Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка і підприємництво, менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ОРЕНДНІ ВІДНОСИНИ В ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ФОРМУВАННЯХ РІЗНИХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ І ГОСПОДАРЮВАННЯ

Поняття про оренду та об'єктивні умови її застосування в сільському господарстві

Необхідною умовою ефективного розвитку земельних відносин є поєднання економічних методів їх регулювання з ринковими умовами. Ринкова економіка базується на економічній свободі та рівноправності усіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності. Природа її полягає в тому, що в основі ринкової економіки залишаються закони товарного виробництва, рух капіталу і, в тому числі, землі як особливої його форми. Мораторій на торгівлю сільськогосподарськими угіддями, одним з основних засобів виробництва в сільському господарстві, створює умови такі, що реалізувати ринкові принципи можливо лише через оренду землі.

Оренда – це економічна категорія, яка виражає економічні та правові відносини між суб'єктами оренди (орендодавцем і орендарем) з приводу власності і виникає в умовах обмеженості об'єктів власності. Як форма володіння власністю вона може здійснюватись у межах встановленого строку і за певну плату.

Організація та управління виробництвом при оренді здійснюються за економічними методами, при цьому взаємовідносини керівника і виконавця змінюються на відносини замовника і підрядника. При такій формі виробничих відносин основні засоби виробництва і земля передаються їх власником в оренду підряднику, а оборотні засоби надаються за ринковим принципом купівлі-продажу. Ціни на оборотні засоби за домовленістю сторін встановлюються як розрахункові (відображують виграти виробництва), договірні (з надбавками на прибутковість) або ринкові (за кон'юнктурою попиту на певні види сировини і енергоресурсів). Фонд оплати праці орендного колективу формується з валового доходу за залишковим принципом. Залежно від критерію визначення ціни на оборотні засоби з боку орендодавця-замовника встановлюється і відповідна ціна на вироблену орендарем продукцію (сировину), з урахуванням тих самих показників, що і на оборотні засоби.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями регулюються Законом України "Про оренду майна державних підприємств та організацій", прийнятим 10 квітня 1992 р. У ньому зазначено, що оренда – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об'єктом оренди є цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурних підрозділів, за винятком тих, що здійснюють діяльність, передбачену ч. І ст. 4 Закону України "Про підприємництво", в якій зазначено, що діяльність по виготовленню і реалізації наркотичних засобів, військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин може здійснюватися тільки державними підприємствами.

Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг). Орендодавцем його виступає Фонд державного майна України, а для внутрішньогосподарських підрозділів – підприємство.

Орендарями можуть бути організації орендарів, створені членами трудового колективу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів, громадяни та юридичні особи України, іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Постановою Кабінету міністрів України від 19 січня 1994 р. "Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі майна, що перебуває в загальнодержавній та комунальній власності" передбачене перетворення в процесі приватизації радгоспів та прирівняних до них державних сільськогосподарських підприємств у колективні сільськогосподарські підприємства. Це дозволяє їм перетворити державну власність на колективну, внаслідок чого вони також можуть широко застосовувати внутрішньогосподарську оренду. Остання реалізується у трьох її видах: цільової, вільної і змішаної.

Цільова – це такий вид внутрішньогосподарських орендних відносин, при яких орендарі виконують замовлення орендодавця по виробництву продукції (наданні послуг) і продає (надає) її орендодавцеві за наперед обумовленими цінами.

Вільна – це оренда, за якої орендарі самі формують виробничу програму (надання послуг та інші види підприємницької діяльності), реалізують продукцію та послуги за власним рішенням на вільному ринку, орендодавцеві сплачують лише орендну плату, обумовлену в договорі, а придбання виробничих ресурсів здійснюють у різних постачальників (у тому числі і у орендодавця) за наперед укладеними договорами.

Змішана – це поєднання першого і другого видів оренди, при якій орендарі частково виробляють продукцію (налають послуги) на замовлення орендодавця, решту реалізують за власним рішенням різним споживачам або розподіляють між орендарями.

Недостатнє поширення ефективних внутрішньогосподарських орендних відносин зумовлено такими причинами:

відсутністю достатньої самостійності орендарів щодо вирішення питань господарської діяльності;

відсутністю сервісних служб по наданню виробничих послуг і забезпеченню ресурсами виробництва;

недосконалістю банківської системи і наданням кредитів під надто високі проценти;

порушенням договірних умов з боку орендодавця в плані примусових оперативних рішень щодо виконання загальногосподарських робіт;

втручанням у господарську діяльність державних та галузевих органів влади і коригування з їх боку господарської діяльності і структури виробництва.

Усунення зазначених недоліків й широке впровадження в реформованих господарствах, створених асоціаціях, кооперативних об'єднаннях, різних товариствах орендних відносин дозволить збільшити виробництво сільськогосподарської продукції, підвищити її економічну ефективність, суттєво сприятиме розвитку ринкових відносин в агропромисловому комплексі.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші