Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПІДПРИЄМНИЦТВО

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНИХ ФОРМУВАННЯХ

Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

Становлення ринкової економіки, посилення конкуренції передбачає перехід до активної підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб, створення підприємств різних форм власності. Вирішення цієї проблеми залежить від рівня підготовки фахівців які повинні мати глибокі знання ринкових відносин, високі організаційні здібності у сфері підприємницької діяльності для галузей народного господарства в цілому і аграрного сектору економіки зокрема.

В умовах ринкових відносин господарська діяльність підприємств грунтується на принципах підприємництва, основними серед яких є свобода вибору напрямів виробництва, надання послуг та посередницької діяльності під власну фінансову і майнову відповідальність. Для досягнення цих цілей потрібно насамперед забезпечити раціональне використання принципів організації продуктивної праці, бо від цього найбільш динамічного і гнучкого фактора залежить ефективність виробництва.

Організація підприємницької діяльності насамперед залежить від правового середовища в якому ця діяльність здійснюється. В широкому розумінні види підприємницької діяльності можна класифікувати на три групи: заборонена підприємницька діяльність (може проводитись тільки державою в лиці окремих підприємств – торгівля зброєю, контроль над обігом наркотичних речовин тощо); умовно дозволена підприємницька діяльність (тобто така діяльність яка може своїми діями потенційно нанести певну шкоду членам суспільства чи економіці країни, тому вона здійснюється під контролем державних органів та з певними обмеженнями – надання медичних послуг, торгівля алкогольними виробами, освіта тощо); і в решті решт – дозволені види підприємницької діяльності, до яких відноситься більшість видів діяльності в тому числі і сільськогосподарське виробництво.

Тому підприємництво потрібно розглядати як багатопланове соціально-економічне явище, яке являє собою сукупність економічних, соціальних та юридичних відносин підприємницького середовища, особистість підприємця, якому притаманний особливий стиль і тип мислення та поведінки, здатність до підприємництва великих масштабів, новаторська, ризикова діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, торгівлі та посередництва з метою одержання прибутку.

Разом із тим, слід зазначити, що підприємництво – це не будь-яка господарська діяльність, це особливий вид діяльності, і ця особливість характеризується такими відчутними ознаками:

  • – по-перше, це самостійна діяльність "за свій рахунок". Основою підприємницької діяльності є власність підприємця;
  • – по-друге, це ініціативна, творча діяльність. В основі здійснення підприємницької діяльності лежить власна ініціатива, творчо- пошуковий, інноваційний підхід;
  • – по-третє, це систематична діяльність. Підприємницька діяльність має бути постійною, пов'язаною з відтворювальним процесом і обов'язково офіційно зареєстрованою;
  • – по-четверте, це діяльність, яка здійснюється на власний ризик. Підприємницька діяльність здійснюється під власну економічну (майнову) відповідальність;
  • – по-п'яте, метою цієї діяльності є одержання прибутку або власного доходу;

Отже, підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Економічною основою підприємницької діяльності є приватна власність. А процес виробництва – це вміле поєднання складових будь-якого матеріального виробництва: засобів праці, предметів праці та власне самої праці. Тому не потрібно ототожнювати поняття "підприємництво", "підприємливість" та "підприємницька діяльність".

Підприємництво відіграє важливу роль у життєдіяльності економічної системи та її розвитку. Руйнуються усталені принципи, впроваджуються новації в техніці, технології, організації та управлінні виробництвом. У результаті зростає ефективність, розширюється зайнятість, створюються нові товари, нові ринки, послуги, формуються більш гнучкі структури на ринку, що дозволяє раціонально використовувати ресурси, стимулюється перерозподіл суспільного багатства.

Підприємливість – це здатність людини (особистості) до самостійних, неординарних, нетипових дій. Тому в умовах ринку практично всі люди мають бути підприємливими, але це не означає, що всі повинні й можуть бути підприємцями. Як показує світовий досвід, лише 5–8 % населення країни є представниками підприємницьких кіл. Центральною фігурою підприємницької діяльності є особистість підприємця. Підприємець – це особа з неординарним типом мислення, характером та поведінкою, яка так з'єднує засоби, працю, матеріали таким чином, що їх сукупна вартість зростає.

Підприємницька діяльність – це діяльність ініціативних, енергійних, творчих, кмітливих, цілеспрямованих, порядних людей, які реалізують важливі, складні, сміливі ідеї та рішення, беруть на себе ризик; пов'язаний з реалізацією їх. Таким чином, підприємницька діяльність є поняттям багатогранним, що втілює у собі інтелектуальні здібності, потрібні в управлінні, менеджменті, бізнесі, комерційній діяльності, технологи виробництва товарної продукції на рівні різних інститутів багатоукладної інфраструктури ринку.

Термін "організація" походить від французького слова "organisation" – гармонійний вигляд, устрій. Інакше кажучи, організація – це внутрішнє упорядкування, сукупність процесів, які ведуть до створення і вдосконалення взаємозв'язку між частинами цілого. Виходячи з цього, організацію підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах можна визначити, як комплекс заходів, спрямованих на раціональне поєднання процесів праці з матеріальними елементами виробництва в просторі і часі з метою раціонального використання виробничих ресурсів для створення таких видів продукції та надання послуг, які є конкурентоспроможними, найбільшою мірою задовольняють попит споживачів та дають підприємству певні прибутки.

Підприємницька діяльність може здійснюватись у виробництві, торгівлі, посередництві, наданні фінансових послуг, страхуванні, будівництві, у сфері послуг (консалтинг, транспорт, готельне господарство), освіті, науці, медицині, архітектурі, юриспруденції тощо. Чинне законодавство встановлює такі організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

  • – приватне підприємство;
  • – товариство з обмеженою відповідальністю;
  • – товариство з додатковою відповідальністю;
  • – командитне товариство;
  • – повне товариство;
  • – акціонерне товариство;
  • – сільськогосподарський кооператив;
  • – селянське (фермерське) господарство.

Крім того, Закон України надає можливість здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Знайти розумне співвідношення між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням – одне з ключових завдань, яке сьогодні постало в процесі розбудови Української держави. В умовах розвитку ринкової економіки перед державою постають такі основні завдання, як: по-перше – формування нової системи відносин власності, які притаманні змішаній, багатоукладній економіці; по-друге, формування основних елементів ринкової інфраструктури; по-третє, сприяння становленню підприємництва, До того ж формування цього сектору економіки не може бути пущено на самоплив, а вимагає чіткого ініціювання, регулювання та підтримки з боку держави. Слід зазначити, що найважливіша функція держави – розробка законодавства та забезпечення виконання законів, тобто – правове регулювання. Що, власне, і визначає роль держави в ринковій економіці.

Формування та розвиток національного підприємництва значною мірою залежать від створення відповідної правової бази, яка стимулювала би підприємницьку активність та добросовісну конкуренцію. Сьогодні правове регулювання підприємництва здійснюється численними нормативно-правовими актами як загального, так і спеціального характеру.

Законодавча база підприємницької діяльності – це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають порядок створення підприємств, реєстрацію фізичних осіб – підприємців, їх правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподаткування, відносини між державою та підприємцями, суб'єктів підприємницької діяльності між собою, а також які дають підприємцям певні правові гарантії. Законодавство у сфері підприємництва має становити єдину систему як за взаємною узгодженістю норм, так і за цілісністю самого нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності.

Головними законодавчими актами з питань розвитку підприємництва є Конституція України, Господарський кодекс України та Закони України "Про підприємництво", "Про власність", "Про фермерське господарство", "Про господарські товариства", "Про інвестиційну діяльність", "Про сільськогосподарську кооперацію" та ін.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші