Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПІДПРИЄМНИЦЬКА ІДЕЯ, ДЖЕРЕЛА І МЕТОДИ ПОШУКУ ШЛЯХІВ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ФОРМУВАНЬ

Визначення і створення умов становлення і розвитку підприємництва в аграрних формуваннях

У здійсненні аграрних реформ в Україні значне місце належить розвитку різноманітних форм господарювання підприємництва, конкуренції на основі роздержавлення і приватизації майна, що створює всі передумови для зміни на краще ставлення працівників до засобів виробництва, праці та наслідків господарювання.

Термін "приватний" походить від латинського "pruvatus" – приватний, особистий, неофіційний, домашній. У Законі України "Про приватизацію майна державних підприємств", прийнятому 15 березня 1992 р., визначено правові, економічні та організаційні основи приватизації державної та комунальної власності з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої економіки України. Під роздержавленням розуміється перетворення державних підприємств у колективні, орендні, акціонерні, які не перебувають у державній власності. Проблема роздержавлення полягає в зв'язку з необхідністю подолання державної монополії на засоби виробництва і результати праці, на багатство, створене народом.

Процеси роздержавлення і приватизації повинні завершитися загальним реформуванням власності, де власником майна будуть окремі фізичні та юридичні особи. Форми реформування власності повинні забезпечити єдність інтересів як держави, так і підприємств та їх трудових колективів, задля досягнення єдиної цілі – піднесення ефективності виробництва і добробуту населення. Вирішити згадані проблеми на сучасному етапі досить складно, бо це здійснюється в умовах кризового стану економіки на фоні глибоких глобалізаційних процесів.

В Законі України "Про приватизацію майна державних підприємств" визначено основні принципи приватизації головними серед яких є такі:

дотримання законності;

надання пільг на придбання майна насамперед трудовим колективам підприємств, що приватизуються;

соціальної захищеності та рівності прав громадян України на придбання державного майна, приватизація державного майна на платній основі із застосуванням приватизаційних паперів; додержання антимонопольного законодавства; повне, своєчасне і достовірне інформування громадян про всі дії щодо приватизації;

пріоритетне право трудових колективів на вибір форми власності та придбання майна своїх підприємств.

Суб'єктами приватизації виступають: державні органи приватизації. На даному етапі – Фонд державного майна України (ФДМ) та його регіональні відділення;

покупці, в ролі яких виступають громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи України та інших держав. Для спільної участі у приватизації громадяни можуть засновувати товариства покупців шляхом укладання угоди про спільну діяльність;

продавці, в ролі яких виступає ФДМ України та адміністративно- територіальні органи;

представники і посередники – комерційні довірчі товариства, інвестиційні фонди, холдинги, інші фінансові посередники. Але звернення покупців до посередників не є обов'язковим.

Порядок приватизації державного майна передбачає: подання заяви про приватизацію до ФДМ та його органів; розгляд заяви і прийняття рішення про приватизацію об'єкта; опублікування рішення про приватизацію об'єкта та створення відповідної комісії по приватизації;

розробку та затвердження ФДМ плану приватизації, який подають покупці підприємства, та його реалізацію.

Продаж об'єктів приватизації та незавершеного будівництва здійснюється відповідно до Державної програми приватизації об'єктів, яка розробляється щороку, такими способами: на аукціоні;

за конкурсом, у тому числі з виключним застосуванням майнових сертифікатів, вільно конвертованої валюти;

продаж часток (акцій, паїв) у майні підприємства на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців;

викуп майна державних підприємств, зданих в оренду; викуп майна згідно з альтернативним планом приваизації; викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створених працівниками цих об'єктів.

Кошти, одержані від продажу державного майна, зараховуються до позабюджетного Державного фонду приватизації та фондів адміністративно-територіальних одиниць і використовуються на погашення внутрішнього державного боргу України, відшкодування витрат по приватизації, кредитування технічного переозброєння підприємств, розвиток підприємництва та створення нових робочих місць у межах, що визначаються Державною програмою приватизації. Забороняється використовувати кошти, одержані від приватизації, на покриття дефіциту державного та місцевих бюджетів. Соціально- побутові об'єкти, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку підприємств, передаються трудовим колективам на безоплатній основі.

Метою приватизації майна колективних господарств є відродження на селі реального власника і господаря як найважливішої передумови подолання економічної кризи, збільшення виробництва продукції та підвищення її економічної ефективності за рахунок дії соціально-психологічних факторів, зміни на краще ставлення робітників до праці, майна, землі, виробленої продукції. Тобто головна ціль – здійснити такі зміни у відносинах власності, які дають змогу перетворити члена колективного господарства з власника умовного у власника реального, коли загальне "наше" повинне перетворитися на конкретне "моє", яким можна розпорядитись на власний розсуд, передати у спадок, продати, подарувати. При цьому кількісним вимірником належної частки кожному члену господарства є його індивідуальний майновий пай, який повинен відповідати трудовому внеску пайовика, створеного ним майна за період роботи в даному господарстві чи за період, визначений для розрахунків. Отже, майновий пай – це грошовий еквівалент трудового внеску працівника у створене колективне майно. Приватизація забезпечує:

подолання відчуження селян від засобів виробництва і результатів праці;

прискорення формування ефективної багатоукладної економіки на селі, включаючи розвиток господарств на засадах приватної власності;

входження сільського господарства в ринкову економіку; природне поєднання особистих та колективних інтересів;

створення гарантій соціально-економічного захисту працівників, кращої матеріальної забезпеченості за рахунок надбання права розпоряджатися результатами своєї праці;

підвищення престижності роботи в сільському господарстві.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші