Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Економічна суть, склад та ефективність використання оборотного капіталу

Забезпечення функціонування виробництва на підприємстві зумовлює необхідність поєднання основного та оборотного виробничих капіталів. Щоб безперервно відбувався процес виробництва, необхідно мати сировину, матеріали, паливо, запасні частини та інші предмети праці, вартість яких у сукупності становить оборотний капітал.

Оборотний капітал підприємства – це предмети праці та кошти, які цілком споживаються протягом одного виробничого циклу, втрачають натуральну форму й повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції. У зв'язку з цим саме оборотний капітал має визначальне значення під час формування собівартості й вартості продукції.

Оборотний капітал перебуває у різних функціональних формах і включає такі три групи: виробничі запаси, незавершене виробництво й напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси – це предмети праці, що не вступили в процес виробничого споживання. Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину оборотного капіталу, до їх складу входять: сировина, основні та допоміжні матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети.

Незавершене виробництво становлять ті предмети праці, які перебувають у виробництві на різних стадіях технологічного процесу.

Напівфабрикати – це предмети праці, які повністю оброблені на одній дільниці виробництва, але повинні пройти подальшу обробку на інших ділянках.

Витрати майбутніх періодів – усі витрати, які були проведені в цьому періоді й будуть включені до собівартості продукції в наступні періоди.

Господарська діяльність підприємств включає також реалізацію продукції, тому підприємствам потрібний капітал, який би обслуговував сферу обігу. Капітал обігу (оборотний капітал у сфері обігу) включає готову продукцію на складах, продукцію, що відвантажена й перебуває в дорозі, кошти, засоби в розрахунках, зокрема дебіторську заборгованість.

Сукупність оборотного капіталу у сфері виробництва та оборотного капіталу у сфері обігу, становлять оборотні засоби підприємства.

У плануванні та обліку оборотні засоби поділяються на нормовані та ненормовані.

До нормованих належать виробничі запаси (сировина, матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети), незавершене виробництво й напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів і готова продукція на складі.

Ненормовані фонди обігу використовують у сфері обігу. Це товари відвантажені, кошти й засоби в розрахунках, дебіторська заборгованість.

Для того, щоб виробничий процес здійснювався безперервно, необхідно, щоб у підприємстві запас сировини й матеріалів перевищував рівень їх споживання. Проте всі нормативи забезпечують мінімальні запаси різних видів товарно-матеріальних цінностей, що необхідні для забезпечення нормальної господарської діяльності підприємства.

Потреба підприємства в різних видах матеріальних ресурсів визначається за певними нормами їх витрати. Ці норми розробляються самими підприємствами або ж галузевими науково-дослідними організаціями.

Норма витрати того чи іншого виду ресурсів – це гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції в умовах конкретного виробництва з урахуванням застосування прогресивної технології та сировини (матеріалів) найвищого гатунку.

Норматив кожного нормованого елементу оборотних засобів підприємства (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, залишки готової продукції) визначаються методом прямого розрахунку. У практиці господарювання він є основним і забезпечує науково обгрунтовані розміри нормативів оборотних коштів підприємства.

У сільськогосподарських підприємствах для кожного виду матеріальних цінностей нормативи розраховують у грошовому й натуральному виразі. Вони визначають розміри виробничих запасів кормів, насіння, добрив, пального, запасних частин та інших матеріалів, які необхідні для забезпечення нормальної господарської діяльності. Наприклад, у господарствах нормативи встановлюються з такого розрахунку: на насіння – у розмірі його потреби для проведення весняної сівби в наступному році й страхового фонду (10–15 % річної потреби); на мінеральні добрива й пестициди – у розмірах середньомісячного завозу; на корми власного виробництва – у розмірі їх потреби до нового врожаю з урахуванням страхового запасу. Норматив запасних частин до тракторів становить 10 %, автомобілів – 5 %, сільськогосподарських машин – 15 % вартості їх річних витрат.

Нормативи власних оборотних фондів і фондів обігу обчислюються щорічно. Вони залежать від обсягу виробництва та умов реалізації продукції, витрат на виробництво, зберігання й реалізацію продукції (собівартості продукції та незавершеного виробництва), вартості товарно-матеріальних цінностей у виробничих запасах.

Для оцінки ефективності використання оборотних засобів підприємств використовують такі показники:

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) визначається діленням виручки від реалізації продукції за рік на середньорічний залишок оборотного капіталу. Цей показник показує кількість оборотів, які здійснюють кошти за плановий період і суму реалізованої продукції, що припадає на одну гривню оборотного капіталу, та визначається за формулою:

де – коефіцієнт оборотності (кількість оборотів);

Q – обсяг реалізованої продукції, грн..;

– середньорічний залишок оборотного капіталу, грн..

Чим більше оборотів здійснює оборотний капітал за рік, тим ефективніше він використовуються. Для аналізу динаміки ефективності його використання визначають два показники: коефіцієнт оборотності нормованого оборотного капіталу та коефіцієнт оборотності всього оборотного капіталу.

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті – показник, обернений до коефіцієнта оборотності, який показує, скільки оборотного капіталу припадає на 1 грн. реалізованої продукції. Величину цього показника обчислюють за формулою:

Тривалість одного обороту (в днях) визначається діленням кількості днів у році на коефіцієнт оборотності оборотного капіталу:

Тривалість одного обороту характеризує швидкість обертання. Цей показник обчислюється в днях і визначається періодом, за який оборотний капітал підприємства здійснює один оборот. Швидкість обертання оборотного капіталу характеризує ефективність його використання. Прискорення оборотності оборотного капіталу зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на 1 грн поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання оборотних засобів підприємства. Результатом прискорення оборотності оборотних засобів є зменшення їх суми за незмінного обсягу виробництва. І навпаки, під час сповільненого обертання оборотних засобів необхідно додатково залучати відповідну їх суму для виконання програми виробництва.

Основним джерелом формування оборотних засобів є чистий прибуток підприємства, частина якого спрямовується на поповнення власних оборотних коштів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті діючої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємства, а проте, йому не належать. До їхнього використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних засобів підприємства.

Сталі пасиви – це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупцями (замовниками) підприємства.

Потреба в оборотних засобах значно коливається протягом року. В період, коли створюються сезонні запаси кормів, насіння, сировини та інших матеріальних цінностей, а також при зростанні витрат незавершеного виробництва, вона стрімко зростає. Потім у процесі виробництва і реалізації продукції потреба в оборотних засобах поступово зменшується.

Крім того, на підприємствах виникає потреба в додаткових оборотних коштах у зв'язку з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої продукції, несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань постачальниками. У цьому випадку підприємство змушене звертатися до залучення коштів на поповнення оборотних засобів.

Джерелами залучених оборотних засобів є короткостроковий кредит банку, кошти інших кредиторів, комерційний кредит, кредиторська заборгованість.

Короткостроковий кредит, незалежно від об'єктів кредитування, надається на строк до одного року. Враховуючи взаємні платежі, комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їхнього майна. Кредити банку дають змогу ув'язати всі джерела оборотних коштів і раціонально формувати запаси сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя.

Комерційний кредит надається у товарній формі і є досить поширеним джерелом залучених коштів. Він характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами господарської діяльності. Комерційний кредит використовується тоді, коли у покупця товару (споживача) не вистачає фінансових ресурсів і він не може розраховуватися з постачальником. У цьому разі постачальник дає згоду на відстрочку платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача замість грошей отримує вексель. Видача векселя означає фактично перетворення (перехід) товару у гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит підприємства на гроші як засіб платежу.

Кредиторську заборгованість породжує недостача власних оборотних засобів. Наявність кредиторської заборгованості свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання – це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

Джерела формування оборотних засобів справляють вплив на швидкість їхнього обертання. Вони мають значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і сприяють або не сприяють досягненню мети підприємства – одержанню прибутку з мінімально необхідними обсягами оборотних засобів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші