Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Економіка виробництва овочів

Серед продуктів харчування особливу і досить важливу роль відіграють овочі – незамінні продукти харчування, багаті на мінеральні елементи, вітаміни, поживні речовини тощо. Споживання овочів сприяє нормальному фізіологічному розвитку організму, поліпшує обмін речовин, регулює діяльність нервової системи й органів травлення, підвищує стійкість організму проти інфекційних хвороб. Овочі споживають у свіжому, квашеному, засоленому або консервованому вигляді. Норма споживання овочів і баштанних культур у середньому за рік на одну особу населення в Україні становить 164 кг при фактичному рівні останні п'ять років в середньому 139 кг, з них 93 кг це свіжі овочі і 46 кг – перероблені. Найбільше споживають помідори – 42 кг та капусту – 31 кг.

Овочі – цінна сировина для харчової і консервної промисловості. На основі їх вирощування і переробки формуються агропромислові підприємства і об'єднання.

Розрізняють овочівництво відкритого і захищеного ґрунту. При першому овочі вирощують безпосередньо в полі. Друге потребує спеціальних споруд – теплиць, парників, ділянок з утепленим ґрунтом. Захищений грунт дає змогу вирощувати овочі цілий рік, а також розсаду теплолюбних овочевих культур для відкритого ґрунту. Обидва види овочівництва тісно пов'язані між собою.

Через особливості галузі та виробництво продукції, що швидко псується, її успішний розвиток залежить від забезпеченості робочою силою, транспортними шляхами і засобами для перевезення до ринків збуту. Це в свою чергу передбачає концентрацію та спеціалізацію виробництва овочів у приміських зонах великих міст і промислових центрів, а також у зонах переробної промисловості.

Овочеві культури досить вибагливі до ґрунтів і потребують внесення достатньої кількості органічних добрив, тому овочівництво добре розвивається в поєднанні з тваринництвом.

Посівні площі овочевих культур в Україні становлять близько 500 тис. га. Виробництво овочів постійно коливається і дещо збільшується за рахунок підвищення рівня врожайності (табл. 15.3).

Таблиця 15.3

Динаміка розвитку виробництва овочів в Україні (усі категорії господарств)

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2014 р.

[1]

Зібрана площа, тис. га

468

504

303

494

463

Урожайність, ц/га

174

19S

199

200

208

Валовий збір, млн т

8,1

9,8

10,0

9,9

9,6

Посівні площі овочевих культур у країні розподіляються приблизно так: капуста всяка – 20, помідори – 18, огірки – 11, столові буряки – 8,1, морква – 10, цибуля-ріпка –13, інші-20%.

В розміщенні овочевих культур по території України спостерігається певна спеціалізація. Зокрема, на півдні України – в сільськогосподарських підприємствах і господарствах населення вирощують помідори (67%), цибулю на ріпку (60%), зелений горошок, перець, баклажани; у Лісостепу – зелений горошок (47%), огірки (39%), капусту (33%); на Поліссі – капусту (14%), столовий буряк (21%), моркву (17%).

Незважаючи на значні обсяги міжрегіонального обміну продукцією, значна різниця у рівнях овочевого забезпечення населення України залишається.

Ріст великих міст і промислових центрів та збільшення чисельності міського населення зумовили формування приміських зон по вирощуванню овочів. їх завдання – рівномірніше постачання населенню свіжих овочів місцевого виробництва й постійне завезення малотранспортабельної продукції (свіже молоко, овочі, рання картопля, плоди та ягоди). У приміських господарствах є реальні можливості для використання теплових відходів промисловості для обігрівання теплиць і парників, шо сприяє підвищенню рівня рентабельності виробництва овочів. Вони реалізують продукцію за прямими зв'язками з магазинами, мають свої торгівельні точки. Поряд з вирощуванням овочів у відкритому грунті тут велику питому вагу має захищений грунт. Наявність ринків збуту стимулює нарощування виробництва малотранспортабельної овочевої продукції та тієї, що швидко псується, у приміських зонах.

В Україні для вирішення продовольчої проблеми необхідно збільшити виробництво овочів і розширити їх асортимент, а також збільшити реалізацію продукції в зимовий та весняний періоди. У південних районах країни доцільний розвиток спеціалізованих сільськогосподарських підприємств і господарств населення, створення агропромислових об'єднань по виробництву та переробці овочевої продукції, що перетворить південні райони в основну базу постачання населення країни овочевою продукцією.

Овочівництво як галузь сільськогосподарського виробництва характеризується вирощуванням великої кількості овочевих культур, структура яких у різних районах неоднакова. Економічна ефективність виробництва овочів визначається як у цілому, так і по окремих її видах з використанням натуральних і вартісних показників: урожайності, затрат праці на 1 ц продукції, собівартості, ціни реалізації, валового доходу і прибутку на 1 ц продукції та на 1 га посіву, рівня рентабельності.

Про показники економічної ефективності овочів відкритого грунту свідчать дані табл. 15.4.

Урожайність овочевих культур за останні роки в Україні у сільськогосподарських підприємствах становила 200-280 ц/га, в тому числі капусти всіх видів – понад 290 ц/га, помідорів – 200-280 ц/га, буряків столових – більше 300 ц/га. На середню врожайність овочів впливає структура посівів овочевих культур. Найвищої їх урожайності досягають підприємства Полісся (в середньому більше 200 ц/га), дещо меншої Лісостепу (185 ц/га) і ще меншої Степу (136 ц/га). Справа в тому, що на Поліссі і частково в Лісостепу в структурі овочевих культур переважають урожайніші культури (капуста, столові буряки, морква), а в степовій зоні, навпаки, менш урожайні (огірки, помідори, перець, баклажани).

Таблиця 15.4

Економічна ефективність виробництва овочів відкритого грунту в сільськогосподарських підприємствах

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2013 р.

2014 р.[2]

Урожайність, ц/га

207

280

273

281

322

Собівартість 1 ц, грн.

105,48

203,56

88,34

107,96

111,47

Ціна реалізації 1 ц, грн.

130,25

220,75

82,36

115,52

130,10

Прибуток, збиток (-) на 1 ц овочів, грн

24,77

17,19

-5,98

7,56

18,63

Рівень рентабельності, %

23,5

8.4

-6,8

7,0

16,7

Овочі належать до трудомістких культур. Особливо трудомістким є вирощування помідорів, огірків, моркви. Трудомісткість вирощування овочів у 20 разів перевищує затрати праці на вирощування зернових культур і у 1,5 рази – картоплі. Як специфічна галузь виробництва, овочівництво потребує високого рівня забезпеченості робочою силою. Водночас в овочівництві як і в інших галузях рослинництва, не спостерігається значного підвищення продуктивності праці.

Пропозиція свіжих овочів на внутрішньому ринку України формується в основному за рахунок вітчизняного виробництва, яке забезпечує 94% товарообороту. Так, основна маса помідорів і цибулі ріпчастої надходить на ринок з господарств різних форм власності Дніпропетровської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей; огірків – з Полтавської, Дніпропетровської, Черкаської та Херсонської областей; капусти – з Львівської, Київської, Житомирської, Харківської областей.

Разом із тим тенденції формування ринку овочів в Україні по імпорту в останні роки дещо збільшився. Основними постачальниками помідорів в Україну є Молдова (42,7%), капусти – Польща (42,6%), цибулі ріпчастої – Китай (30,2%) і Азербайджан (17,8%).

Проблема просування овочевої продукції на зовнішній ринок пов'язана з орієнтацією на світові стандарти якості та норми безпеки продуктів харчування. Основою формування якісної овочевої продукції та продуктів її переробки є стандартизація і сертифікація, розробка та впровадження комплексної системи управління якістю.

На внутрішньому ринку спостерігається тенденція підвищення цін на овочеву продукцію. Моніторинг цін показує, що їх рівень значно відрізняється за регіонами, строками і каналами реалізації продукції.

На овочі спостерігається сезонна циклічність цін – зростання їх із зменшенням запасів на ранні овочі та зниження при збільшенні надходжень на ринок нового врожаю. Створення в Україні оптових плодоовочевих ринків і підприємств оптової торгівлі, розвиток ярмарків, аукціонів та інших структур оптового обороту, які не є суб'єктами торгівельної діяльності, сформують необхідні умови для організації ефективної реалізації овочевої продукції.

Вирішення проблеми задоволення потреб населення в овочах передбачає не тільки певний обсяг їх виробництва, а й рівномірне їх надходження протягом року. Тому в Україні інтенсивно розвивається тепличне овочівництво і розширюються зони вирощування ранніх сортів. В Україні на індустріальній основі створено якісно нову галузь тепличного овочівництва, насамперед у приміських зонах великих міст та промислових центрів, яка пройшла шлях від парникових господарств на біопаливі до тепличних комплексів (зимові блочні теплиці голландського типу) з прогресивними технологіями вирощування (гідропоніка).

Теплично-парникове господарство України сконцентроване переважно в приміських зонах та спеціалізованих підприємствах. Починаючи з 60-х років XX ст. створені крупні овочеві фабрики і тепличні комбінати навколо Києва, Харкова, Дніпропетровська, Запоріжжя, Одеси та інших міст України.

Овочівництво закритого грунту – одна із найбільш складних і трудомістких галузей сільськогосподарського виробництва.

Економічну ефективність овочівництва закритого грунту визначають за виходом овочів в кг з 1 м кв. – затратами праці на 1 ц продукції, собівартістю 1 ц овочів, прибутком на 1 ц овочів та 1 м кв. площі, рівнем рентабельності.

Забезпечення попиту населення України на овочі протягом року і в широкому асортименті потребує розвитку та раціонального співвідношення овочівництва відкритого і закритого грунту. Основа постачання населенню свіжих овочів у зимовий період – це виробництво їх у захищеному ґрунті, а також раціональне використання потужностей по зберіганню продукції овочівництва. Для вирішення цих завдань необхідно збудувати сховища з автоматичним регулюванням клімату і повною механізацією технологічних процесів.

  • [1] Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, М.Севастополя та частини зони проведення АТО
  • [2] Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, М.Севастополя та частини зони проведення АТО
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші