Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА

Основний капітал підприємства, його склад і структура

Слово "капітал" походить від латинського "capitalis", що означає головний, основний. Нині в економічній теорії характеристика капіталу як економічного ресурсу займає центральне місце. Капітал підприємства розглядається як фактор виробництва. Під фактором виробництва слід розуміти сукупність засобів виробництва, задіяних у виробничому процесі і які безпосередньо впливають на результати виробництва.

Отже, капітал підприємства – це сукупність засобів виробництва, цінностей у матеріальній, грошовій та нематеріальній формах, які забезпечують його власникові одержання додаткової вартості.

Успішне функціонування сільськогосподарських підприємств здійснюється на основі органічної взаємодії таких факторів, як земля, трудові ресурси, засоби й предмети праці.

Засоби праці – це річ або комплекс речей, за допомогою яких люди виготовляють продукцію або надають послуги. Засоби праці безпосередньо не створюють масу продукції, вони в процесі виробництва зберігають свою натуральну форму й діють протягом багатьох виробничих циклів.

Предмети праці – це все те, иа що спрямована людська праця, з чого виготовляється продукція для особистого або виробничого споживання. У процесі виробництва вони повністю споживаються й формують масу готової продукції.

Засоби й предмети праці в сукупності становлять засоби виробництва, які є матеріальною основою сільськогосподарського виробництва й важливою складовою частиною його продуктивних сил. У виробничому процесі засоби виробництва продуктивно споживаються й беруть безпосередню участь у формуванні вартості продукції. Засоби виробництва аграрного підприємства, виражені в грошовій формі, становлять його виробничий капітал, який залежно від економічного значення в процесі виробництва, характеру відтворення й способу перенесення вартості на готовий продукт поділяється на основний та оборотний.

Основний виробничий капітал – це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, зберігають свою натуральну форму й частинами переносять свою вартість на створюваний продукт.

Оборотний капітал – це предмети праці, які цілком споживаються в одному виробничому циклі, втрачають натурально- речову форму й повністю переносять свою вартість на готовий продукт.

У процесі виробництва окремі елементи основних виробничих фондів відіграють неоднакову роль, а тому їх поділяють на активні та пасивні.

До активної частини основного капіталу відносять комплекс машин і механізмів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (трактори, комбайни, транспортні засоби устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини основного капіталу належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів (виробничі приміщення, споруди).

Відповідно до системи бухгалтерського обліку й статистики видова (технологічна) класифікація основних виробничих фондів така:

  • – земельні ділянки й об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси);
  • – будівлі, у яких розміщені цехи, майстерні, худоба, склади, адміністративні корпуси тощо;
  • – споруди, до яких належать мости, естакади, шляхи, шляхові споруди й споруди для зберігання сировини, водонапірні башти та ін.;
  • – передавальні пристрої (електромережі, сигналізація, система зв'язку, водопроводи виробничого призначення тощо);
  • – силові машини та устаткування (підйомні крани, транспортери, механізми, вимірне та регулювальне устаткування та ін.);
  • – транспортні засоби, до яких належать рухомий склад, тягачі, контейнери, платформи, вагони тощо;
  • – інструменти, термін використання яких більший від одного року, а вартість регулюється законодавчими актами;
  • – виробничий інвентар (пристосування, відра, бідони, шафи для зберігання продукції та ін.);
  • – господарський інвентар (меблі, офісне устаткування, факси, телефони, комп'ютери тощо);
  • – робоча й продуктивна худоба;
  • – багаторічні насадження;
  • – капітальні витрати на поліпшення та рекультивацію земель;
  • – інші основні виробничі фонди.

Співвідношення окремих видів (груп) основного капіталу, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості на підприємстві, визначає структуру основних виробничих фондів. За інших однакових умов структура основного капіталу є ефективнішою тоді, коли більшою є в Їхньому складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів: галузевих особливостей і спеціалізації підприємства, технічного рівня виробництва й територіального розміщення аграрного підприємства.

Облік основних засобів здійснюють в натуральній і вартісній формах.

Натуральна форма (площа, кількість і потужність силових машин, устаткування тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, вдосконаленні складу основних засобів. За співвідношенням вартості окремих видів основного капіталу визначають матеріально-речову структуру основного капіталу підприємства.

Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.

Розрізняють такі види оцінки вартості основних засобів:

Первісна вартість (початкова) – це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Вона включає вартість придбання об'єкта основних засобів, витрати на їхню доставку, витрати на монтаж і запуск у дію об'єкта основних засобів, інші супутні витрати, пов'язані з придбанням або спорудженням об'єкта основних засобів. Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Переоцінена або відновлена вартість основних засобів – це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами, тобто переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їхньої переоцінки.

Залишкова вартість – визначається як різниця між початковою вартістю, та сумою зносу, накопиченою за весь період експлуатації об'єкта основних засобів. Це реальна вартість основних засобів у певний період.

Ліквідаційна вартість – це вартість реалізації зношених та знятих з виробництва основних засобів (це може бути вартість лому, агрегати, запасні частини, метал, гума тощо). У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних засобів. За цією вартістю підприємство може реалізувати основні засоби, передати на баланс іншому підприємству.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші