Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Методика визначення собівартості сільськогосподарської продукції

У системі ефективного господарювання на підприємстві важливе місце займає обчислення собівартості сільськогосподарської продукції. Калькуляція собівартості необхідна для вирішення низки економічних завдань: обгрунтування цін на продукцію, обчислення маси прибутку і рівня рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів та ін.

Витрати на виробництво продукції формуються за центрами відповідальності, об'єктами обліку та об'єктами калькуляції собівартості продукції.

Центрами відповідальності виступають внутрішньогосподарські підрозділи, що функціонують на засадах госпрозрахунку. їх склад визначається з урахуванням виробничої та організаційної побудови підприємства.

Облік витрат і виходу продукції здійснюється в розрізі окремих об'єктів. У рослинництві об'єктами обліку витрат і виходу продукції є окремі культури або групи культур.

Об'єктами калькуляції собівартості є конкретні види продукції, робіт і послуг. При цьому необхідно відзначити, що при вирощуванні сільськогосподарських культур господарства одержують, як правило, не один, а кілька видів продукції – основну, супутню і побічну.

Основною є продукція (зерно, цукрові буряки, картопля тощо), для одержання якої організоване відповідне виробництво. Якщо в одній галузі виробляється два і більше основних продукти, вони є супутніми. Біологічні особливості рослин зумовлюють одержання поряд з основною побічної продукції (соломи і полови зернових, гички цукрових буряків).

Об'єктами калькуляції собівартості в рослинництві є продукція всіх видів, яку одержують від кожної сільськогосподарської культури. Поряд з цим визначають також собівартість сільськогосподарських робіт з виробництва продукції рослинництва, які виконуються в поточному році під урожай майбутнього року і відносяться до незавершеного виробництва.

Собівартість одиниці продукції визначають за допомогою певних методів:

  • 1) пряме віднесення витрат на відповідні види продукції застосовують там, де одержують лише один вид продукції (1 ц зеленої маси, 10 т • км, 1 кВт • год., 1 м3 води);
  • 2) вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої в грошовій формі (солома, гичка, стебла кукурудзи, гній, пух, перо, міражні яйця, роги). Залишок відносять на обсяг основної продукції;
  • 3) розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів продукції (вміст повноцінного зерна в зерновідходах, вміст поживних речовин у фуражній картоплі та кормових коренеплодах);
  • 4) коефіцієнтний метод застосовують у разі визначення умовної продукції (у зерновиробництві);
  • 5) пропорційний метод застосовують під час розподілу витрат між окремими видами продукції пропорційно вартості продукції, оціненої за реалізаційними цінами (овочі, льон, конопля);
  • 6) комбінований метод складається з двох і більше вищерозглянутих методів.

Розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюється в такій послідовності:

  • 1) розподіляються між окремими об'єктами планування та обліку витрати з утримання необоротних активів;
  • 2) визначається собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв;
  • 3) розподіляються загальні витрати на зрошення та осушення земель, зокрема витрати на утримання меліоративних споруд, вапнування й гіпсування грунтів та утримання полезахисних смуг;
  • 4) списується частина витрат бджільництва на сільськогосподарські культури, що запилюються;
  • 5) списуються з витрат основного виробництва суми надзвичайних втрат;
  • 6) розподіляються бригадні, фермерські, цехові та Загальновиробничі витрати;
  • 7) визначається загальна сума виробничих витрат за об'єктами обліку;
  • 8) визначається собівартість продукції рослинництва;
  • 9) визначається собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки рослинницької продукції;
  • 10) розподіляються витрати з утримання кормоцехів;
  • 11) визначається собівартість продукції тваринництва;
  • 12) визначається собівартість продукції інших промислових виробництв;
  • 13) визначається собівартість товарної продукції рослинництва, тваринництва та підсобних промислових виробництв.

Шляхи зниження собівартості сільськогосподарської продукції

Найперспективніший шлях зниження собівартості продукції сільського господарства – це підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин.

Збільшення виробництва та поліпшення якості продукції за рахунок підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин відбувається на основі інтенсифікації сільського господарства, яка є важливою умовою зниження собівартості продукції. Заходи по інтенсифікації виробництва вимагають збільшення виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських культур і голову худоби, але водночас сприяють зменшенню собівартості одиниці продукції.

Скороченню витрат на одиницю продукції значною мірою сприяють зниження трудомісткості продукції та підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення системи машин, форм організації і оплати праці.

Важливим резервом зниження собівартості є інтенсивне використання машинно-тракторного парку, сільськогосподарських машин і знарядь, механізмів і обладнання тваринницьких ферм, транспортних та інших засобів праці.

Одним із шляхів зниження собівартості продукції є раціональне використання матеріальних оборотних фондів (насіння, мінеральних добрив, пального, кормів тощо).

Значний резерв зниження собівартості продукції є поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва і досягнення його оптимальних розмірів відповідно до особливостей природно- економічних умов господарської діяльності сільськогосподарських підприємств.

Значну роль у зниженні собівартості продукції відіграє такий фактор, як підвищення матеріальної заінтересованості працівників у кінцевих результатах господарської діяльності.

Зниження собівартості сільськогосподарської продукції забезпечується сукупністю основних напрямів використання внутрішньогосподарських резервів скорочення витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції, ці фактори органічно взаємопов'язані і взаємозумовлені.

Разом з тим формування виробничих витрат у сільськогосподарських підприємствах значною мірою залежить від зовнішніх факторів, зокрема рівня цін на засоби виробництва і матеріальні ресурси, які вони закупляють у промислових підприємств, умови кредитування і оподаткування сільськогосподарських підприємств, сервісне обслуговування, умови реалізації продукції. З урахуванням цього господарства можуть розробляти конкретні заходи щодо зниження собівартості продукції.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші