Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Державне регулювання і державна підтримка підприємництва

Як свідчить світовий досвід, економіка у будь-якій країні не може успішно розвиватись, якщо держава не забезпечує належних для цього умов і не турбується про систему захисту прав суб'єктів ринку. У ринковій економіці держава і бізнес не протидіють між собою, а навпаки найбільший соціально-економічний ефект досягається на основі співробітництва, взаєморозуміння розв'язання існуючих проблем. Державне регулювання – система заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, спрямованих на досягнення намічених цілей, що здійснюються органами виконавчого управління.

Державне регулювання підприємництва – це вплив держави на діяльність суб'єктів підприємницької діяльності та ринок для забезпечення оптимальних умов їхнього функціонування.

Підприємництво, як і ринкова економіка, не має природженого імунітету проти монополізму, інфляції та спадів ділової активності. Підприємництво також не може самостійно вирішувати складні регіональні проблеми, що виникають під впливом історичних, національних, демографічних та інших неринкових факторів. Для їх вирішення потрібне втручання держави, її відповідна регіональна політика. Отже, без втручання держави, без державного регулювання підприємництво ніколи не зможе зробити виробництво економічно безпечним, гарантувати реалізацію соціально-економічних прав людини, вирівняти структурні та регіональні диспропорції, забезпечити продовольчу безпеку країни тощо. Для здійснення ефективного державного регулювання підприємництва необхідні відповідні механізми.

Механізми державного регулювання підприємництва – це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності – правовий, фінансовий, стимулювання, підтримки, сприяння, контролю, а також форми та методи реалізації державного регулювання, державні органи та фонди, покликані займатися діяльністю суб'єктів підприємництва.

Державне регулювання підприємництва має свої функції, інструменти (методи) та відповідні органи (рис. 2.1).

Чинники, що впливають на суб'єктів підприємницької діяльності

Рис. 2.1. Чинники, що впливають на суб'єктів підприємницької діяльності

Основні функції державного регулювання підприємництва такі:

  • 1) підтримка пропорційності виробництва та споживання, анти циклічне регулювання;
  • 2) підтримка та розвиток конкуренції, антимонопольні заходи;
  • 3) перерозподіл доходів та соціальний захист підприємців і споживачів.

До інструментів, або методів державного регулювання підприємництва, належать:

  • – податково-бюджетна система (фіскальна);
  • – цінове регулювання;
  • – кредитно-грошове регулювання;
  • – зовнішньоекономічне регулювання (митні збори, ліцензії, квоти).

Органами державного регулювання підприємництва є центральні органи виконавчої влади, а також місцеві органи виконавчої влади та органів самоврядування, які реалізують державну політику щодо регулювання, підтримки та розвитку підприємництва. Зокрема, основним центральним органом влади стосовно здійснення державного регулювання і підтримки підприємництва та ліцензування підприємницької діяльності є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Існують й інші центральні органи влади, які здійснюють державне регулювання підприємництва, зокрема функції координатора макроекономічної політики держави в Україні виконує Міністерство економіки України, функції контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захисту суб'єктів підприємництва й споживачів від його порушень – Антимонопольний комітет України тощо.

Цілі державне регулювання підприємництва:

  • – створення правової бази;
  • – стабілізація економіки і здійснення її структурної перебудови, створення умов для економічного зростання, згладжування товарних і регіональних диспропорцій;
  • – забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій;
  • – потреба поповнення державного бюджету, справедливого розподілу доходів;
  • – забезпечення ефективності вітчизняного виробництва і діяльності суб'єктів бізнесу;
  • – раціональне використання різних видів ресурсів;
  • – забезпечення належного правопорядку та національної безпеки держави;
  • – захист національних інтересів у системі міжнародних господарських зв'язків;
  • – захист навколишнього середовища від негативних екологічних наслідків (ефектів) діяльності деяких підприємницьких структур, гарантування населенню екологічної безпеки.

Держава створює загальноекономічні, правові та соціальні умови, що забезпечують нормальне функціонування підприємництва. Вона визначає та впроваджує правила ринку (бізнесу) шляхом видання мотивованих законодавчих та нормативних актів, що сприяють розвитку ринкової конкуренції та дотриманню етико-правових норм бізнесу; держава контролює виконання цих правил; захищає права власності та свободи господарської діяльності.

Держава розробляє та приймає засоби заохочення розвитку бізнесу (субсидування, пільгове оподаткування, прискорена амортизація) та адміністративні засоби покарання (штрафи, судові позови) за недотримання правил бізнесу. Такими засобами держава реалізує регулювання економічної діяльності суб'єктів господарювання, заохочуючи одні види діяльності шляхом субсидування та утримуючи інші через оподаткування. Крім того, держава здійснює: забезпечення кредитування, гарантування позик, страхування; виробництво і продаж товарів і послуг підприємствами, що знаходяться у державній власності (частково або повністю).

Держава законодавче забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від виявів недобросовісної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Методи державного регулювання підприємництва:

  • • економічні (непрямі);
  • • адміністративні (прямі).

Економічні методи базуються на використанні різних економічних, фінансових важелів. Це податки, ціни, кредити, банківські відсотки, економічні санкції (пеня, штрафи), цільові дотації, перерозподіл доходів і ресурсів, пільги.

Адміністративні методи здійснюються за допомогою прийняття законодавчих актів та забезпечення Їхнього дотримання шляхом контролю з боку органів виконавчої влади у межах своєї компетенції. До адміністративних важелів відносяться укази, накази, постанови, інструкції, стандарти, імпортні квоти, норми, нормативи, ліміти, пряма заборона. Адміністративні методи повинні використовуватись державою у тому випадку, коли економічні методи недостатньо ефективні при вирішенні того чи іншого завдання.

Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, однакові права і створює однакові можливості доступу до матеріально-технічних ресурсів. Забезпечення матеріально-технічними ресурсами та іншими ресурсами, які централізовано розподіляються державою, здійснюються лише за умови виконання підприємцем робіт і поставок для державних потреб.

Державна політика підтримки підприємництва – це сукупність (комплекс) пріоритетних народногосподарських підходів і рішень, які визначають основні напрями і форми правового, економічного та організаційного сприяння розвитку підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб'єктів господарювання.

Під державною підтримкою необхідно розуміти, з одного боку, державне регулювання цього сектору економіки, що передбачає насамперед свідоме формування державними структурами правових, економічних та організаційних умов становлення і розвитку підприємництва, а з іншого – створення стимулів, використання матеріальних і фінансових ресурсів, які залучаються у сферу підприємництва на пільгових засадах або безоплатно.

Основними цілями державної політики підтримки підприємництва є:

  • – забезпечення зростання внутрішнього валового продукту за рахунок діяльності суб'єктів підприємницької діяльності;
  • – залучення суб'єктів підприємництва до розв'язання соціально-економічних проблем на державному і регіональному рівнях;
  • – удосконалення структури суб'єктів підприємництва;
  • – підвищення технологічного рівня виробництва підприємницьких структур;
  • – заохочення розвитку суб'єктів підприємницької діяльності у пріоритетних галузях і на територіях пріоритетного розвитку;
  • – створення нових робочих місць, зменшення безробіття;
  • – сприяння максимальній самореалізації громадян у підприємницькій діяльності;
  • – формування соціального прошарку власників і підприємців.

Державна підтримка підприємництва здійснюється за такими основними напрямами:

  • – надають підприємцям земельні ділянки і майно (виробничі та нежилі приміщення, об'єкт незавершеного будівництва, не використовуване устаткування), які необхідні для здійснення підприємницької діяльності;
  • – здійснюється початкове облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з подальшим продажем або передачею підприємцям на умовах оренди, лізингу, кредиту;
  • – сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємництва, підготовці й перепідготовці необхідних кадрів, здатних ефективно господарювати в ринкових умовах;
  • – стимулює з допомогою економічних важелів (цільових кредитів, податкових пільг) різноспрямовану інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг;
  • – держава бере на себе функції щодо створення ринкової інфраструктури, тобто тих інституційних структур які можуть надати підприємцям супровідні послуги, необхідні для успішного бізнесу (біржі, банки, страхові компанії, склади, оптові базари, ярмарки, аукціони, лізингові компанії, консалтингові фірми, бізнес – інкубатори, технопарки.

Державне регулювання підприємництва полягає у тому, що держава законодавче забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від нечесної конкуренції й монополізму.

Органи державного управління регулюють свої відносини з підприємцями, використовуючи податкову, фінансово-кредитну і цінову політику; державне майно і систему резервів; соціально-економічні та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні довгострокові програми; договори (контракти) на виконання робіт і поставок продукції для загальнодержавних потреб.

Забезпечення реалізації державної політики щодо регулювання підприємництва здійснюють відповідно до своєї компетенції на загальнодержавному рівні Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному рівні – регіональні фонди підтримки підприємництва, на місцевому рівні – місцеві фонди підтримки підприємництва.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші