Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТВАРИННИЦЬКИХ ГАЛУЗЕЙ

Системи тваринництва

Тваринництво являє собою групу галузей, які органічно пов'язані з галузями рослинництва. Зокрема, нагадаємо, що для годівлі тварин використовують відходи продовольчих культур та вирощувані корми в галузі рослинництва, а тваринницька постачає органічні добрива, що є незамінними при вирощуванні окремих культур. Тваринництво виробляє для людини такі продукти харчування, як молоко, м'ясо, яйця, мед, а також багато виробів, одержаних у результаті переробки тваринницької продукції; надає сировину для промисловості, з якої виробляються численні товари для населення та різні вироби для інших галузей промисловості. Розвивається тваринництво в усіх природно- економічних зонах України за такими складовими: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, звірівництво, бджільництво тощо.

Виробниками тваринницької продукції є підприємства різних форм власності: приватні, колективні та державні сільськогосподарські підприємства, їх об'єднання, селянські (фермерські) господарства, підсобні господарства селян. Розміщення галузей та ферм залежить від природно-економічних умов та попиту на певні види продукції. Підприємства, які виробляють тваринницьку продукцію, поділяють на: спеціалізовані, тваринницькі комплекси і багатогалузеві.

Розміри ферм визначають залежно від галузі, типу та спеціалізації підприємства. Тваринницькі комплекси і спеціалізовані ферми, які ведуть виробництво на промисловій основі, найбільші: в молочному скотарстві вони коливаються від 600 до 1500 гол., при відгодівлі великої рогатої худоби – від 2 до 15 тис. гол.; у свинарстві – відповідно до розроблених технологічних схем – 24-36-54 і 108 тис. гол.; у вівчарстві – від 2-5 до 10 тис. гол. Розміри птахофабрик визначаються напрямом і типом підприємства; племінні заводи по розведенню курей налічують 50-200 тис. гол.; по виробництву яєць – від 500 тис. до 2 млн несучок; бройлерні фабрики по виробництву м'яса вирощують 3-6 мли бройлерів за рік; спеціалізовані на виробництві качиного м'яса – 1-1,5 млн качок; м'яса індиків та гусей -250-500 тис. гол.

Майже всі багатогалузеві колективні сільськогосподарські, підприємства мають окремі галузі тваринництва. їх розмір неоднаковий і залежить від умов, які склалися в тому чи іншому підприємстві: наявності приміщень, кормової бази, трудових ресурсів тощо. У більшості колективних господарств розвивається різногалузеве тваринництво: велика рогата худоба, свині, птиця, вівці. Причому, як правило, на фермах утримуються всі статево-вікові групи: у скотарстві – корови, різновіковий молодняк; у свинарстві – свиноматки, поросята та відгодівельне поголів'я.

На молочних фермах утримують від 150 до 400 гол. корів, на відгодівельних (великої рогатої худоби) -1500- 2000 гол. Розмір свинарських ферм коливається від 20-30 свиноматок із поросятами (забезпечення м'ясом внутрішньогосподарських потреб та поросятами підсобних господарств, членів колективу) до 1500-2000 гол. середньорічного поголів'я; птахоферм – від 10 до 50 тис. курей.

Залежно від виду тварин, розміру ферм та природно-економічних умов запроваджуються й різні системи утримання худоби і птиці.

Під системою тваринництва розуміють сукупність взаємопов'язаних технічних, технологічних, зооветеринарних та організаційно-економічних заходів, які забезпечують виробництво продукції з найменшими витратами ресурсів і праці.

Технологічні та зооветеринарні рішення визначають систему утримання тварин, племінну роботу, відтворення стада, тип годівлі, догляд за тваринами, ветеринарно-профілактичні заходи та лікування тварин. Технічні засоби – систему машин і обладнання, що дає змогу за наявності певної їх номенклатури механізувати працю, скоротити її затрати та поліпшити виконання робіт.

Організаційно-економічні рішення зумовлюють: рівень спеціалізації та інтенсивності галузі; щільність тварин на одиницю земельної площі; раціональні розміри ферм; обсяги виробництва; міжгосподарські та внутрішньогосподарські зв'язки між галузями та віковими групами тварин; організацію, нормування і оплату праці.

Кожній тваринницькій галузі властиві певні системи її ведення залежно від визначеного виробничого напряму. В скотарстві – це молочний, молочно-м'ясний і м'ясо-молочний; у свинарстві – м'ясо- сальний, м'ясний та беконний; у вівчарстві – вовняний, вовново- м'ясний, м'ясо-вовновий, м'ясо-сальний, шубний, смушковий; у птахівництві – яєчний, яєчно-м'ясний і м'ясний.

За способом утримання тварин системи тваринництва поділяють на: пасовищну з її різновидами (відгінно-пасовищна – перегін худоби з одних пасовищ на інші); стійлово-пасовищну (випасання чергується у певні періоди року з підгодівлею іншими кормами, а в осінньо-зимовий період тварин утримують у приміщеннях); стійлову (протягом усього року тварини перебувають у приміщеннях і різні види кормів подають у годівниці). Застосування зазначених систем в тому чи іншому підприємстві залежить від природно-економічних умов, спеціалізації галузі, прийнятої технології утримання тварин, розміру ферми та статево-вікових груп тварин.

Визначення статево-вікових груп грунтується на виділенні окремих стадій виробництва, що характеризуються певною завершеністю виробничого процесу. У молочному тваринництві – це дійне стадо (цех виробництва молока), відтворення стада (пологове відділення), вирощування нетелей (за періодами від 20 днів до б міс, від 6 до 12 міс та від 12 до 18 міс). Така структура утримання тварин із поділом на окремі вікові групи набула назву поточно-цехової системи виробництва молока. Для ферм з поголів'ям 600 корів і більше вона є найбільш ефективною та доцільною.

У свинарстві основними стадіями утримання окремих вікових груп є репродуктивна ферма, ферма (цех) по дорощуванню поросят, ферма (цех) по відгодівлі.

За умов поєднання зазначених стадій у молочному тваринництві чи свинарстві на одній фермі застосовуються й відповідні системи утримання тварин різних статево-вікових груп.

Економічна оцінка різних систем тваринництва здійснюється на основі порівняння таких показників, як кількість виробленої продукції, що припадає на 1 люд.-день, продуктивність праці та рівень рентабельності. Економічно вигіднішою буде та система, яка дозволяє за інших однакових умов одержати найкращі кінцеві результати.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші