весни по осінь 1945 р. в грошовому обігу в країні панував повний хаос. Одночасно в обігу перебували рейхсмарки, крони Протекторату, словацькі крони, купони в кронах, угорські пенге, військові марки армії союзників тощо. У вересні з Англії було доставлено заздалегідь надруковані гроші, які з листопада 1945 р. замінили всі гроші, що друкувалися в країні.

У лютому 1948 р. до влади прийшли комуністи. За прикладом "великого брата" було проведено масову націоналізацію і централізацію. Крім того, всі сили були кинуті на створення важкої промисловості. Це миттєво вичерпало казну країни, що, в свою чергу, вимагало здійснення грошової реформи. Її підготовка проводилася під керівництвом радянських фахівців і в глибокій таємниці, тому і нові гроші друкувалися в м. Москві поспіхом методом офсетного друку. Номінали розрізнялися лише цифрами та кольором на банкнотах і були схожі на купони 1944 р. У 1953 р. настав перелом: в результаті проведення цієї грошової реформи заощадження мільйонів людей були знецінені [101, с. 484].

У 80-х pp. XX ст. було затверджено концепцію виготовлення нових грошей. І у 1988 р. банкнота номіналом 20 крон була визнана за кордоном як найкрасивіша банкнота року. 1 жовтня цього ж року була випущена остання соціалістична банкнота в 100 крон [101, с. 484].

Проте через 17 днів відбулася "оксамитова" революція і банкноти стали терміново вилучати з обігу.

Після "оксамитової революції" 1989 р. у Чехії були проведені економічні реформи, в основу яких було покладено: масову приватизацію підприємств, що знаходилися у власності держави; залучення іноземних інвесторів; лібералізацію цін і зовнішньої торгівлі, девальвацію чеської крони. У ході реалізації реформ відбулося зростання промислового виробництва, збільшення темпів інвестиційної діяльності тощо. Але помилки, допущені під час першого етапу реформ, призвели до істотного спаду в розвитку економіки Чехії і до зниження її ВВП. Загалом до 1997 р. зростання економіки країни припинилося і вона увійшла в період стагнації, з якого вона фактично почала виходити лише у 2000 р. [143, с. 366].

Отже, у 1990 р. було розпочато перший етап реформування банківської системи Чехії. Первинна приватизація здійснювалася за ваучерною схемою, причому більшість акцій залишилась у власності держави або дрібних власників [3].

До 1990 р. кредитне обслуговування клієнтів здійснювали Державний банк і 4 спеціальні фінансово-кредитні установи (інвестиційний, торговий, промисловий банки та ощадні каси). Капітал і активи цих установ повністю належали ЧССР [9, с. 234].

У 1991 р. було здійснено перехід до дворівневої банківської системи: на основі Державного банку було засновано Чеський національний банк (центральний банк), а основна частина комерційних банків стала універсальною.

У 1993 р. після розділення Чехословакії на дві держави (Чеську та Словацьку Республіки) все федеральне майно, включаючи і майно ряду банків, було визнане спільним і розділене на три частини, дві з яких відійшли Чехії, а одна – Словаччині. Розділ відбувся мирно і практично не відбився на стабільності фінансової ситуації – впродовж 1991-1995 pp. валютний курс зберігався на рівні 27-28 крон за дол. США [139, с. 235].

Створення нової держави вимагало емісії нових грошей. Так, чеська крона замінила на території нової держави чехословацьку крону. Першою була випущена банкнота номіналом 200 крон, потім банкноти 20 крон.

До середини 1993 р. частка державної власності складала: у Чеській ощадкасі – 43%, в комерційному банку "Прага" – 44%, в Інвестиційному банку – 45%, в Торгівельному банку – 50,5%. На ці 4 банківські установи припадало близько 70% активів всієї банківської системи країни. їх акції активно продавалися на фондовій біржі в м. Прага. В цілому чеські комерційні банки на той час непогано задовольняли потреби ринкової економіки: обсяги банківських кредитів досягали 70% ВВП, тоді як в Угорщині – близько 50%, Польщі – 30%, ФРН – 110% [139, с. 235].

Протягом 1992-1997 pp. у країні зберігався державний контроль над банками, переважали командно-адміністративні методи політики управління банками та визначення умов фінансування підприємців. І як наслідок, на початку 1990-х pp. у країні на балансах більшості банків знаходилося багато прострочених кредитів. Сумарний обсяг проблемних активів становив 5 млрд. дол. США.

До середини 1996 р. в Чехії діяло 55 банків, причому ринок контролювався чотирма крупними державними і одним приватним банком. На чотири держбанки доводилося більше 70% всіх банківських операцій в Чехії. Щодо решти банків, то 21 банківська установа були повними дочірніми компаніями іноземних банків, з яких в 19-ти був присутній іноземний капітал [139, с. 237].

Загалом 1996 р. характеризувався кризою банківської системи Чехії: з 55 банківських установ 8 (у т. ч. 5 найбільших банків) перебували у стані банкрутства [16]. В окремих банках було введено зовнішнє управління, а деякі були взагалі ліквідовані. В числі банків, що зазнали труднощів з ліквідністю, виявився і найкрупніший банк країни – Агробанк, що мав капітал в 4 млрд, крон та розміщував 5% всіх депозитів країни. В результаті Чеський національний банк був змушений виступити гарантом всіх його депозитів і здійснити вкладення в сумі 6 млрд, крон [139, с. 237].

В цілому криза призвела до банкрутства двох великих банків і припинення існування близько десяти дрібних (сукупна валюта балансу останніх складала всього 3,75% від загальної суми балансу чеської банківської системи). В результаті кризи структура банківської системи змінилася: кількість банківських інститутів, що функціонували в країні, знизилася до 48, у тому числі 23 – з іноземним капіталом. Таким чином, основною причиною кризи було непослідовне втілення в життя банківського законодавства, невдала ваучерна приватизація і відсутність ефективної системи нагляду за фондовим ринком. Крім того, уряд Чехії не прийняв необхідних заходів щодо запобігання розграбуванню виниклих в ході приватизації інвестиційних фондів, в яких значна частина коштів належала іноземним вкладникам. А це викликало різке падіння довіри до Праги на міжнародних ринках капіталу, а низька конкурентоспроможність економіки призвела до дефіциту торгівельного і платіжного балансів та девальвації крони і разом з високим рівнем проблемних кредитів, загальмувала розвиток грошово-кредитного і фондового ринків [139, с. 237-238].

З 1998 р. в Чехії було розпочато другий етап реформування банківської сфери, який передбачав приватизацію державних банків (у т. ч. 5 великих державних банків – Комерційний банк (Komercni banka), "Чешський Ощадний банк" (Ceska Sporitelna), Інвестиційний банк (Investicni banky), Поштовий банк (Postbank) і Чехословацький зовнішньоторговий банк (Ceskoslovensk6 Zahranicni obchod bank) з їх попередньою реструктуризацією й очищенням балансів від "проблемних" кредитів (за участі держави) та подальшим продажем банків стратегічним інвесторам (іноземним банкам) [45, с. 32].

Фондом національного надбання було емітовано облігації на суму 50 млрд, крон, із яких 35 млрд, крон було спрямовано на покриття боргів комерційним банкам, а 15 млрд, крон – розподілено в банках [45, с. 32].

Крім того, в країні було створено Банк консолідації, що взяв на себе борг 122 млрд, крон, який боржники мали сплатити протягом 8 років під 13% річних. Основними клієнтами Банку консолідації були державні підприємства, які підлягали приватизації. Реструктуризація проблемних кредитів включала: інвентаризацію активів і пасивів банків; виділення і поділ за походженням, ступенем ризику втрат, дебіторських кредитів; відповідну диференціацію участі держави в погашенні боргів; і надалі – поділ підприємств-боржників на окремі категорії для продовження угоди кредитування, списання боргу, продажу боргу, обміну на акції підприємства тощо [14].

Негативною рисою подібної системи реструктуризації боргів було те, що банки здебільшого ставали власниками збанкрутілих підприємств, зменшуючи тим самим ліквідність своїх активів, погіршуючи власну фінансову стійкість і стійкість всієї банківської системи країни в цілому. Після реструктуризації всі державні банки країни було приватизовано іноземними інвесторами.

У сфері банківського регулювання і контролю також було запроваджено ряд заходів. Так, було встановлено обмеження щодо структури банківських активів (зокрема, обмежений обсяг володіння банком юридичною небанківською фінансовою установою – не більше 15% власного капіталу в кожному окремому підприємстві та не більше 60% в усіх таких підприємствах). Обов'язковою була ідентифікація особи клієнта під час здійснення ним операцій на суму більше 500 тис. крон. Було засновано Фонд гарантування банківських депозитів (максимальна сума страхування депозиту складала 400 тис. чеських крон) та запроваджено систему розкриття банками інформації про результати діяльності (щорічне опублікування звітів про фінансовий стан банків, його акціонерів, діяльність тощо) [51, с. 42].

Загалом, в Чехії фінансові проблеми банків були зумовлені державною власністю на провідні банки в країнах, а також формуванням у ході масової приватизації системи перехресної власності банківського і підприємницького секторів. З одного боку, банки продовжували утримувати позиками на плаву "свої" підприємства, перешкоджаючи у такий спосіб звільненню економіки від неефективних виробництв (за оцінками, до 40% промислових підприємств країни є технічними банкрутами). З іншого боку, зростали обсяги сумнівних і ризикованих кредитів у портфелях банків, що погіршувало їх фінансову стійкість [71].

Починаючи з 2002 р., в країні відбулося послідовне покращення фінансових показників грошово-кредитного сектора. І в цілому процес реформування чеської грошово-кредитної системи було завершено до моменту офіційного вступу країни до ЄС (01.05.2004 р.). Національна законодавча база, яка регулювала цю сферу діяльності, була повністю адаптована до вимог Євросоюзу [143, с. 369]. Крім того, Чеська Республіка стала єдиним з чотирьох нових членів ЄС в Центральній Європі, яка виконала три з п'яти основних критеріїв Маастрихтського договору (з інфляції, рівня процентних ставок і за розміром державного боргу). Однак, задля цього вона змушена була піти на зниження темпів зростання національної економіки [143, с. 372].

Щодо введення євро, то у 2007 р. в країні існувала проблема: дефіцит бюджету до ВВП становив 4,1%, а для прийняття країною євро необхідно, щоб він був нижчим 3% [257].

Нині в обігу перебувають паперові гроші в 5000, 2000, 1000, 500, 200, 100, 50 чеських крон і залізні монети в 50, 20,10, 5, 2 і 1 чеську крону. 1 крона містить 100 гелерів [101, с. 489].

Протягом 2008 р. Національний банк Чеської Республіки з урахуванням процесів у світовій та європейській грошово-кредитних системах продовжував знижувати процентні ставки (табл. 13.1).

Згідно Закону Чеської Республіки №21/1992 "Про банки" з метою підтримки вітчизняної економіки в умовах світової фінансової кризи, створення більш вигідних умов кредитування для підприємств, покращення умов іпотеки для фізичних осіб банківська рада Національного банку Чеської Республіки 05.02.2009 р. прийняла рішення щодо зниження 2Т Репо ставки з 2,25% до 1,75%, яка діяла з 18.12.2008 р. (табл. 13.1).

Таблиця 13.1

Динаміка ставок рефінансування Національного банку Чеської Республіки [191]

Дата

Репо ставка, %

Дисконтна ставка,%

Ломбардна ставка,%

08.02.2008 р.

3,75

2,75

4,75

08.08.2008 р.

3,50

2,50

4,50

07.11.2008 р.

2,75

1,75

3,75

18.12.2008 р.

2,25

1,25

3,25

06.02.2009 р.

1,75

0,75

2,75

Загалом грошово-кредитний сектор в Чеській Республіці у період фінансової кризи 2008 р. залишався стабільним. З початку кризи не було зареєстровано жодного випадку закриття великої фінансово- кредитної установи. У 2009 р. чеська крона, у порівнянні з рівнем попереднього року, ослабла по відношенню до дол. США на 12% (середньорічний курс склав 19,1 чеських крон за дол. США) і до євро -на 5% (26,5 чеських крон за 1 євро) [101, с. 489-490].

Основні економічні показники розвитку Чеської Республіки у 2010 р. представлено в табл. 13.2.

Таблиця 13.2

Основні економічні показники розвитку Чеської Республіки у 2010 р. 190]

Індикатор

Період

Рік від року збільшення / зменшення (%)

Валовий внутрішній продукт

2-й квартал 2010 р.

2,4

Індекс споживчих цін

жовтень 2010 р.

2,0

Рівень інфляції

жовтень 2010 р.

1,2

Отже, Чеська Республіка – одна з не багатьох країн, яка за короткий час зуміла збудувати досить сильну і стабільну економіку. Серед посткомуністичних держав ця країна входить до низки лідерів за рівнем життя. Чехія характеризується достатнім рівнем розвитку грошово-кредитної системи, процес інтеграції якої в загальноєвропейський фінансовий ринок проходить без кризових ситуацій.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші