Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА Й СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

Класифікація витрат на виробництво продукції

У процесі виробництва продукції здійснюються неоднорідні за своїм складом і економічним значенням витрати. Собівартість сільськогосподарської продукції складається з витрат, пов'язаних з використанням землі, основних засобів, трудових і матеріальних виробничих ресурсів. Отже, ресурси, що беруть участь у процесі виробництва, різняться за природою їх створення, особливостями функціонування і періодом часу, протягом якого використовуються у процесі виробництва.

Сукупність вартості спожитих і перенесених на продукцію виробничих ресурсів формують витрати виробництва. Кожне підприємство здійснює витрати пов'язані з виробництвом продукції, які включають сукупність затрат живої праці й матеріальних засобів на виробництво та реалізацію продукції, зокрема витрати підприємства складаються з втрат на оплату праці та вартості спожитих матеріальних ресурсів – зносу основних засобів, які беруть участь у виробництві продукції, вартості спожитих у процесі виробництва матеріалів (насіння, добрив, хімікатів, палива тощо).

У процесі виробництва продукції здійснюються найрізноманітніші витрати. Вони неоднорідні за своїм складом та економічним значенням. Витрати на виробництво сільськогосподарської продукції розподіляються: за характером участі у виробничому процесі, за якісним складом, за способом включення їх у собівартість, за формою участі витрат у виробничому процесі.

Залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяються на основні та накладні.

Основні витрати пов'язані з безпосереднім виконанням технологічних операцій з виробництва продукції, без них виробництво певного виду продукції неможливе. У тваринництві до основних відносять витрати на догляд за поголів'ям продуктивної худоби й одержання від нього продукції: на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, корми, послуги автотранспорту, амортизацію основних засобів, на поточний ремонт, електроенергію, медикаменти, утримання літніх таборів, вартість малоцінного інвентарю, на проведення зооветеринарних заходів (крім тих, що здійснюються за рахунок капітальних вкладень).

Накладні витрати – це витрати з управління та обслуговування діяльності виробничого підрозділу (бригади, ферми, цеху), рослинництва й тваринництва, а також господарства в цілому. Це Загальновиробничі витрати.

Виробничі витрати сільськогосподарських підприємств неоднорідні за своїм якісним складом. Витрати на виробництво продукції в плануванні та обліку групуються за статтями, які характеризують їх виробниче призначення (таблиця 9.1). При цьому необхідно зауважити, що кожне господарство визначає перелік статей витрат самостійно.

Таблиця 9.1.

Групування витрат за статтями в різних галузях сільськогосподарських підприємств

Стаття витрат

У

рослинництві

У

тваринництві

У допоміжних та підсобних виробництвах

Витрати на оплату праці

+

+

+

Відрахування на соціальні заходи

+

+

+

Насіння та посадковий матеріал

+

Паливо та мастильні матеріали

+

+

+

Добрива

+

Засоби захисту рослин та тварин

+

+

Корми

+

+

Сировина та матеріали

+

Роботи та послуги

+

+

+

Витрати на ремонт необоротних активів

+

+

+

Інші витрати на утримання основних засобів

+

+

+

Інші витрати

+

+

+

Непродуктивні витрати

+

+

+

Загальновиробничі витрати

+

+

+

Собівартість продукції – це грошовий вираз витрат виробництва.

Собівартість продукції формується з різних за економічним значенням статей витрат, які характеризують її склад і структуру. Структура собівартості продукції визначається відсотковим співвідношенням окремих статей витрат у загальних витратах виробництва. Вона залежить від особливостей окремих галузей, спеціалізації підприємства, рівня його технічної оснащеності та організації виробництва.

За способом включення в собівартість продукції всі витрати поділяються на прямі й непрямі (які можна розподілити).

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом певного виду продукції й можуть бути безпосередньо віднесені на відповідний об'єкт обліку.

Непрямі витрати пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, тому вони не можуть бути віднесені безпосередньо на один продукт, а розподіляються між ними за відповідною методикою.

У рослинництві до непрямих належить значна частина витрат на утримання основних засобів. Витрати на утримання основних засобів відносяться на собівартість продукції окремих культур та видів незавершеного виробництва пропорційно обсягу виконаних ними робіт, а саме:

  • а) тракторів – пропорційно обсягу виконаних ними механізованих тракторних робіт (в умовних еталонних гектарах);
  • б) грунтообробних машин – пропорційно обробленим площам, зайнятим певними культурами;
  • в) сівалок – пропорційно площі посіву культур;
  • г) технічних засобів для збирання врожаю – прямо або пропорційно зібраній площі певних культур;
  • д) машини для внесення в грунт добрив – пропорційно фізичній масі внесених добрив;
  • е) меліоративних споруд – пропорційно меліорованим площам;

є) приміщень для зберігання продукції – пропорційно кількості та тривалості зберігання продукції протягом звітного періоду.

За формою участі витрат у виробничому процесі, тобто на підставі зв'язку з обсягом виробництва, витрати поділяються на постійні та змінні.

Постійні витрати безпосередньо не пов'язані з обсягом виробництва продукції, вони є функцією часу, а не обсягу продукції. До постійних відносяться витрати, величина яких не залежить ні від кількості виробленої продукції, ні від обсягу виконаних робіт. До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, на управління та обслуговування виробництва, плата за землю або фіксована орендна плата за користування землею, приміщеннями, технікою, виплата відсотків за банківські кредити та ін.

Змінні витрати – це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від кількості виготовленої продукції або обсягу виконаних робіт. До змінних належать витрати на оплату праці, вартість використаної сировини, насіння, кормів, витрати на експлуатацію сільськогосподарських машин та устаткування, на ремонт та інструменти тощо.

У виробничому процесі сільськогосподарських підприємств споживаються предмети праці власного виробництва (насіння, корми, молоко, органічні добрива тощо) і покупні (добрива, паливо й мастильні матеріали, засоби захисту рослин та тварин, корми тощо). За обсягом споживання й вартістю цих предметів праці формуються відповідні статті витрат.

Товарно-матеріальні цінності власного виробництва минулих років відносяться на витрати за їх фактичною собівартістю, продукція власного виробництва поточного року – за плановою собівартістю з корегуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат, а покупні – за ціною придбання з урахуванням витрат на доставку в господарство й зберігання на складах.

Собівартість – це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво й реалізацію продукції. Собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує витрати кожного виробника на виробництво й збут продукції. У сільськогосподарському виробництві розрізняють собівартість індивідуальну й галузеву (середню), виробничу й повну, планову й фактичну.

Собівартість як економічна категорія проявляється в показнику індивідуальної собівартості продукції підприємства, а узагальнений її вираз – у показнику собівартості продукції галузі. Таким чином, розрізняють собівартість індивідуальну й галузеву. Індивідуальна відображає витрати окремого підприємства. Галузева розраховується як середньозважена величина індивідуальних витрат підприємств.

Залежно від характеру витрат, які включаються до собівартості продукції, розрізняють виробничу й повну (комерційну) собівартість.

До виробничої собівартості відносять витрати, пов'язані з виробництвом та внутрішньгосподарським транспортуванням продукції до місця зберігання. Крім того, кожний виробник несе певні витрати пов'язані зі збутом продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати). Собівартість, що включає витрати на виробництво й реалізацію продукції, називається повною.

Виробничу й повну собівартість залежно від часу розрахунку та джерел даних поділяють на планову й фактичну. Планову собівартість розраховують, виходячи з нормативних витрат, на виробництво продукції. Розрахунки проводять у відповідності з технологічними картами на відповідні види продукції, які містять перелік робіт і матеріально-технічних засобів, необхідних для їх виконання. У кінці року визначають фактичну собівартість, яку розраховують на основі фактичних витрат виробництва й обсягу виготовленої продукції.

Виділяють також очікувану або провізорну собівартість, яка є різновидом планової. Її визначають станом на 1 жовтня звітною року. При цьому за три квартали беруть фактичні витрати й вихід продукції, а за останній квартал року – очікувані дані.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші