Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Передовий досвід фермерства України

Селянські (фермерські) господарства як одна з рівноправних форм господарювання на селі об'єктивно спрямовують свою діяльність на зміцнення продовольчої бази країни, здійснюючи виробництво, переробку та збут сільськогосподарської продукції, вони зобов'язані дбати про підвищення та раціональне використання земельних угідь, природних і трудових ресурсів, про збереження родючості ґрунтів, сприяти соціальному розвитку села.

Узагальнення теорії та практики організації селянських (фермерських) господарств свідчить про процес їх укрупнення та розвиток кооперативних зв'язків між ними. На кожному етапі функціонування селянського (фермерського) господарства власник повинен визначати доречність розширення або зміни спеціалізації господарства. Для найкращого використання всіх ресурсів (землі, техніки, споруд, робочої сили тощо), які є у розпорядженні фермера, необхідно перш за все забезпечити раціональне сполучення різних галузей сільськогосподарського виробництва.

Основою реформування сільського господарства є утвердження та реалізація прав селян щодо власності на землю, запровадження ефективного механізму економічного та правового регулювання земельних відносин через оренду земельних ділянок, введення земель сільськогосподарського призначення в економічний оборот заставних операцій із землею для одержання банківських кредитів, поступове залучення цих земель в організований і контрольований державою земельний ринок. Приватна власність на землю має сприяти його розвитку.

Аналіз сучасного стану розвитку й умов функціонування фермерських господарств дає підставу стверджувати, що фермерство існує як одна із організаційно-правових форм господарювання, які створюють багатоукладність аграрного сектора. Одна з основних переваг фермерського сектора полягає в більш повній реалізації інтересів працівника – власника майна та землі. На сьогодні завданням розвитку фермерських господарств є не кількісне зростання, а якісні зміни організації виробництва, що забезпечить підвищення економічної ефективності функціонування селянських (фермерських) господарств.

Розміри господарств формуються так, щоб забезпечити більш раціональне використання системи машин, повну зайнятість сім'ї фермера протягом року та гарантувати найбільшу віддачу на одиницю вкладеного капіталу, фермер, крім цього, повинен мати вигоду від застосування сучасних технологій та одержувати прибуток від господарської діяльності.

Виходячи з демографічної ситуації в Україні, з досвіду зарубіжних країн, можна передбачити, що чисельність сільського населення України, а відповідно і чисельність зайнятих у сільськогосподарському виробництві зменшуватиметься, зростатиме землезабезпеченість і як наслідок збільшуватимуться розміри селянських (фермерських) господарств. Нині їх розміри формуються стихійно, без відповідних економічних розрахунків, саме тому значно коливаються.

Пріоритетною галуззю у фермерських господарствах е рослинництво. У загальному обсягу валової продукції, його питома вага становила близько 96%. Тваринництво є більш трудомісткою галуззю, що потребує цілорічно не лише неабияких затрат праці і коштів, а й спеціалізованих приміщень, кормосховищ та інших виробничих потужностей. Фермерські господарства на даному етапі їх становлення в своїй більшості фінансово неспроможні забезпечити ведення інтенсивного прибуткового тваринництва, тому ця галузь малопоширена

Реалізація продукції, виробленої у фермерських господарствах, відбувається по традиційних каналах: переробні підприємства, комерційні структури, продаж на ринку (якщо є умови доставки). Досить поширений серед фермерів бартерний обмін (сільськогосподарських продуктів на паливно-мастильні матеріали, запасні частини, насіння високих репродукцій тощо).

Ціни реалізації сільськогосподарської продукції в селянських (фермерських) господарствах принципово не відрізнялися від цін у сільгосппідприємствах, дещо вищими вони були на пшеницю, яловичину та свинину, нижча – на цукрові буряки (фабричні) та на молоко.

Для подальшого розвитку фермерства особливої значимості набуває економічна підтримка, надійний політичний, соціальний та юридичний захист фермерських господарств з боку держави. Аналіз свідчить, що великі селянські (фермерські) господарства є найбільш ефективними, це дає підставу відмовитися від поширеної уяви про селянське (фермерське) господарство як про дрібнотоварне. І необхідно всіляко сприяти формуванню фермерських господарств великих розмірів – за рахунок довгострокової оренди. Використовуючи землю на правах оренди, легше в разі необхідності варіювати розмірами землекористування. У зв'язку з широким розвитком орендних відносин на сучасному erani створюються принципово нові умови для розвитку фермерства.

Для забезпечення стабільного розвитку фермерських господарств та адаптації їх до нових умов господарювання необхідно обгрунтувати основні напрями подальшого розвитку селянських (фермерських) господарств з урахуванням природно-економічних факторів, міжфермерської кооперації та державної підтримки.

Розміри селянських (фермерських) господарств визначаються як раціональні, коли за певної спеціалізації, механізації виробництва, забезпеченості трудовими ресурсами досягається найбільш ефективне сполучення всіх факторів виробництва й одержання максимуму прибутку.

При розробці оптимізаційних моделей селянських (фермерських) господарств важливе значення має вибір системи сівозмін. Об'єктивною умовою успішної виробничої діяльності реформованих підприємств АПК є оптимізація галузевої структури виробництва та визначення її відповідного рівня. Відомо, що спеціалізація як головний організаційно-економічний фактор визначається суспільним поділом праці, орієнтацією на виробництво обмежених видів продукції або частини продукту в певному технологічному циклі. Спеціалізація створює передумови для впровадження комплексної механізації виробництва, інтенсивних та індустріальних технологій, прогресивних методів організації виробництва, забезпечує зменшення накладних витрат, отже, зниження собівартості продукції, тобто є одним із напрямів підвищення економічної ефективності виробництва, що дуже важливо для дрібнотоварного виробництва.

Особливе значення в забезпеченні високоефективного виробництва має оптимальність виробництва. До найважливіших факторів, які сприяють її досягненню, належить кооперація фермерів і взагалі сільськогосподарських товаровиробників. Одним із факторів підвищення ефективності використання земельних ресурсів є розвиток міжфермерської кооперації, особливо у сфері використання техніки. Багатьом господарствам за розмірами свого землекористування не потрібно постійно застосовувати багато видів техніки, тому кооперація фермерів є найбільш доцільним засобом технічного забезпечення господарств.

Іншою сферою застосування кооперації є сфера переробки. Селянські (фермерські) господарства можуть самі виходити на ринок готової продукції, що значно підвищить їх ефективність. Але для організації переробки продукції необхідно вкладати капітал, якого у фермера часто не вистачає, органи державної влади повинні стати гарантами перед кредитними установами, тим більше що прямий вихід виробника на ринок значно підвищує гарантію повернення кредиту.

Така можливість для одержання кредитів сприятиме розвитку кооперації в цілому.

Протягом багатьох років не було належного підходу до використання землі. Високий рівень розораності, значні площі під просапними культурами, порушення технологій обробітку грунту призводять до змиву родючого шару, до ерозійних процесів і зниження вмісту гумусу. Водній і вітровій ерозії піддано 40% орних земель. Процес ерозії розвивається швидко, і на сьогодні в Україні 13 млн га (третина) змитих земель. Щорічні втрати грунту становлять 350-600 млн т, а в них 10-20% гумусу. Це означає, що у фермерських господарствах органічні та мінеральні добрива витрачаються лише на компенсацію змитих поживних елементів, а не на підвищення родючості грунту.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші