Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА ТЕХНІЧНИХ КУЛЬТУР

Технічні культури та їхнє економічне значення

Технічні культури – це велика група сільськогосподарських культур, продукція вирощування яких є сировиною для легкої, харчової та інших видів переробної промисловості.

В Україні вирощується понад 30 технічних культур. За характером їх використання вони поділяються на дві основні групи: прядивні та харчові. До першої належать бавовник, льон, коноплі, джут, кенаф та інші, що дають волокно для виробництва тканини. Друга включає – цукрові буряки, соняшник, сою, рижій, ріпак, рицину, гірчицю та інші, продукція яких використовується як сировина для харчової промисловості. Крім того, до технічних культур належать ефіроолійні (троянда, лаванда, коріандр, м'ята та ін.), лікарські (ромашка, валер'яна, наперстянка) рослини, а також хміль, тютюн, махорка та інші культури.

У процесі вирощування та переробки технічних культур поряд з основною продукцією (волокном, маслами, цукром, ароматичними речовинами) одержують побічну продукцію (стебла, гичку) та відходи промислової переробки (жом, мелясу, макуху та ін.), що використовуються як корм для худоби.

Україна – одна з провідних держав по виробництву технічних культур. У загальній їх посівній площі найбільшу питому вагу має соняшник (70%), цукрові буряки (15%) і льон-довгунець (1,0%). Решту (14%) становлять ріпак, соя, рицина, хміль, тютюн, ефіроолійні та лікарські рослини.

В господарствах Полісся і Карпат спеціалізуються на вирощуванні льону-довгунцю; Лісостепу – цукрових буряків, соняшнику, ріпаку озимого; північного і центрального Степу – соняшнику; південного Степу – рицини; передгірних і гірських районів Криму – ефіроолійних культур і тютюну. Така ж закономірність спостерігається і в розміщенні підприємств переробної промисловості. На Поліссі розташовані льонозаводи, в Лісостепу – цукрові, у північному та центральному Ступу – олійні заводи, що дозволяє скоротити строки та відстані перевезень сировини до місць переробки, зменшити втрати при перевезенні та зберіганні, підвищити ефективність виробництва кінцевого продукту.

Економіка виробництва льону-довгунцю

Із всіх прядивних культур в Україні найбільше значення, як технічна культура, має льон-довгунець. До цієї групи також входять коноплі, джут, кенаф та ряд інших культур. Значення льону-довгунцю зумовлюється насамперед продукцією, яку одержують в результаті переробки. З льону виробляють три види продукції – волокно, насіння і кострицю. Лляне волокно є незамінною сировиною для текстильної промисловості. Воно характеризується високими технологічними властивостями – міцністю, гнучкістю, тониною. За міцністю льоноволокно перевищує у два рази бавовняне і в три рази – вовняне. Із льоноволокна вимовляють одяг, білизну, мішковину, брезент тощо. Лляні вироби користуються значним попитом, як на внутрішньому, так і на світовому ринках.

Насіння льону містить 35-40% високоякісної олії та близько 25% білкових речовин. Лляну олію широко використовують у харчовій, лакофарбовій, паперовій, електротехнічній промисловості та медицині.

Продукт переробки насіння льону – макуха, е цінним концентрованим кормом для тварин.

З коротких волокон льону виготовляють мотузки та шпагат. Використовують також кострицю, з якої виготовляють плити для меблевого виробництва і будівництва. В Україні виробництво льону-довгунцю зосереджене переважно у зоні Полісся – у Житомирській, Чернігівській, Волинській, Львівській, Івано-Франківській та Рівненській областях, які забезпечують понад 90% валового його виробництва.

Слід зазначити, що за останні роки відбулося суттєве скорочення посівів льону-довгунцю в Україні, а значить і зменшення обсягів його виробництва (табл.14.1).

Таблиця 14.1

Динаміка виробництва льону-довгунцю в Україні (усі категорії господарств)

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2013 р.

Зібрана площа, тис. га

1.0

1,3

2,1

1.3

Урожайність льоноволокна, ц/га

4,0

5,9

8.6

7,3

Валовий збір, тис. т

0,4

0,8

1,8

1,1

Для визначення рівня економічної ефективності виробництва льону-довгунцю використовують практично такі ж самі показники, як і для інших сільськогосподарських культур. Основними серед них є: затрати праці на 1 ц насіння, льоносоломки і льонотрести, собівартість 1 ц насіння, льоносоломки і льонотрести, ціна реалізації 1 ц насіння і льонотрести, маса прибутку на 1 ц продукції та 1 га посіву, рівень рентабельності.

Показникам економічної ефективності льонарства притаманні властивості, пов'язані з тим, що льон-довгунець є одночасно як прядивною, так і олійною культурою і дає кілька видів продукції – насіння, соломку, тресту.

Крім того, в льонарстві на ефективність виробництва впливає якість продукції. Наприклад, якість соломки визначається за шістьма показниками, трести – за сьома.

Рівень економічної ефективності льонарства формується під впливом багатьох різноманітних факторів та умов, які в реальній дійсності переплітаються, зумовлюючи та доповнюючи один одного. До найважливіших факторів належать : технологія, спеціалізація та концентрація виробництва, організація праці, економічний механізм господарювання. Залежно від рівня їх реалізації ці фактори можна поділити на внутрішньогосподарські, позагосподарські, галузеві та міжгалузеві.

Внутрішньогосподарські – це фактори, що впливають на ефективність на первинному виробничому рівні, а саме : механізація виробничих процесів, організація праці, внутрішньовиробничі економічні відносини. До позагосподарських факторів належать якість та вартість виробничих ресурсів, задіяних у галузі, ціни на продукцію льонарства та ін., а до галузевих і міжгалузевих – управління на галузевому та міжгалузевому рівнях, міжгосподарське кооперування й агропромислова інтеграція, наукові дослідження тощо.

Із багатьох факторів, що визначають подальше збільшення обсягів виробництва льону-довгунцю та підвищення його економічної ефективності, основне значення має ріст урожайності і покращення якості продукції. Росту урожайності льону-довгунцю можна досягти на основі впровадження інтенсивних технологій вирощування, збирання та переробки. Інтенсивна технологія вирощування культури вимагає правильного розміщення ΰ в сівозміні і після кращих попередників. Виключне значення для розвитку льонарства має використання кращих сортів льону, які стійкі проти вилягання, шкідників і хвороб. В умовах України такими є насамперед сорт К-б, а також сорти Томський -10, Оршанський -2 та ін.

Інтенсивна технологія передбачає також застосування науково- обгрунтованих норм мінеральних добрив.

Збирання льону найбільш відповідальний і трудомісткий процес при вирощуванні льону-довгунцю, на нього припадає понад 60% матеріальних і трудових затрат. Зниження витрат у цей період є одним із факторів зниження собівартості льонопродукції.

Підвищенню ефективності виробництва льону-довгунцю та льонопродукції сприяє зміцненню економічних зв'язків між господарствами та льонозаводами, організаціями агропромислових підприємств та об'єднань, кінцеві результати діяльності яких залежать від ефективної діяльності кожного учасника кооперації.

Ще з давнини Україна відігравала певну роль у вирощуванні коноплі для виготовлення вірьовок, канатів для парусів, використання у ветеринарії та медицині. В останні роки площі під цією культурою зменшилися. Скорочення посівів цієї культури пов'язано з її високою трудомісткістю, особливими умовами вирощування (вимочування у воді), а також зважаючи на те, що це наркотична культура. Основне завдання коноплярства – це підвищення урожайності на основі концентрації посівів в певних районах та використання безнаркотичної коноплі, яка виведена в Україні.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші