Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Принципи ціноутворення на сільськогосподарську продукцію

Ціноутворення на продукцію сільського господарства здійснюється з урахуванням рівня її собівартості, яка відображає фактичні витрати виробництва. У зв'язку з цим економічно обґрунтовані ціни реалізації сільськогосподарської продукції повинні перевищувати рівень її собівартості, що забезпечує не тільки відшкодування витрат, а й одержання необхідних нагромаджень.

Ціноутворення на продукцію сільського господарства є одним із важливих шляхів використання економічних законів для дальшого розвитку сільськогосподарського виробництва. Інтереси виробництва вимагають, щоб при обґрунтуванні цін враховувалися різні об'єктивні умови і обставини, тобто всі ціноутворюючі фактори, які зумовлюють рівень цін.

Ціни складаються не тільки залежно від суспільно необхідних витрат на виробництво продукції. При цьому враховуються також інші фактори – забезпечення необхідного рівня рентабельності нормально працюючим підприємствам, споживчі властивості та якість продукції, встановлення економічно обґрунтованого співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію і промислові засоби виробництва для сільського господарства, співвідношення попиту і пропозиції тощо.

Основні принципи утворення закупівельних цін на продукцію сільського господарства такі.

І. Ціни на продукцію сільського господарства повинні бути економічно обґрунтованими. Рівень закупівельних цін має бути достатнім для покриття витрат виробництва та забезпечення оптимального рівня нагромаджень в аграрних підприємствах. Розрахунки показують, що в умовах стабільної економіки високі темпи розвитку сільськогосподарського виробництва досягаються при відношенні прибутку до собівартості реалізованої продукції на рівні 40-60%.

2. Встановлення економічно обґрунтованого співвідношення закупівельних цін на різні види сільськогосподарської продукції. У практиці сільськогосподарського виробництва важливе значення має економічно обґрунтоване співвідношення двох видів закупівельних цін: на різні види продукції, що виробляються в даному регіоні; на види однорідної продукції певної галузі сільського господарства.

При встановленні співвідношень цін на окремі види продукції рослинництва і тваринництва слід виходити з витрат і цін на зерно як головний продукт сільського господарства. Встановлення економічно обгрунтованого рівня цін на зерно є основою правильного співвідношення цін на всі види сільськогосподарської продукції.

  • 3. Встановлення економічно обгрунтованого співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію і на промислові засоби виробництва, що реалізуються аграрним підприємствам. При цьому ціни на сільськогосподарську продукцію, оптові ціни на засоби виробництва і тарифи на послуги для аграрних підприємств повинні забезпечувати еквівалентний обмін між сільським господарством і промисловістю.
  • 4. Рівень закупівельних цін на продукцію сільського господарства встановлюється з урахуванням її якості. Виробництво продукції підвищеної якості повинно стимулюватися вищими цінами її реалізації. Економічна суть цього процесу полягає в тому, що закупівельні ціни мають покривати додаткові витрати на виробництво продукції поліпшеної якості, а також забезпечувати оптимальний рівень її рентабельності.
  • 5. Закупівельні ціни на деякі види сільськогосподарської продукції встановлюються з урахуванням строків її реалізації. Це пов'язано з тим, що витрати на виробництво і зберігання окремих видів продукції, зокрема продовольчої, протягом року значно змінюються. Тому за допомогою підвищених цін стимулюються виробництво ранньої продукції (картоплі, овочів, ягід), а також зберігання і реалізація плодоовочевої продукції в пізні строки.
  • 6. Рівень закупівельних цін встановлюється і регулюється з урахуванням співвідношення між попитом і пропозицією різних видів продукції. При цьому цінове заохочення має стосуватися виробництва таких видів сільськогосподарської продукції, потреба в яких задовольняється не повністю.

Ціна на сільськогосподарську продукцію включає собівартість і прибуток. Співвідношення складових елементів ціни характеризує її структуру, яка відображає розподіл вартості продукції. У процесі ціноутворення повинно встановлюватись оптимальне співвідношення собівартості й прибутку. Прибуток у господарствах використовується на збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, соціальний розвиток села, сплату податків, страхових платежів тощо.

Основним методом ціноутворення на підприємстві є модель "середні витрати плюс прибуток", відповідно до якої здійснюється нарахування визначених націнок на повну собівартість товару. Схематично ця модель може бути представлена такою формулою:

де Ц – ціна одиниці продукції;

С – повна собівартість одиниці продукції;

ПДВ – податок на додану вартість;

АЗ – акцизний збір (якщо товар підакцизний);

Пп – вартість послуг посередників;

Тн – інші торговельні надбавки до ціни;

М – мито (якщо продукція експортується).

Під впливом науково-технічного прогресу з'являються нові технології, упровадження яких позначається на розробці нових видів продукції. У зв'язку з цим виникає проблема встановлення цін на нові види продукції. На нові продукти ціна встановлюється, виходячи з її верхньої й нижньої межі.

Верхня межа ціни () встановлюється з тих міркувань, що споживачу придбання нового товару вигідніше, ніж придбання аналога, що випускається на ринку. Її можна визначити за формулою:

де – ціна найближчого аналога нового товару;

Есп – споживчий ефект.

Нижня межа ціни визначається інтересами виробника й обчислюється за базисом ціни, тобто включає сукупні виробничі витрати на виготовлення продукції, плановий прибуток за встановленим рівнем рентабельності та податок на додану вартість. Її можна розрахувати за формулою:

де – ефект від виготовлення продукції (ефект виробника).

Розрахунок ціни на підставі цільового прибутку є різновидом методики визначення ціни за середніми витратами (собівартістю). Особливість його полягає в тому, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної продукції.

Метод ціноутворення "за рівнем поточних цін" ("за рівнем конкуренції") полягає в тому, що ціну встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів.

Установлення ціни на підставі результатів торгів є різновидом методу "за рівнем поточних цін" і застосовується з метою одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт).

Метод ціноутворення "за рівнем попиту" передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, кон'юнктура ринку, супутні послуги. За використання цього методу в різних місцях (сегментах) ринку на ті самі товари ціни можуть бути різними.

Метод установлення ціни за місцем походження товару полягає в тому, що товар передається транспортній організації за умови "франко-вагон", після чого всі права на товар і відповідальність за нього переходять до покупця (замовника).

Застосування методу встановлення зональних цін полягає в тому, що підприємство (фірма) виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат.

За встановлення цін зі знижками підприємство-продавець змінює свою вихідну ціну та встановлює певну знижку з неї, ураховуючи дострокову оплату рахунків, закупівлю великого обсягу продукції або позасезонну її закупівлю тощо. Це дає змогу підприємству підтримувати більш стабільний рівень виробництва протягом року.

Вибір методу ціноутворення та встановлення відповідно до нього певного рівня ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії і тактики підприємства. Надалі ціни постійно коригуються (регулюються) підприємством (організацією) та державою, згідно з кон'юнктурою ринку й розробленою стратегією ціноутворення стосовно різних видів продукції.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші