Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Науково-технічний прогрес і основні його напрями в сільському господарстві

У процесі інноваційної діяльності відбувається практичне використання інновацій у підприємстві і починається виробництво та випуск на ринок нової конкурентоспроможної продукції. Розширення споживання наукових досягнень у виробництві зумовлює перехід до масового застосування інноваційного продукту, що характеризує розвиток науково-технічного прогресу.

Науково-технічний прогрес у сільському господарстві (НТП) – це процес постійного вдосконалення засобів виробництва, технологій, організації та управління виробництвом на основі використання наукових досягнень.

НТП як об'єктивний і закономірний процес здійснюється безперервно та є необхідною умовою економічного й соціального розвитку. Він передбачає підвищення економічної ефективності виробництва та якості сільськогосподарської продукції, поліпшення умов праці й побуту сільських працівників.

У сільськогосподарському виробництві науково-технічний прогрес здійснюється за такими основними напрямами: технічним, технологічним, агрохімічним, біологічним та організаційно- економічним.

Технічний напрям НТП передбачає створення нових і вдосконалення існуючих систем машин для комплексної механізації виробництва сільськогосподарської продукції.

Технологічний напрям НТП передбачає розробку прогресивних ресурсозберігаючих технологій виробництва сільськогосподарської продукції. При цьому важливим є впровадження грунтозахисних технологій на основі використання поверхневого мінімального обробітку грунту.

Агрохімічний напрям НТП передбачає комплексне використання на науковій основі мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин і тварин з метою підвищення урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості продукції. Підвищення рівня хімізації сільськогосподарського виробництва зумовлює необхідність розробки й використання нових безпечніших для людей і навколишнього середовища хімічних засобів та удосконалення методів їх зберігання й використання.

Біологічний напрям НТП грунтується на подальшому розвитку традиційної селекції, генної інженерії та розробці нових біотехнологій, які кардинально змінюють характер сільськогосподарського виробництва.

За допомогою генної інженерії виведені штами мікроорганізмів, що продукують деякі незамінні амінокислоти. Проводяться роботи з виведення штамів, що інтенсифікують процес травлення кормів організмом тварин, а також штамів, що продукують гормон їх росту. Застосування останнього підвищує приріст живої маси молодняка великої рогатої худоби на дорощуванні й відгодівлі.

Організаційно-економічний напрям НТП – створення адекватної організаційної структуру підприємств та удосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин. Вони повинні бути побудовані так, щоб активізувати відродження господаря на селі та сприяти їхній високоефективній діяльності. Однак, перш ніж запроваджувати ту чи іншу інновацію у виробництво, аграрне підприємство повинне визначити економічну ефективність її використання.

Показники ефективності інновацій можуть класифікуватися за наступними ознаками:

  • 1. За видом економічних суб'єктів розрізняють:
    • комерційну ефективність, яка враховує фінансові наслідки для учасників інноваційного проекту;
    • бюджетну ефективність, яка враховує вплив інноваційного проекту на витрати (доходи) бюджету;
    • народногосподарську ефективність, яка відображає ефективність проекту з точки зору всього національного господарства, а також регіонів, галузей, які приймають участь у проекті;
  • 2. За видом узагальнюючого показника, що виступає як критерій економічної ефективності інноваційного проекту показники діляться на:
    • абсолютні, в яких узагальнюючі показники визначаються ж різниця між вартісними оцінками результатів і затрат, пов'язаних з реалізацією проекту;
    • відносні, в яких узагальнюючі показники визначаються ж відношення вартісних оцінок результатів проекту до сукупних затрат на їхнє отримання;
    • тимчасові, якими оцінюється період окупності інвестиційних затрат.
  • 3. За методом зіставлення грошових затрат і результатів показники поділяються на:
    • статистичні, в яких грошові потоки, що виникають в різні моменти часу, оцінюються як рівноцінні;
    • динамічні, в яких грошові потоки, викликані реалізацією проекту, приводяться до єдиного моменту часу шляхом їх дисконтування.

Для оцінки загальної економічної ефективності інновацій може використовуватися система наступних показників:

1) інтегральний ефект (Е) є величиною різниць результатів та інноваційних затрат за розрахунковий період, наведених до одного, звичайно початкового року, тобто з урахуванням дисконтування результатів і затрат:

де – розрахунковий рік;

– результат у t-й рік;

– інноваційні затрати в t-й рік;

– коефіцієнт дисконтування.

Загальні результати нововведень визначаються як сума основних та супутніх результатів. Основні результати обчислюються за формулами:

– для засобів тривалого користування:

де – ціна однієї одиниці продукції (з урахуванням ефективності її використання), виробленої з допомогою нових засобів праці або предметів праці в році t;

– продуктивність засобів праці в році t;

– обсяг використання нових засобів праці чи предметів праці в році t;

– витрати предметів праці на одиницю продукції, виготовлену з їхнім використанням в році t.

Сумарні затрати на реалізацію інновацій включають затрати на виробництво та використання продукції, при цьому затрати як на виробництво, так і на використання продукції розраховуються однаково:

де – поточні затрати на виробництво (використання продукції в році t без обліку амортизаційних відрахувань на реновацію;

– одноразові затрати на виробництво (використання) продукції в ponit;

– остаточна вартість основних фондів, що вибувають в році t.

Інтегральним ефектом називають також чистий дисконтований доход, чисту зведену вартість.

2) індекс рентабельності інноваційРозглянутий вище метод дисконтування – засіб співвідношення різночасових затрат і доходів, допомагає вибрати напрямки вкладення коштів у інновації, коли цих коштів особливо замало. Даний метод корисний для організацій, що знаходяться на підпорядкованому положенні та одержують від вищого керівництва вже жорстко регламентований бюджет, в якому величина можливих інвестицій в інновації визначена однозначно. У таких ситуаціях рекомендується проводити ранжування всіх наявних варіантів інновацій у порядку убуваючої рентабельності.

Індекс рентабельності є відношенням приведених доходів до наведених на цю ж дату приведеним витратам:

де – доход в періоді і;

– розмір інвестицій в інновації у періоді t.

У числівникові цієї формули – величина доходів, приведених до моменту початку реалізації інновацій, а в знаменникові – величина інвестицій в інновації, що дисконтувалися на момент початку процесу інвестування. Іншими словами, тут порівнюються дві частини потоку платежів: доходна і інвестиційна. При інноваційний проект вважається економічно ефективним, у протилежному випадку – неефективним.

3) норма рентабельності () с нормою дисконту, коли величина доходів, що дисконтувалися за певне число років стає рівною інноваційним вкладенням. У цьому випадку доходи й затрати інноваційного проекту визначаються шляхом приведення до розрахункового моменту:

Норма рентабельності визначається аналітично як таке порогове значення рентабельності, що забезпечує рівність нулю інтегрального ефекту, розрахованого за економічний строк життя інновацій.

4) період окупності () базується на грошовому потоці з приведенням коштів, що інвестуються в інновації та суми грошового потоку до нинішньої вартості.

де К – первісні інвестиції в інновації;

Д – щорічні грошові доходи.

Якщо період окупності проекту перевищує інвестиційний період, то проект не окупається та є економічно невигідним.

Важливою інновацією в рослинництві є впровадження грунтозахисної безплужної системи обробітку грунту, яке сприяє підвищенню урожайності зернових культур, зниженню трудомісткості виробництва та зменшенню витрат на 1 га посіву. У результаті цього підвищується продуктивність праці в зерновому господарстві н знижується собівартість 1 ц зерна. У цих умовах підприємство одержує додатковий прибуток на 1 га посіву зернових культур, а також забезпечує підвищення рентабельності виробництва. Наведені вище показники використовуються дня оцінки економічної ефективності впровадження поверхневої технології обробітку грунту. Вони визначаються на основі порівняння з показниками базового варіанту, тобто з показниками вирощування зернових культур за відвальної оранки грунту.

Приріст урожайності () визначають як різницю між її рівнем за досліджуваним (І і базовим () варіантами, тобто

Додатковий прибуток () на 1 га посіву зернових культур за відповідним варіантом поверхневого обробітку грунту визначається за формулою

де і – виробничі витрати на основну продукцію з розрахунку на 1 га посіву відповідно за 1-м досліджуваним і базовим варіантами, грн; Ц – ціна реалізації 1 ц зерна, грн.

Отже, економічна ефективність інвестицій під час запровадження поверхневої технології обробітку грунту визначається масою додаткового прибутку, одержаного з розрахунку на 1 га посіву зернових культур завдяки підвищенню врожайності й зниженню собівартості продукції. При цьому важливе значення має також підвищення рівня рентабельності та зниження трудомісткості виробництва зерна.

Аналіз ефективності капіталовкладень грунтується на оцінці грошей у часі. Абсолютно доведеним є твердження, що одна гривня, одержана сьогодні, є ціннішою, вагомішою, дорожчою за гривню, яка буде отримана в майбутньому.

Існують два методи зіставлення інвестицій у часі:

1) метод складних відсотків – дає можливість оцінити наявні гроші в майбутньому:

де – майбутня вартість грошей;

– поточна вартість грошей;

і – відсоткова банківська ставка за певний період (місяць, квартал, рік);

п – кількість періодів (місяців, кварталів, років).

Метод дисконтування – застосовується тоді, коли потрібно знати, яку суму коштів потрібно вкласти в цей час, щоб отримати необхідну суму грошей у майбутньому:

За цією формулою визначається поточна цінність грошей, якщо відома їх майбутня цінність.

Розрахунок величини ефекту від використання інвестицій само по собі дає мало інформації. Для отримання повної інформації щодо результативності інвестування необхідно провести оцінювання отриманих розрахункових і фактичних даних. Це можна зробити, якщо визначити чистий приведений дохід, індекс дохідності, період окупності інвестицій та внутрішню норму дохідності. Ці показники мають певні оптимальні значення, із досягненням яких інвестування вважається доцільним та ефективним.

Оцінити інвестиційні проекти можна також за такими показниками:

  • 1) чиста поточна вартість – це різниця між сукупними доходами й сукупними витратами, взятими за весь період економічного життя інвестицій і дисконтованими в кожному році на фактор часу;
  • 2) внутрішня норма окупності – це така дисконтна ставка, за якої попередній показник дорівнює нулю;
  • 3) термін окупності – визначається відношенням суми капіталовкладень до суми інвестиційного прибутку;
  • 4) норма інвестиційного прибутку – це відсоткове відношення інвестиційного прибутку до суми капіталовкладень;
  • 5) норма беззбитковості:

де – постійні витрати;

– товарна продукція;

– змінні витрати.

Норма беззбитковості показує, за якого обсягу реалізації продукції досягається беззбитковість виробництва.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші