Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Організація кормо виробництва

Розвиток тваринництва та його продуктивність значною мірою залежить від повноцінної годівлі худоби і птиці, достатньої забезпеченості їх кормами. Тому створення кормової бази яка дасть можливість реалізувати тваринницькі галузі є досить важливим елементом ефективного господарювання. Під кормовою базою розуміють кількість, якість та певну структуру кормів, які властиві тій чи іншій галузі тваринництва та статево-віковим групам тварин і надходять з різних джерел: рільництво, природні кормові угіддя, спеціалізовані кормові сівозміни, промислове виробництво.

Корми за поживністю та способом використання поділяють на концентровані, грубі, соковиті, зелені, тваринного походження і мінеральні.

Концентровані корми – це зерно, комбікорми, макуха, висівки. Вони надходять з посівів зернофуражних культур, як зерновідходи від продовольчих культур із промислового комбікормового та олійного виробництва.

Грубі корми – це побічна продукція рільництва (солома, полова), природні сіножаті, посіви багаторічних і однорічних трав (сіно, сінне борошно, брикети, гранули та ін.).

Соковиті: силос, сінаж, коренебульбоплоди, гичка цукрових буряків – надходять за рахунок посівів силосних культур (кукурудза, соняшник, різні трав'яні сумішки), різнотрав'я з природних кормових угідь, відходів рільництва та овочівництва (гичка буряків, бадилля та відходи овочів), промислової переробки сільськогосподарської сировини: цукрових буряків, картоплі, зерна (жом, м'язга, барда).

Зелені корми – сіяні трави, природні пасовища і луки. Зелена маса надходить після скошування, подрібнення та підвезення до ферм (стійлове утримання) або випасається тваринам на культурних і природних пасовищах.

Корми тваринного походження – це відходи м'ясо-молочної промисловості (м'ясо-кісткове борошно, молочні відвійки, сироватка), а також молоко, що надходить із ферм для годівлі молодняка тварин.

Сукупність цих груп кормів становить структуру кормової бази, тобто питому вагу окремих видів кормів у загальній їх кількості. Структура кормової бази для окремих галузей тваринництва неоднакова і залежить від виду тварин, типу годівлі та природно-економічної зони. Норму годівлі 1 гол. тварин (на певний період) визначають множенням обсягу витрачених кормів (к. од.) на одиницю продукції на продуктивність тварин.

До організації кормової бази можуть бути різні підходи, що залежить від пріоритетного напряму в діяльності підприємства (розвиток рослинництва чи тваринництва). При наданні переваг рослинницькій галузі розмір та види тваринницьких визначають за залишковим принципом можливого одержання кормів як відходів чи побічної продукції від рослинництва (солома, полова, гичка буряків, рештки овочів, зерновідходи продовольчих культур, висівки, макуха, жом), а також залишку ріллі та інших природних угідь для виробництва кормів. За умов, що розвиток тваринництва є провідним у підприємстві, розмір тих чи інших його галузей визначають за технологічним принципом оптимального розміру ферми (тваринницького комплексу), виділення для цієї мети потрібної кількості земельних угідь для виробництва кормів, а решту землі використовують для організації рослинницьких галузей.

Потребу в кормах розраховують на два періоди: 1) на господарський рік від урожаю планового до урожаю наступного року;

2) на календарний рік, з 1 січня поточного року по 1 січня наступного. Крім того, окремо розраховують потребу в зелених кормах на літній період. У підприємствах, які мають глибоку спеціалізацію тваринницьких підгалузей використовують монокорми, тобто годівля протягом року збалансованими кормами одного (двох) видів. Це підвищує продуктивність тварин, зменшує сезонні коливання продуктивності, але підвищує їх собівартість.

Розрахунки на господарський рік, пов'язані з надходженням кормів із земельних угідь, здійснюють з урахуванням не лише в їх потребі для громадського тваринництва, а й для продажу кормів (видачі в рахунок оплати праці) членам підприємства та населенню, що мають тварин у своєму підсобному господарстві. Тому площа посіву зернофуражних і кормових культур повинна забезпечити загальну потребу в кормах та створення страхового фонду (10- 15 %).

Потребу в кормах для громадського тваринництва розраховують за двома варіантами:

  • - за обсягами виробництва продукції і нормами витрати кормів на її одиницю, к. од. (за 1 к. од. прийнята поживна цінність 1 кг вівса середньої якості);
  • - за поголів'ям тварин по видах і вікових групах (встановлюється за даними обороту стада) і нормами їх годівлі в натурі, що визначається за структурою річних раціонів для окремих груп тварин. Середнє поголів'я на господарський рік розраховують за даними помісячних оборотів як середньоарифметичну величину з травня планового по травень наступного року або за середнє поголів'я приймають вихідне поголів'я на кінець планового року, здійснивши в окремих групах помісячне коригування. За розрахованим поголів'ям тварин та їх продуктивністю визначають плановий обсяг кормів на календарний рік.

Після визначення загальної потреби в кормах складають баланс кормів за їх видами в натуральних показниках і в центнерах кормових одиниць із зазначенням кількості перетравного протеїну в 1 к. од.

Баланс має прибуткову і видаткову частини. У прибутковій відображується надходження кормів протягом року з усіх джерел (власне виробництво, побічна продукція рослинницьких галузей, купівля); у видатковій – усі види витрачання кормів з урахуванням страхового фонду. Методом порівняння виявляють лишки чи нестачу кормів і коригують їх виробництво (збільшують, зменшують) або поголів'я тварин. Визначивши потребу в кормах за їх видами, планують урожайність кормових культур та визначають структуру посівних площ.

На літній період складають зелений конвеєр – план потреби в зелених кормах по місяцях і декадах. При його складанні враховують не тільки посівні площі, на яких вирощують зелені корми, а й природні угіддя та побічну продукцію, що надходить від рослинницьких галузей. При розрахунках потребу в зелених кормах визначають множенням помісячного поголів'я тварин за віковими групами на норму їх годівлі відповідно до складеного раціону.

Визначивши основні вихідні параметри схеми зеленого конвеєра, складають зелений конвеєр по видах тварин подекадно з розрахунками потреби в зеленій масі – множенням денної норми годівлі на 1 гол. на кількість голів і на 10 днів.

Постачання фермам усіх видів кормів у ринкових умовах господарювання здійснюють рослинницькі підрозділи за договорами з фермськими колективами. В них визначають строки та обсяги надходження кормів, ціну по кожному виду кормів, які фермські підрозділи сплачують в міру їх надходження. В основу ціни на корми покладено їх нормативну собівартість, збільшену на встановлений у підприємстві нормативний коефіцієнт прибутковості. Облік кормів ведуть за їх видами у забірних відомостях, що знаходяться у керівників рослинницьких підрозділів. Щомісяця підводять підсумки і розрахунки за корми. Урожайність зеленої маси на пасовищах визначають шляхом скошування і зважування маси з певної площі. В основу ціни на пасовищні корми також покладено витрати на їх вирощування, збільшені на коефіцієнт прибутковості.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші